Полєнов Василь Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полєнов Василь Дмитрович
рос. Поленов Василий Дмитриевич
Polenov by Repin.jpg
Худ. І. Рєпін, портрет В. Полєнова, 1877 р.
При народженні Поленов Василий Дмитриевич
Народження 20 травня (1 червня) 1844(1844-06-01)
Петербург
Смерть 17 лютого 1927(1927-02-17) (82 роки)
  садиба Борок, Пахомівський район, Тульска губернія, РРФСР, СРСР
Національність росіянин
Громадянство Російська імперія, СРСР
Жанр пейзаж, побутова картина
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Діяльність художник
Напрямок реалізм
Роки творчості 1872—1920
Твори пейзажі, біблійні сюжети, побутова картина
Нагороди
Сайт vasily-polenov.ru

Полєнов Василь Дмитрович у Вікісховищі?

Васи́ль Дми́трович Полє́нов (20 травня (1 червня) 1844(18440601), Петербург — 18 липня, 1927, садиба Борок, Тульська губернія) — російський художник. Працював окремо, деякий час виставляв свої твори разом із передвижниками. Займався сценографією, декоративно-ужитковим мистецтвом. Викладач Московського училища живопису, скульптури та архітектури.

Біографія[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Бабця художника з боку матері (Віра Миколаївна Воєйкова) була дочкою відомого російського архітектора Львова Миколи Олександровича, самобутнього представника російської гілки класицизму кінця 18 ст. Це вона виховувалась в родині російського поета Г. Державіна по передчасній смерті своїх батьків. Державін не мав власних дітей, а дружини Львова та Державіна були рідними сестрами.

Віра Миколаївна мешкала в садибі чоловіка Ольшанка в Тамбовській губернії. В садибу Ольшанка влітку і приїздив майбутній художник разом з братом та сестрами. Художницею — аматором була і мати Полєнова, художницею стане і одна з сестер — Олена. Батько, Дмитро Васильович, був маловідомим істориком та археологом, походив з стародавньої дворянської родини. Полєнови мешкали в Петербурзі, а влітку переїздили до Царського Села, де стародавні парки та палаци справили сильне враження на Василя. У Царському Селі мешкав і викладач Петербурзької академії мистецтв Павло Чистяков. Саме під його керівництвом Василь Дмитрович фахово опановував малюнок.

Навчання[ред. | ред. код]

Батьки наполягали на отриманні сином базової освіти в Петербурзькому університеті. Здібний юнак навчався в університеті та водночас в Петербурзькій академії мистецтв. Закінчив обидва вищих заклади у 1872 р.

В академії виконав конкурсну програму (написав картину на біблійну тему «Христос воскрешає з мертвих дочку Іаіра») та отримав Велику золоту медаль, яка дала право на пенсіонерську подорож за кордон. Саме на цю ж тему виконав свою конкурсну програму ще один вихованець академії — Ілля Рєпін. Тоді знавці мистецтва визнали композицію Іллі Рєпіна — вдалішою.

Пенсіонерство Полєнова[ред. | ред. код]

Арешт гугенотки, 1875 р.

Мало обмежений в грошах Полєнов відбув за кордон. Серед міст його перебування — Відень, Мюнхен, Венеція, Флоренція, Неаполь. Але Полєнов переїздить до Парижа, міста-володаря думок російського дворянства, де житиме декілька років. Перебування у Франції відбилося у вивченні її історії та спробах створити декілька картин на сюжети середньовіччя Франції. Картини важко визнати вдалими через анекдотичні, сентиментальні чи удавано драматичні сюжети («Арешт гугенотки», «Право сеньйора на першу ніч з цнотливими дівчатами»). Картину «Арешт графині д'Етремон» — консервативна Академія мистецтв Петербурга визнала достойною і дворянин Полєнов отримав звання академіка.

Повернення в Російську імперію[ред. | ред. код]

Худ. В. Полєнов. «Зала зачарованого замку», театральна декорація.

У 1870-ті рр. працював театральним художником. З 1879 року — член пересувних виставок (російською — Товарищества передвижных виставок). У 1882—1895 рр. — викладач Московського училища живопису, скульптури та архітектури. Серед учнів Полєнова —

Значний вплив твори Полєнова мали на художню свідомість Головіна, бо палітра Полєнова сяяла, за визнанням молодого тоді учня, який вже в роки навчання мав хист колориста і ставив собі значні вимоги в опануванні живопису, його колористичних, змістовних та декоративних якостей. Він стане знаменитим театральним художником, слава якого затьмарить театральні твори Полєнова. Але офіційно за класом Полєнова він не рахувався.

Біблійний цикл[ред. | ред. код]

Полєнов перебрався жити в Москву, звідки зробив декілька подорожей до Палестини, Сирії, арабського Єгипту, був в Стамбулі. Залишки християнських святинь в мусульманському оточенні навернули художника до біблійних тем, які складуть особливий палестинський цикл.

Пейзажний живопис[ред. | ред. код]

Бабусин сад

В 19 столітті пейзажний живопис отримав значний поштовх для свого розвитку і пережив черговий розквіт. Пейзажний живопис посів значне місце в творчості різних художників, займав почесні місця на виставках, став надзвичайно модним. Французькі художники Барбізонської школи майже цілком присвятили свою творчість пейзажному жанру.

Звернувся до створення пейзажів і Полєнов, який так і не знайшов наскрізної теми для своєї творчості. Звернення до пейзажів стало рятівним для колористичних здібностей художника. Особливо сильно воно виявилось в його ескізах, які мали самостійну мистецьку вартість.

Ще однією темою творів Полєнова стали старі дворянські садиби, а картини цієї тематики мали успіх («Бабусин сад»).

Візитівкою художника стала картина "Московський дворик", яку він відправив на виставку художників-передвижників до Петербурга. Картина мала величезний успіх і незабаром її для своєї галереї придбав Третьяков.

Московський дворик

Пейзажі Полєнова[ред. | ред. код]

Замальовки в Афінах та Палестині[ред. | ред. код]

Власна садиба[ред. | ред. код]

Навесні 1890 року Полєнов придбав маєток та 80 десятин землі неподалік від Бьохова. У 1892 році за проектом художника був зведений великий дім садиби [1]. У великому домі облаштували музей, основою якого стали колекції Полєнова. Згодом, у 1904 році, також за проектом митця була збудована майстерня, яку художник у листі до Івана Цвєтаєва назвав Абатством. Вона була улюбленим місцем роботи і відпочинку Василя Полєнова [2]. За часів СРСР, у 1931 році, садибу перейменували в Полєново [3].

Смерть[ред. | ред. код]

Художник помер у власній садибі, його поховали на цвинтарі в Бьохові [4].

Перелік картин Полєнова В. Д. у Києві[ред. | ред. код]

Низку творів Василя Полєнова зберігає Київська національна картинна галерея. Серед них:

  • Стамбул. Бухта Золотий Ріг. 1890
  • В човні. Абрамцево. 1880
  • Ранній сніг. Бьохово. 1891
  • Бейрут. 1882
  • За старим Каїром. 1882
  • Зима. Садиба Імоченці. 1880

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]