Почесні громадяни Кам'янця-Подільського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поче́сний громадяни́н Кам'янця́-Поді́льського — звання, встановлене в Кам'янці-Подільському для громадян, що мають особливі заслуги перед містом. Таких громадян на сьогодні маємо 56.

У радянський час[ред.ред. код]

Перші почесні[ред.ред. код]

Володимир Бєляєв — перший почесний громадянин Кам'янця-Подільського

5 липня 1966 року дев'ята сесія Кам'янець-Подільської міської ради десятого скликання «на ознаменування 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції та Радянської влади на Україні» встановила звання «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський». В ухвалі сказано, що звання «надається громадянам, що своєю активною участю в трудовому та громадському житті міста, видатними заслугами в період Великої Жовтневої соціалістичної революції, громадянської та Великої Вітчизняної воєн і в післявоєнний період безпосередньо сприяли розвиткові господарського та культурного будівництва в місті Кам'янець-Подільський і чия діяльність є прикладом дотримання принципів комуністичної моралі та самовідданого служіння справі побудови комуністичного суспільства в нашій країні».

Імена перших почесних громадян міста стали відомі тільки через рік і 4 місяці — 5 листопада 1967 року, тобто за два дні до 50-річчя «Великого Жовтня». П'ята сесія міської ради одинадцятого скликання розглянула єдине питання: про надання звання «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський». І одноголосно ухвалила, що ними стануть (за абеткою):

  • Володимир Павлович Бєляєв (Москва) — «в двадцятих роках робітник Кам'янець-Подільського заводу „Мотор“ (тепер — завод твердосплавних інструментів імені Григорія Петровського), активний юнкор міської та обласної газети „Червоний кордон“, нині відомий радянський письменник, автор трилогії „Стара фортеця“, присвяченої нашому місту, лауреат Державної премії, літературна й громадська діяльність якого тісно пов'язана з містом Кам'янець-Подільський»;
  • Микола Несторович Комісаров (Кам'янець-Подільський) — «заслужений лікар Української РСР, кавалер ордена Леніна, активний громадський діяч, депутат Кам'янець-Подільської міської Ради депутатів трудящих восьми скликань, колишній завідувач хірургічного відділення Кам'янець-Подільської міської лікарні імені Леніна, який віддав понад 20 років справі охорони здоров'я трудящих нашого міста»;
  • Михайло Миколайович Кушелєв (Житомир) — «колишній робітник Кам'янець-Подільської друкарні, член КПРС з 1912 року, організатор й активний учасник революційного руху в місті Кам'янець-Подільський і на Поділлі, перший голова Кам'янець-Подільської міської Ради робітничих і солдатських депутатів»;
  • Федір Всеволодович Попов (Москва) — «член КПРС із травня 1917 року, професор, колишній голова військово-революційного комітету 12-го армійського корпусу, організатор й активний учасник боротьби за встановлення Радянської влади в місті Кам'янець-Подільський і на Поділлі».

На урочистих зборах у міському Будинку культури секретар міськвиконкому Олександр Гоголь зачитав постанову міськкому КПУ та міськради про перших почесних громадян міста; голова міськвиконкому Григорій Тонкочеєв трьом із чотирьох відзначених (крім 79-річного Кушелєва, який не зміг приїхати із Житомира) вручив грамоти почесних громадян, а дівчата в національних українських костюмах пов'язали їм широкі червоні стрічки. Місцева газета «Прапор Жовтня» оперативно опублікував спогади Михайла Кушелєва (7 листопада) і Федора Попова (22, 25, 29 листопада та 2 грудня), а 12 грудня публікацією про Михайла Кушелєва започаткував рубрику «Почесні громадяни міста Кам'янець-Подільський» (15 грудня з'явилася публікація про Федора Попова, 26 грудня — про Миколу Комісарова).

Вшанування визволителів і партійних керівників[ред.ред. код]

П'ятий почесний громадянин з'явився через рік — 19 листопада 1968 року, коли на сесії міськради проводили на пенсію голову міськвиконкому (від 1964 року), а ще раніше (у 1953—1962 роках) першого секретаря міськкому КПУ Григорія Андрійовича Тонкочеєва. У такий спосіб було відзначено його «добросовісну та бездоганну роботу в партійних і радянських органах міста, великий вклад у справу розвитку господарства та культури Кам'янця-Подільського».

23 березня 1974 року — до 30-річчя визволення Кам'янця-Подільського від німецько-фашистських загарбників — почесним громадянином міста став москвич Дмитро Данилович Лелюшенко — генерал армії, двічі Герой Радянського Союзу, командувач 4-ої гвардійської танкової армії, яка визволяла Кам'янець від гітлерівських загарбників. А наступного дня Дмитро Данилович запалив Вічний вогонь на могилі Невідомого солдата в сквері Танкістів.

Через 10 років, у березні 1984 року, на честь 40-річчя визволення міста високе звання надали ще чотирьом визволителям Кам'янця. Це Герої Радянського Союзу:

Двоє з них — Барабанов і Ушаков — прибули на святкування до Кам'янця-Подільського, тож 25 березня їм урочисто вручили дипломи почесних громадян, пов'язали червоні стрічки.

23 квітня 1986 року востаннє за радянських часів депутати міськради надали звання «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський». Передусім, уважили персонального пенсіонера Олександра Миколайовича Лєсового, який «багаторічною активною участю в трудовому та громадському житті, очолюючи з лютого 1963 року до червня 1985 року міську партійну організацію, сприяв комплексному розвиткові Кам'янця-Подільського».

Тоді ж ще одним почесним громадянином міста стала перший секретар общинського комітету Болгарської комуністичної партії міста Тутракан Василка Ганєва Маринова. Це був своєрідний обмін люб'язностями міст-побратимів: тодішній перший секретар Кам'янець-Подільського міськкому КПУ Володимир Козлов став почесним громадянином Тутракана.

Отже, за 25 радянських років (1966—1991) звання почесного громадянина Кам'янця-Подільського було надано всього 12 особам.

У незалежній Україні[ред.ред. код]

За перші 14 років незалежної України (1991—2005) почесними громадянами міста стала 41 особа.

14 визволителів[ред.ред. код]

Передусім, звання надавали визволителям Кам'янця-Подільського. 1994 року, коли місто святкувало піввіковий ювілей мирного життя, почесними громадянами Кам'янця стали 14 його визволителів. Шість з них відзначили 23 березня. Це:

Невдовзі почесними громадянами стали:

Рекордний 1999 рік[ред.ред. код]

Рекордним для звання «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський» виявився 1999 рік — 15 відзначених (11 березня, 15 вересня і 19 жовтня). Почесними громадянами стали 8 визволителів міста:

Було відзначено також мужність і героїзм у боях за визволення України, багаторічну сумлінну працю та виважену громадську позицію чотирьох кам'янчан. Це:

І, нарешті, було пошановано трьох ветеранів праці. Це:

Нове Положення[ред.ред. код]

15 грудня 1999 року сесія міської ради затвердила нове Положення про звання «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський». Передусім, було зазначено, що звання надається сесією міської ради до Дня міста (третя субота травня) та до Дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників (26 березня), але не більше ніж двом особам на рік. Підставою для відзначення громадянина є його значний внесок в економічний, соціальний, культурний і духовний розвиток міста, в розв'язання соціальних проблем, а також визнана видатна науково-практична та громадська діяльність, яка сприяє популяризації та утвердженню міста.

Відзначеним особам вручається посвідчення встановленого зразка, нагрудна стрічка блакитного кольору з вишитим жовтими нитками написом «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський».

Почесний громадянин має право на вільний вхід на всі загальноміські заходи, в усі виконавчі структури міської влади, вносити пропозиції до міської ради та її виконавчого комітету з усіх життєво важливих питань міста, безкоштовно їздити в міському пасажирському транспорті (крім таксі). Якщо почесний громадянин міста, який не є кам'янчанином, прибув у Кам'янець-Подільський на запрошення міськради, міськвиконкому, міської ветеранської організації (за погодженням із міським головою), то він забезпечується безкоштовним проживанням і харчуванням на встановлений період, а також оплатою проїзду в обидві сторони (крім таксі та спального вагону).

Нові почесні[ред.ред. код]

Після введення в дію нового Положення список почесних громадян міста за 6 років (2000—2005) зріс на 12 чоловік. Отож, принципу «щороку по дві особи» міськрада не порушила, хоча були роки, коли відзначали чотирьох, але й були роки, коли не відзначали нікого.

Отже, почесними громадянами стали ще 4 учасники визволення Кам'янця-Подільського від гітлерівських загарбників:

Жителька Кубачівки (нині в складі села Смотрич Кам'янець-Подільського району) Марія Антонівна Серебрякова відзначилася при захисті міста в червні — липні 1941 року, тож 18 червня 2003 року їй надали звання «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський».

Почесними громадянами також стали:

  • мешканці Кам'янця-Подільського:
    • Василь Іванович Мельницький — на той час начальник військово-інженерного інституту при ПДАТА, депутат Кам'янець-Подільської міської ради,
    • голова правління Кам'янець-Подільського ВАТ «АТП-16808», депутат Кам'янець-Подільської міської ради семи скликань, президент депутатського клубу Анатолій Васильович Шевчук — «за активну громадську та благодійницьку роботу, розуміння та підтримку нагальних питань становлення та розвитку міста»,
    • колишній начальник управління «Промбуд-2», яке очолював протягом 20 років, директор приватного підприємства «Тандем», депутат Кам'янець-Подільської міської ради Микола Миколайович Розбам — «за вагомий внесок в розбудову міста та його інфраструктури, активну громадську позицію та громадську діяльність»,
    • полковник у відставці, голова міської ради ветеранів війни, праці та Збройних Сил (від січня 2004 року), учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні, ветеран Збройних Сил Василь Єгорович Андреєв — «за багаторічну працю для забезпечення будівництва, розвитку, озеленення міста та з нагоди 60-ої річниці Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні»,
    • місцевий поет, учасник війни, ветеран праці, член президії ради ветеранів Петро Костянтинович Краснолуцький — «за популяризацію міста та його жителів через видання книг та з нагоди 60-ої річниці Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні»,
  • громадянин ФРН Конрад Янке — «за вагомий внесок у розв'язання соціальних питань міста та його популяризацію на теренах Європи».

До почесних громадян міста приєднався академік НАН України Петро Тимофійович Тронько, відзначений 24 червня 2005 року — незадовго до його 90-річчя — «за значний внесок у популяризацію та збереження історико-архітектурної спадщини міста».

Після паузи[ред.ред. код]

Упродовж трьох років почесне звання не надавалося.

23 вересня 2008 року вперше почесним громадянином Кам'янця-Подільського став спортмен — дворазовий чемпіон параолімпійських ігор у складі збірної України з футболу, заслужений майстер спорту Віталій Євгенович Трушев.

24 березня 2009 року почесне звання надано ще двом визволителям міста. Це Всеволод Григорович Козоріз і 98-річний Ілля Олександрович Чеботарьов[1].

16 лютого 2010 року почесним громадянином міста став ветеран Великої Вітчизняної війни, місцевий хоровий диригент і композитор Борис Романович Ліпман [2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Депутати схвалили звіт міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. — 2009. — 27 березня. — С. 3.
  2. 55-а сесія міськради: звіт міського голови // Кам'янець-Подільський вісник. — 2010. — 19 лютого. — С. 3.

Література[ред.ред. код]

  • Урочисті збори в районі і місті // Прапор Жовтня. — 1967. — 7 листопада. — С. 4.
  • Михайло Миколайович Кушелев: Почесні громадяни міста Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. — 1967. — 12 грудня. — С. 2.
  • Федір Всеволодович Попов: Почесні громадяни міста Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. — 1967. — 15 грудня. — С. 2.
  • Микола Несторович Комісаров: Почесні громадянин міста Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. — 1967. — 26 грудня. — С. 2.
  • Ленінському ювілею — гідну зустріч: На сесії міської Ради депутатів трудящих // Прапор Жовтня. — 1968. — 22 листопада. — С. 2.
  • Почесні громадяни // Прапор Жовтня. — 1984. — 27 березня. — С. 1.
  • Навічно в пам'яті народній: Урочисті збори, присвячені 40-річчю визволення міста від німецько-фашистських загарбників // Прапор Жовтня. — 1984. — 27 березня. — С. 1.
  • Зустріч з молодістю: Наші інтерв'ю / Інтерв'ю взяв М. Донськой // Прапор Жовтня. — 1984. — 30 березня. — С. 4.
  • Депутатська сотня стане тридцяткою // Подолянин. — 1994. — 26 березня. — С. 1.
  • Мацько Віталій. На сесії міської Ради // Кам'янець-Подільський вісник. — 1994. — 26 березня. — С. 1.
  • Погребняк Жанна. Почесні громадяни нашого міста // Подолянин. — 1999. — 26 березня. — С. 4.
  • Тріщав бюджет…: Влада // Подолянин. — 2000. — 28 квітня. — С. 2.
  • Визволителі завжди в пошані: Пам'ять // Кам'янець-Подільський вісник. — 2003. — 28 березня. — С. 1.
  • Уважили громадян, район і святого отця: Місто // Подолянин. — 2005. — 6 травня. — С. 2.
  • Будзей Олег. 40-річна галерея почесних: від Бєляєва до Тронька: Непомітні ювілеї // Подолянин. — 2006. — 30 червня. — С. 5.
  • Куценко Євген. Так тримати, герої-земляки! // Подолянин. — 2008. — 26 вересня. — С. 1.