Прилипко Володимир Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прилипко Володимир Петрович
Володимир Прилипко
Народився 16 листопада 1947(1947-11-16)
с. Краскіно, Хасанський район, Приморський край СРСР СРСР
Помер 21 серпня 2004(2004-08-21) (56 років)
Вінниця, Вінницька область
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність Українська література, археологія
Відомий завдяки поет, археолог
Alma mater Вінницький педагогічний інститут
Знання мов українська
Членство Національна спілка письменників України
Нагороди

Прили́пко Володи́мир Петро́вич (*16 листопада 1947 — †21 серпня 2004) — український поет, археолог. Перебував у Національній спілці письменників України з 1997 р.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 листопада 1947 року у с. Краскіно Хасанського району Приморського краю колишнього СРСР (на території теперішньої Росії) у родині військовослужбовця (Батько - офіцер артилерист, воював з 1941 по 1945 роки, втік з німецького полону, мав поранення], після війни служив у званні капітана на Далекому Сході). З раннього дитинства до 1965 р. жив у с. Ялтушкові Барського району на Вінниччині, а з 1965 р. — у м. Вінниці.

Три роки навчався у Вінницькому педагогічному інституті. Працював робітником, консультантом Товариства охорони пам'яток історії та культури. Науковий працівник Вінницького обласного краєзнавчого музею (з 1971 року), згодом — Вінницької обласної археологічної науково-дослідницької інспекції. Причетний до важливих в історії археології відкриттів, а саме — поховання сарматського царя І ст. н. е. (1984, с. Пороги Ямпільського району), знаходження скарбів у курганах епохи бронзи (1986, с. Гордіївка Тростянецького району).

Помер у Вінниці 21 серпня 2004 р. і похований на сільському цвинтарі у Ялтушкові.[2]

Наукова і літературна діяльність[3][ред. | ред. код]

Найвідоміший вірш в кругах його спілкування "Тітка Каранчучка", присвячений матері його двоюрідного брата Пилипа Петровича Каранчука.

Автор низки наукових статей, у тому числі краєзнавчої тематики, рекламного буклету «Прадавнє золото Поділля» (1993). Талант поета виявився в експресивних ліричних мініатюрах, укладених у збірки поезій:

Рец.: І цей старий Прилипків сад…/ Фото В. Клепка // За Батьківщину. — 1999. — 24 вересня. — С.9; Кимак, Л. Слово, що творить філософські акварелі // Панорама. — 1999. — 18 грудня; Мельник, В. Такий маленький світ // Вінницькі відомості. — 2000. — 21 січня. — С.15.

  • Зелене сонце : вірші / В. П. Прилипко. — Вінниця: Спілка рекламістів України, 2002. — 23 с. — ISBN 966-70-0606-9.

Рец.: Кимак, Л. З висоти зеленого сонця: штрихи до літературного портрета Володимира Прилипка [Текст]: [про творчу діяльність вінницького поета, наукового працівника обласної археологічної інспекції] / Л. Кимак // Вінницький край. — 2004. — № 1. — С. 149—150.

Був прийнятий до Національної спілки письменників України (1997).[4]
Посмертно зусиллями друзів та Асоціації українських письменників вийшла доповнена підсумкова збірка:

Поезія Володимира Петровича Прилипка – це блискучі мініатюрні вірші, в яких розкривається краса рідної природи, взаємовідносини між людьми, любов до рідного краю.

Юрій Шураєв[5]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Двоюрідний брат Володимира Петровича - Пилип Петрович Каранчук є дідусем українського поета Опiча Богдана, також відомим за псевдонімом - Bodster (його творчий проект "Bodster Poetry" набирає популярності в соціальних мережах, а більшість віршів, що декламуються молодим автором у відео присвячені деяким військовим подіям після 2014 року та жахливим військовим подіям на території України після 24.02.2022 р.).

Меморіальна дошка на будинку № 6 по вулиці 30-річчя Перемоги у Вінниці, де мешкав В. П. Прилипко

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

На панельній «дев'ятиповерхівці» у Вінниці за адресою: вул. 30-річчя Перемоги, будинок № 6, де «жив і творив поет і архітектор», з ініціативи художника Віктора Рибачука у 2008 р. встановлено меморіальну дошку (скульптор Юрій Козерацький).[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 16 листопада 2012 р. — 65 років тому народився Володимир Петрович Прилипко // Знаменні і пам'ятні дати [[Вінницька область|Вінниччини]] 2012 року: хронолог. довід. / [[Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Тимірязєва|Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва]]; уклад. Г. М. Авраменко; ред.: М. Г. Спиця, Г. М. Слотюк; відповід. за вип. [[Морозова Наталія Іванівна|Н. І. Морозова]]. — [[Вінниця]], 2011. — С. 188—189. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 17 лютого 2014.
  2. Гальчак, Сергій Дмитрович. Прилипко Володимир Петрович / С. Д. Гальчак // Краєзнавці Вінниччини: біографії. Бібліографія / С. Д. Гальчак. — Вінниця, 2005. — С.153–154.
  3. [[Кароєва Людмила Ростиславівна|Кароєва, Л. Р.]] Володимир Петрович Прилипко [Текст]: [поет, публіцист, [[археолог]]] / [[Кароєва Людмила Ростиславівна|Л. Р. Кароєва]] // «Земле моя, запашна, барвінкова…»: Календар знаменних і пам'ятних дат [[Вінницька область|Вінниччини]] 2007 року. — [[Вінниця]], 2006. — С.155–158. Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 17 лютого 2014.
  4. До когорти майстрів пера!: [Про прийняття до НСПУ В. Прилипка] // Подолія. — 1998. — 5 березня.
  5. Цит. по: Володимир Прилипко [Біограф. довідка, поезії, портр.] // Вінниця дзвінка. Антологія поезії: друга половина ХХ ст. — 2013 рік / Упоряд., вступ. стаття, частина біогр. нарисів Ю. В. Шураєва. — Вінниця: Глобус-Прес, 2013. — С. 157.
  6. Мельник, В. Хто зірвав «Кришталеву вишню»: [Про лауреатів обл. літ. премії за найкращі дебюти року, в тому числі В. Прилипка] // Панорама. — 1996. — 11 липня.
  7. Лауреати відомі. Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського у 2003 році. Ним став В.Прилипко за зб. поезій «Зелене сонце» // Панорама. — 2003. — 24 вересня.
  8. Володимирові Прилипку земляки відкриють пам'ятну дошку // Сайт «Моя [[Вінниця]]». — 2008. — 4 квітня. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]