Польський коридор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа "ґданського коридору"

Польський (ґданський, данциґський) коридор (нім. Polnischer Korridor; пол. Korytarz gdański, województwo pomorskie) — термін, який використовували в період між світовими війнами задля позначення польської території, яка відокремила німецький ексклав Східна Пруссія від німецької провінції Померанія. Область належала Польщі після Першої світової війни за Версальським договором. «Коридор» складався з території колишньої німецької провінції Західна Пруссія (уздовж Вісли на сході, за винятком Вільного міста Данциг), формуючи Поморське воєводство. Термін "ґданський коридор" вжили польські політики задля критики німецьких реваншистів [1].

Історичне тло[ред.ред. код]

Надання Польщі доступу до моря було однією з ґарантій, запропонованих президентом США Томасом Вудро Вільсоном у своїх 14 пунктах у 1918. 13-й пункт Вільсона був:

Незалежна Польська держава повинна обійняти території, однозначно населені поляками, чию політичну, економічну незалежність і територіальну цілісність потрібно гарантувати міжнародною угодою, а також має бути забезпечена вільним і безпечним доступом до моря [2].

Обґрунтування[ред.ред. код]

Передача цієї території до Польщі в 1920 була виправдана на цих землях:

  • Економічно і політично: Це було обов'язкове, бо незалежна Польська держава не мала виходу до Балтійського моря і тому була б економічно й політично залежна від Німеччини. Оскільки Велика Британія і Франція хотіли сильної Польської держави як противагу Німеччині, вони прийняли арґумент — Ґданський (Польський, за німецькою термінологією) коридор.
  • Етнічно: Як аргументував Антоні Абрам, польський делегат на Паризькій мирній конференції, більшість населення регіону були поляки (в області на західному березі Вісли, між Ґданськом і Бидгощем) та споріднені з ними кашуби (прямі нащадки середньовічного західнослов'янського племені поморян; в береговій області на північний захід від Ґданська-Данціґа).

1920-ті роки[ред.ред. код]

В період після Першої світової війни переважно німецькомовне портове місто Данциг без референдуму отримало статус вільного міста і було під захистом Ліги Націй. Після того, як докери портового Вільного міста Данциг оголосили страйк під час Польсько-радянської війни уряд Польщі вирішив збудувати нове портове місто на території коридору — в Гдині.

Велика частина німецького населення коридору залишила область після його переходу до Другої Речі Посполитої наприкінці червня 1919 (Польща прийняла повний контроль 20 січня 1920). На цій території було дозволено залишитися лише тим німцям, які прийняли польське громадянство і які не перебували на державній службі Німецької імперії [3]. Через зменшення німецького населення німецькі школи були закриті. Власність німців, які виїхали до Німеччини, була конфіскована.

Під час плебісциту у Східній Пруссії (липень 1920) польська влада намагалася перешкоджати поштовому листуванню, телеграфному та телефонному зв'язку через "коридор" [4]. Через це після плебісциту, який завершився переважно на користь Німеччини, міністерство транспорту Веймарської республіки створило у 1922 Seedienst Ostpreußen («Морську службу Східної Пруссії») для забезпечити поромного зв'язку з німецьким ексклавом Східна Пруссія, щоби не залежати від транзиту через польську територію. В 1920-і й особливо у 1930-і роки, німецька пропаганда часто стверджувала, що німецькі літаки й автобуси, які перетинають "коридор", нібито обстрілює польська поліція.

Створення коридору збудило велике обурення в Німеччині, і всі веймарські уряди відмовлялися визнавати східні кордони, узгоджені у Версалі.

Нацистська доба[ред.ред. код]

Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини на чолі з Адольфом Гітлером, узяла владу в Німеччині в 1933. Гітлер спочатку проводив політику дружніх взаємин з Польщею, що досягла апогею при підписанні Договору про ненапад між Німеччиною і Польщею (1934). У наступні роки, Німеччина зосередилась на переозброєнні армії на противагу Польщі та її союзникам [5] [6]

У жовтні 1938 (практично одночасно з Мюнхенською угодою) Третій Райх заохочував Польщу приєднатися до Антикомінтернівського пакту. Польща відмовилась, оскільки такий альянс залучав Польщу до сфери впливу щораз більш потужної Німеччини [7].

Після Мюнхенської угоди, з британський прем'єр-міністр Чемберлен повідляв про Гітлера: «Він говорив мені конфіденційно, і учора увечері повторив публічно, що після того, як питання судетських німців врегульоване, це кінець територіальних претензій Німеччини в Європі» [8]. Проте невдовзі Гітлер зрадив своєму слову. Нацисти збільшили свої претензії щодо приєднання Вільного міста Данцига до Райху, наголошуючи на "захисті німецької більшості" міста [9] [10].

Ситуація навколо Вільного міста Данціґа та "ґданського коридору" створила проблеми для німецької і польської митниць [9]/

Німці зажадали статусу екстериторіальності для шосе Берлін-Данціґ та залізниці через "коридор". Польща погоджувалася на будівництво німецького шосе та дозвіл для німецького залізничного руху, але заперечувала про приєднання Вільного міста Данціґа до Райху.

Нацистські газети Німеччини та Данціґу збуджували націоналістичне почуття німців, їхні заголовки стверджували про те, що Польща зловживала своїми економічними правами в Данцигу [9]. В той же час Гітлер запропонував Польщі додаткову територію як наслідок можливої анексії Литви, України та Чехії [11] [12]. Проте польські лідери боялися, що Польща може повторити долю Чехословаччини, хоча вони самі взяли участь в її розділенні після Мюнхенської угоди [12] Будь-яке рішення щодо Данціґа могло стати кроком у напрямку можливої втрати Польщею доступу до моря [9].

У цей час Польща мала гарантії підтримки щодо Данціґа як від Британії, так і від Франції.

Виправлена і менш сприятлива пропозиція увійшла до форми ультиматуму зробленого нацистами наприкінці серпня, після того, як наказ вже був наданий напасти на Польщу 1 вересня 1939. Проте, в півночі на 29 серпня, Ріббентроп вручив британському послу Гендерсону перелік вимог, які нібито гарантували би мир що до Польщі. Данциг мав повернутися до Німеччини і там мав бути проведений плебісцит що до Польського Коридору; всі поляки не мали права голосу, тоді як всі німці народженні але не живучи мали. Був запропонований обмін національних меншини між двома країнами. Якщо Польща прийняла ці умови, Німеччина згодна на Британську пропозицію міжнародної гарантії, яка включала б Радянський Союз. Повноважний представник Польщі, з повними повноваженнями, мав прибути до Берліна і прийняти ці умови на завтра. Британський Кабінет розглядав умови як «розумні», крім умови на польського повноважного Представника, який бачився як подібний до президента Чехословаччини Еміля Гахи, який прийняв умови Гітлера в середині березня 1939.

Коли Посол Джозеф Ліпскі йшов на зустріч з Ріббентропом 30 серпня, він був ознайомлений з вимогами Гітлера. Проте, він не мав повної влади, щоб підписати і Ріббентроп закінчив зустріч. Новини був потім передали, що Польща відкинула німецькі пропозиції. [13]

1 вересня 1939 німецькі війська вдерлися в Польщу, і після битви в Тухольських лісах (bory Tucholskie) 5 вересня захопили "коридор".

Повоєнний період[ред.ред. код]

У 1945 під час Потсдамській конференції кордони Польщі були змінені (кордон по Одеру-Нейсе). Зокрема, "коридор" і Данціґ були передані Польській Народній Республіці. Східна Німеччина (НДР) визнала цей кордон в 1953, Західна (ФРН) — у 1970 (за Варшавським договором. Об'єднана Німеччина (ФРН) підтвердила це визнання в 1990 (у Договорі про завершальне розмежування Німеччини]]).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Hartmut Boockmann, Ostpreussen und Westpreussen, Siedler 2002, p. 401
  2. The text of Woodrow's Fourteen Points Speech
  3. Норман Девіс. Боже ігрище. Історія Польщі. Ч. I, т. II. (God's Playground. A History of Poland)
  4. Butler, Rohan, MA., Bury, J.P.T.,MA., & Lambert M.E., MA., editors, Documents on British Foreign Policy 1919–1939, 1st Series, Her Majesty's Stationery Office, London, 1960, vol.x, Chapter VIII, «The Plebiscites in Allenstein and Marienwerder January 21 — September 29, 1920», p. 726-727
  5. Marching Toward War: Poland
  6. http://filebox.vt.edu/users/efalwell/sovietprop/stalin3.html
  7. R.Keylor, The Twentieth Century World: An International History на books.google.com
  8. Document no. 9
  9. а б в г The Polish Resistance and the German Press Campaign (August 1-19)
  10. The Coming of the War and Eastern Europe in World War II. (англ.)
  11. The German-Polish Crisis (March 27-May 9, 1939)
  12. а б A history of the world from the 20th to the 21st century на books.google.com
  13. Anna M