Прикордонний конфлікт між Суданом та Південним Суданом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прикордонний конфлікт між Суданом та Південним Суданом
South Sudan - Location Map (2012) - SSD - UNOCHA.svg

Дата: 26 березня - 26 серпня 2012
Місце: прикордонні провінції Судану і Південного Судану
Привід: територіальний спір:
Результат: Перемога Збройних Сил Судану[1]
  • Відхід Збройних Сил Південного Судану з міста Хегліг[2]
  • Підписання між країнами угоди про розподіл нафтових доходів в серпні 2012 року[3]
Сторони
Південний Судан Південний Судан
Народна Армія Визволення Судану
Судан Республіка Судан
Збройні Сили Судану
Командувачі
Південний Судан Президент Південного Судану Салва Киїр

Судан Президент Судану Омар аль-Башир

Військові сили
140,000 солдат 109,300 солдат
Втрати
256 загинуло, 100 поранено 31 загинув (за версією Південного Судану), 1200 загинуло (за версією Судану), 106 поранено
29 мирних жителів загинули[4]

Прикордонний конфлікт між Суданом і Південним Суданом, що спалахнув 26 березня 2012, обумовлений труднощами у встановленні кордону при проголошенні незалежності Південного Судану, який здобув суверенітет в ході тривалої збройної боротьби проти сіверян і втручання міжнародного співтовариства.

Конфлікт проходить у формі періодичних нападів мобільних груп воюючих сторін на ворожу територію без встановлення лінії фронту. Судан кілька разів проводив повітряні бомбардування південносуданських позицій. Нафтовидобувна інфраструктура регіону значною мірою зруйнована, що підсилює економічні негаразди обох країн.

Передумови[ред. | ред. код]

В основі конфлікту лежить давня міжетнічна ворожнеча між арабомовною ісламською Північчю і християнсько-анімістичними племенами Півдня. Конфлікт ускладнюється наявністю значних запасів вуглеводнів в спірних прикордонних провінціях Аб'єй, Ель-Вахда і Південний Кордофан. Південний Судан вторгся і швидко зайняв невелике прикордонне місто Хегліг до моменту захоплення його суданською армією. Сутички невеликого маштабу тривали до моменту підписання угоди щодо кордону і природних ресурсів 26 вересня, яка вирішила більшість аспектів конфлікту.

Хід конфлікту[ред. | ред. код]

Перша битва за Хегліг 26-28 березня[ред. | ред. код]

26 березня Республіка Судан заявила, що Південний Судан атакував нафтове родовище Хегліг, розташоване в штаті Південний Кордофан. В той же час Південний Судан стверджує, що він діяв в порядку самооборони після нападу на його територію.[5] На наступний день 27 березня суданські повітряні сили почали бомбардування нафтових родовищ штату Західній Верхній Ніл в Південному Судані, розташованого на північ від столиці штату — Бентіу.[6] Суданська армія здійснила напад на спірні території Джау, Пан-Акуач і Тешвін, але були відбиті.[7]

Початок квітня: захоплення Хеглігу Південним Суданом[ред. | ред. код]

4 квітня Південний Судан заявив, що збив суданський літак МіГ-29.[8] Згідно з повідомленнями, мали місце також повітряні нальоти біля м. Хегліг на нафтопроводи, внаслідок яких знімальна група Аль-Джазіри змушена була припинити свою роботу. Бомбардування не привели до значних жертв або шкоди. В свою чергу, суданський уряд заперечив інформацію про будь-які авіаудари з повітря і назвав звинувачення «вигадками» Південного Судану.[9] 9 квітня місто Тешвін, що знаходилося під контролем сил півдня, було обстріляне артилерією та бойовими літаками Судану. Крім того Південь заявив, що місто Аб'ємнхом зазнало нападу з боку двох бригад із суданської армії і була зроблена спроба захопити нафтові родовища.[10] Принаймні четверо цивільних осіб отримали поранення в ході зіткнень, хоча не було ніяких безпосередніх повідомлень про військові втрати з обох сторін.[11] Уряд Півдня заявив, що північні сили порушили кордон в супроводі ополченців, але були відбиті. Згодом суданський військовий представник визнав, що суданська армія зазнала поразки під час битви при Хегліг і змушена відступити на північ.[12]

Віце-президент Судану Аль-Хадж Адам 11 квітня офіційно оголосив про те, між двома країнами стан війни і всі переговори між державами були припинені.[13] Парламенти півночі і півдня закликали до мобілізації своїх збройних сил.[14][15]

Суданський контрнаступ[ред. | ред. код]

З моменту захоплення міста Хегліг, Південний Судан розпочав активно зміцнювати свої позиції в ньому, в той час коли Судан продовжував мобілізувати свої власні сили. За даними південносуданського уряду, лінія фронту залишалася сталою протягом дня.[16] В той же час представник суданського уряду заявив, що армія півночі на околиці міста і ситуація буде вирішуватися «протягом декількох годин.»[17] Він також додав, що Південний Судан не в змозі контролювати «весь штат Південний Кордофан».[18] За повідомленнями ЗМІ під час п'ятничної молитви 13 квітня в Судані відбулися проповіді, в яких закликалося до патріотизму і боротьби проти півдня.

Віце-президент Південного Судану Ріек Мачара заявив про невдачу Судану повернути Хегліг силою. Армія була зупинена в 30 кілометрах від міста.[19] За його словами під час зіткнень було знищено 2 танки останніх. ВПС Судану використали 2 Су-25 для бомбардування регіонів Джау і Пан-Акуач, внаслідок чого загинули 5 мирних мешканців.[20]

15 квітня Судан, обстрілявши західну частину штату Верхній Ніл, відкрив новий фронт.[21] Суданські війська перейшли кордон і на деякий час зайняли невелике містечко Куєк.[22] Представники Хартума виключили будь-які мирні переговори з півднем, кажучи, що це зашкодить національної гордості, якщо Судан не повернути Хегліг силою.[23]

Друга битва за Хегліг[ред. | ред. код]

22 квітня суданська армія увійшла в нафтове родовище Хегліг. Президент Судану Омар аль-Башир провів переможний мітинг в Хартумі.[24] Проте, незважаючи на це, впродовж усього кордону спалахнули бойові дії. Сили півночі за підтримки танків і артилерії розпочали три хвилі атак в 10 км глибоко всередину Південного Судану. Принаймні один солдат півдня був убитий і двоє отримали поранення в результаті нападу.[25] Хартум також здійснив авіаудар на місто Рубконе 23 квітня, пошкодивши кілька кіосків на ринку, в спробі зруйнувати міст між Рубконе і сусіднім Бентіу.[26]

З взяттям ключового міста, конфлікт зменшився до ізольованих прикордонних сутичок і обмежених суданських авіаударів проти Південного Судану. З травня 2012 року сторони перейшли до мирного урегулювання конфлікту при сприянні Африканського Союзу.[3]

Мирне урегулювання конфлікту[ред. | ред. код]

На зустрічі з міністром закордонних справ Єгипту Мохамедом Камель Амром 15 квітня, який прибув в Хартум для урегулювання конфлікту, Омар аль-Башир виключив будь-які переговори з Південним Суданом, поки сили півдня не звільнять місто Хегліг.[27] За словами представника Африканського Союзу медіатора Табо Мбекі станом на 22 травня сторони готові повернутися за стіл переговорів.[28]

27 вересня Президент Судану Омар аль-Башир і президент Південного Судану Салва Киїр підписали 8 угод в Аддис-Абебі, які дозволяють відновити важливі експортні поставки нафти і передбачають створення 10-кілометрової демілітаризованої зони уздовж кордону країн. Угодами також було дозволено повернення 350,000 барелів південносуданської нафти на світовий ринок. В домовленностях вирішуються параметри існування прикордонної зони, питання економічного співробітництва та захисту громадян обох держав. Крім того було вирішено продовжувати мирні переговори в майбутньому, оскільки не всі проблеми і суперечності були вирішені.[29]

Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй Пан Гі Мун та прем'єр-міністр Ефіопії Гайле Мар'ям Десалень високо оцінили результати домовленностей лідерів і сподіваються, що це стане імпульсом до покращення ситуації.[30]

В середині березня 2013 року обидві країни почали виводити свої війська з прикордонної території в надії створення демілітаризованої буферної зони та відновлення експорту південносуданської нафти через Судан.[31] На початку квітня було відновлено транзит нафти півдня через нафтопроводи Судану.[32] У жовтні 2013 року Омар аль-Башир відвідав Джубу, щоб обговорити заходи з Салвою Киїр. Після зустрічі він заявив, що був досягнутий певний прогрес. Зі свого боку Киїр сказав, що він шукав можливість для налагодження відносин з Суданом.[33]

Міжнародна реакція[ред. | ред. код]

27 березня, прес-секретар Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй Пан Гі Муна закликав обидві країни покласти край конфлікту і «використовувати в повній мірі існуючі політичні і безпекові механізми для мирного вирішення їх суперечностей».[34] 23 квітня 2012 року Пан Гі Мун засудив бомбардування Судану в прикордонних районах Південного Судану, вимагаючи від Хартума припинити всі військові дії в терміновому порядку.[35]

15 квітня 2012 року арабський парламент закликав Південний Судан до стриманості і вийти з міста Хегліг. Салем Декбасі, керівник Арабського парламенту, підписав заяву з закликом до Південного Судану «прислухатися до голосу розуму» і негайно вивести свої війська з районів, окупованих в суданській території.[36]

25 квітня 2012 року Африканський союз засудив бомбардування Судану частин Південного Судану, і закликав обидві сторони припинити всі військові дії. АС закликав обидві сторони утриматися від «провокаційних заяв і пропаганди, які можуть підживлювати конфлікт».[37]

15 квітня 2012 року відповідно до IRIB World Service прес-секретар МЗС Ірану Рамін Мехманпараст заявив, що Іран закликає Південний Судан негайно і беззастережно відвести назад свої сили і повернутися до визначених меж.[38]

27 березня 2012 року президент Кенії Мваї Кібакі припустив, що Кенія може стати посередником між двома країнами, заявивши про те, що «Кенія зацікавлена ​​в хороших і стабільних відносин між двома країнами».[39]

6 травня 2012 року міністр Генрі Беллінгам підтримав ініціативу Африканського союзу стосовно відновлення переговорів і дотримання угоди про припинення вогню.[37]

11 квітня 2012 року Держдепартамент США засудив дії Південного Судану і в заяві сказав: «Ми засуджуємо військове втручання Південного Судану, напад і захоплення Хелігу, як акт, який виходить за рамки самооборони і підвищує напруженість у відносинах між Суданом і Південний Судан до небезпечного рівня».[40]

Підсумки конфлікту[ред. | ред. код]

Глава Народних сил оборони Уганди (УПДФ) Аронда Някайріма заявив, що Уганда підтримає Південний Судан, якщо між ним і Суданом почнеться війна. Парламент Судану ухвалив 16 квітня 2012 р. заяву, в якій сусідній Південний Судан був названий ворожою державою.

22 квітня 2012 р. Південний Судан завершив виведення своїх військ з Хегліга і розкритикував дії Судану, який не припиняв наносити удари по житлових кварталах весь той час, коли південносуданські війська перебували в місті. Президент Судану Омар аль-Башир 23 квітня 2012 р. заявив в місті Хегліг: «Ми не збираємося говорити з урядом Південного Судану, оскільки вони розуміють тільки мову автоматів і патронів».[41]. Близько 1,2 тисячі громадян Південного Судану загинули в результаті військового конфлікту з сусіднім Суданом через регіон Хегліг (заява командувача південносуданської армії Камали Маруфа від 23 квітня 2012 року).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.aljazeera.com/video/africa/2012/04/2012420121142587117.html
  2. Thon Agany Ayiei. Heglig Conflict Revisited: Why did South Sudan withdraw from Heglig (Panthou)?. The New Sudan Vision. 
  3. а б Sudan-South Sudan peace accords hailed. 
  4. 15 people were reported killed in air-strikes by 12 April, [1] and another 16 on 25 April, [2] of these 2 were reported to be soldiers [3][4] giving a total of 29 reported civilians killed
  5. South Sudan says Sudan bombs oil fields in border region — Euro News. Published 27 February 2012. Retrieved 27 February 2012.
  6. S. Sudan, Sudan Clash Along Tense, Disputed Border — Voice of America News.Published 27 February 2012. Retrieved 27 February 2012.
  7. Sudan, South Sudan's Armies in Direct Clashes — Arutz Sheva 7. Published 27 February 2012. Retrieved 27 February 2012.
  8. Josh Kron (4 April 2012). South Sudan Says It Shot Down Sudan Jet Amid Clashes. The New York Times. Процитовано 22 April 2012. 
  9. Sudanese jets attack oil pipeline – Africa. Al Jazeera English. 
  10. Ferrie, Jared (10 April 2012). South Sudan Accuses Sudan of Attacks on Oil-Rich Border Region. Bloomberg. Процитовано 17 April 2012. 
  11. Ferrie, Jared (10 April 2012). South Sudan Accuses Sudan of Attacks on Oil-Rich Border Region. Bloomberg. Процитовано 17 April 2012. 
  12. Copnall, James (10 April 2012). Sudan says South Sudan controls largest oil field. BBC. Процитовано 17 April 2012. 
  13. Sudan edges closer to war with South. ABC News. 12 April 2012. Процитовано 17 April 2012. 
  14. Sudan Vision Daily – Details. News.sudanvisiondaily.com. Процитовано 17 April 2012. 
  15. Sudan Declares 'State Of War,' Readies Troops. International Business Times. Процитовано 17 April 2012. 
  16. Gabe Joselow (13 April 2012). South Sudan Reinforces Positions Around Disputed Oil Town. Voice of America. Процитовано 22 April 2012. 
  17. Sudan troops 'advance on Heglig oil field'. BBC News. 13 April 2012. Процитовано 22 April 2012. 
  18. Sudanese forces advance on key oil town. Al Jazeera. 14 April 2012. Процитовано 22 April 2012. 
  19. Khartoum forces 'bomb South Sudan town'. BBC News. 14 April 2012. Процитовано 22 April 2012. 
  20. «S. Sudan army says still in control of disputed oil hub». FRANCE 24 [недоступне посилання з 01.10.2012]
  21. South Sudan says Heglig oilfield reduced "to rubble," Sudan denies. MSNBC. Reuters. 15 April 2012. Процитовано 22 April 2012. 
  22. Rodney Muhumuza (15 April 2012). South Sudan-Sudan clashes spreading, officials say. BND.com. Процитовано 22 April 2012. 
  23. Rodney Muhumuza (16 April 2012). Sudan intensifies bombing of disputed town. Modesto Bee. Associated Press. Процитовано 22 April 2012. 
  24. South Sudan 'to withdraw troops' from Heglig oil field. BBC News. 20 April 2012. Процитовано 22 April 2012. 
  25. Sudan launches attack into South Sudan's borders. The Daily Telegraph. 23 April 2012. Процитовано 22 April 2012. 
  26. South Sudan's Salva Kiir says Sudan has declared war. BBC News. 24 April 2012. Процитовано 22 April 2012. 
  27. Sudan: No Negotiations With South Sudan Before Withdrawal From Heglig, Bashir Tells Egypt. allAfrica.com. 15 April 2012. 
  28. Pascal Fletcher and Ulf Laessing (22 May 2012). South Sudan says Sudan bombs, Shells its territory. Reuters. Процитовано 24 May 2012. 
  29. Bariyo, Nicholas (27 September 2012). Sudans Sign Deals to Resume Oil Exports. The Wall Street Journal. Процитовано 27 September 2012. 
  30. UN General Assembly General Debate of the 67th Session. United Nations. 
  31. Sudan rivals pull out of border zone. 
  32. South Sudan restarts oil production. 
  33. Bashir meets South Sudan leader over Abyei. 
  34. Timberlake, Ian (2012). UN calls for calm in Sudan after clashes — Yahoo! News. Published 27 March 2012. Retrieved 27 March 2012.
  35. Ban Ki-moon condemns Sudanese air raid on South Sudan. BBC News. 23 April 2012. 
  36. Arab Parliament urges South Sudan to withdraw from key border town. Petra. Процитовано 16 April 2012. 
  37. а б Arab League condemns South Sudan's 'aggression' against Heglig, says oil-rich area is Sudan's. Associated Press. Newser.Com. 26 May 2012. 
  38. Iran concerned over attack on Sudan. Petra Islamic Republic of Iran Broadcasting, News. Процитовано 16 April 2012. 
  39. Kenya to Mediate for Normal Relations between Sudan, South Sudan — Sudan Vision. Published 27 March 2012. Retrieved 27 March 2012.
  40. Onyiego, Michael; Saeed, Mohamed (11 April 2012). South Sudan troops move into disputed oil town. Boston Globe. Процитовано 17 April 2012. 
  41. Суданский президент отказался мириться с южанами. lanta.ru (ru). 

Література[ред. | ред. код]

  • Daase Cindy. International Arbitration: A New Mechanism to Settle Intra-State Territorial Disputes between States and Secessionist Movements? The Divorce of Sudan and South Sudan and the Abyei Question. — 2011.
  • Okumu, Wafula (2010). Resources and border disputes in Eastern Africa. Journal of Eastern African Studies 4 (2): 279–297. doi:10.1080/17531055.2010.487338. 
  • Pantuliano, Sara (2010). Oil, land and conflict: the decline of Misseriyya pastoralism in Sudan. Review of African Political Economy 37 (123): 7–23. doi:10.1080/03056241003637847. 

Посилання[ред. | ред. код]