Барбізонська школа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Барбізо́нська шко́ла (фр. École de Barbizon) — умовна назва групи французьких художників-пейзажистів (Т. Руссо 18121867), Ж. Дюпре (18111889), Н. Діаз (18071876), Ш. Дюбіньї (18171878), К. Тройон (18101865)), що працювали в селі Барбізон у лісі Фонтенбло в 18301860 роках.

Виникнення[ред. | ред. код]

Жеріко, «Пейзаж з акведуком», 1818, Метрополітен-музей

Мистецтво Франції початку XIX ст. переживало важкий період боротьби між традиційним академізмом, що всіляко підтримував застарілі форми класицизму (і його новітної форми — ампіру) з романтизмом. Мистецтво Франції пройшло значний історичний шлях розвитку, в ньому пройшло розгалуження на відповідні жанри як показник зрілості національного мистецтва. Своє місце серед них посів і пейзажний жанр. Вже в XVII столітті митці — французи Ніколя Пуссен та Клод Лоррен розвинули і підняли престиж так званого героїчного пейзажу. Традиція створення героїчних пейзажів була такою могутньою, що зразки їх робив навіть відомий представник романтизму — Теодор Жеріко.

Попередники Барбізонської школи[ред. | ред. код]

Але на початку XIX ст. пейзаж став приваблювати багатьох художників як об'єкт реалістичного відтворення. Свій вплив на твори французьких пейзажистів мали і поодинокі зразки картин Джона Констебла, що тоді зберігались в Парижі. Серед майстрів пейзажу цього періоду як французькі, так і іноземні майстри, серед них:

Якщо Делакруа і Гюстав Курбе звертались до створення пейзажів нечасто, то в творчості Каміля Коро — пейзаж посів провідне місце.

Головні представники[ред. | ред. код]

Появу творів митців Барбізонської школи умовно пов'язують з виставкою в Салоні 1831 року, через рік після французької революції 1830 р. Серед представлених були твори засновника школи — Теодора Руссо, Жюль Дюпре та Діаза де ла Пенья. Вони звернулися до безпосереднього зображення природи, світла і повітря, зіграли важливу роль у розвитку реалістичного французького пейзажу. Насамперед це:

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Н. Яворская. Пейзаж барбизонской школы. Искусство. 1962 (рос).
  • Эрмитаж. Каталог № 1, «Западноевропейская живопись», Л, «Аврора», 1976 (рос).