Почесні громадяни Києва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Почесний громадянин міста Києва — звання, встановлене з метою заохочення і стимулювання працівників підприємств, установ та організацій міста Києва, громадян України, іноземних громадян за визначні заслуги у розвитку економіки та соціальної сфери міста Києва, збагачення національної інтелектуальної і культурної спадщини, плідну громадську діяльність.[1]

У Києві тричі засновувалися звання «Почесний громадянин Києва»: у царській Росії, за радянської влади і в незалежній Україні.

Дорадянські часи[ред.ред. код]

Почесні громадяни — один із привілейованих міських станів у Російській імперії. Звання присвоювалося священикам, міщанам, вченим, художникам, акторам і меценатам. Існувало два типи почесного громадянства: особисте, що поширювалося тільки на дану особу та його дружину, і спадкове, що належало і всім нащадкам. І особисте і спадкове почесне громадянство отримувалося за правом народження або усиновлення, шляхом прохання про причислення до почесного громадянства, шляхом зарахування за особливими поданнями відповідних міністрів. Почесні громадяни були звільнені від тілесних покарань, рекрутської повинності та подушних податків а також мали право обиратися на міські громадські посади.

Історія не зберегла імен всіх почесних громадян Києва, що мали це звання до революції. Але відомо, що серед них були: губернатор Іван Фундуклей, хірург Володимир Караваєв, брати-цукрозаводчики й відомі меценати Нікола і Федір Терещенко.

Радянські часи[ред.ред. код]

Радянська влада відразу ж скасувала це царське звання. Але через 65 років, в 1982 році, імператорська традиція все ж таки була відроджена в соціалістичному Києві. Звання «Почесний громадянин Києва» міськвиконком встановив для громадян, які мають особливі заслуги перед містом у різних галузях народного господарства. Його дозволялося присвоювати не тільки жителям інших міст країни, як за царя, а й громадянам зарубіжних держав «в знак глибокої поваги до їх політичній або суспільній діяльності». Першим «Почесним громадянином міста» став тоді ще живий генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв. Слідом за ним — після відвідування Києва прем'єр-міністр Індії Індіра Ганді і голова Держради В'єтнаму Чіонг Тінь. Далі — москвичі, що брали участь у звільненні Києва у 1943 році, — маршал Радянського Союзу Кирило Москаленко і генерал армії Олексій Єпішев. Невідомо, чи став у ті часи «Почесним громадянином» хоч один киянин. Почесні громадяни Києва тоді отримували медаль з латуні діаметром 8 см, на якій було зображено будівлю Верховної Ради, скульптуру Батьківщина-Мати, зірка, серп і молот. З одного боку був напис «Місто-герой Київ», з іншого — «Почесний громадянин міста».

Незалежна Україна[ред.ред. код]

Після приходу в Україну незалежності звання «Почесний громадянин міста Києва» Київська міська рада заснувала в 2000 році. Цього разу його вирішено було присвоювати і українцям, і іноземцям, і навіть особам без громадянства. Головне, щоб про кандидата можна було сказати: «він вніс помітний внесок у соціально-економічний розвиток міста, збагачення національної, культурної та духовної спадщини» або «вів благодійну, гуманітарну чи громадянську діяльність». Подання на кандидата, до якого крім біографії в обов'язковому порядку додається перелік його заслуг, до Київради передає трудовий колектив підприємства, громадської організації або партія. Затверджують депутати Київради. Відмови бувають рідко. За сім років відомий лише один такий випадок. Депутати відмовили в присвоєння почесного титулу чиновнику, тісно пов'язаному з будівельною галуззю. Пільги для почесних громадян Києва не передбачені.

Список почесних громадян Києва[ред.ред. код]

А[ред.ред. код]

Б[ред.ред. код]

В[ред.ред. код]

Г[ред.ред. код]

Д[ред.ред. код]

З[ред.ред. код]

К[ред.ред. код]

Л[ред.ред. код]

М[ред.ред. код]

О[ред.ред. код]

П[ред.ред. код]

Р[ред.ред. код]

С[ред.ред. код]

Т[ред.ред. код]

Ч[ред.ред. код]

Ш[ред.ред. код]

Щ[ред.ред. код]

Я[ред.ред. код]

Факти[ред.ред. код]

  • У січні 2009 київський міський голова Леонід Черновецький запропонував розглянути на сесії Київради привласнення Дідові Морозу з Лапландії звання «Почесного громадянина Києва» та дозволити йому безкоштовно їздити на міському транспорті[6].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]