Проскуров Іван Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проскуров Іван Йосипович
Ivan iossifovich proskurov.png
Народився 18 лютого 1907(1907-02-18)
Оріхівський район, Україна
Помер 28 жовтня 1941(1941-10-28) (34 роки)
Куйбишев, Російська РФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність льотчик, військовослужбовець, політик
Учасник Громадянська війна в Іспанії і Німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-лейтенант
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Іван Йосипович Проскуров (18 лютого 1907(19070218), cело Мала Токмачка, тепер Оріхівського району Запорізької області — 28 жовтня 1941, селище Барбиш Куйбишевської, тепер Самарської області, Російська Федерація) — радянський військовий діяч, Герой Радянського Союзу (21.06.1937), льотчик, начальник Розвідувального управління РСЧА (1939—1940), генерал-лейтенант авіації. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині ремонтного робітника-залізничника. З 11 до 15 років допомагав батькам у домашньому господарстві, пізніше найнявся наймитом до німців-колоністів. Навчався в Олександрівському (Запорізькому) залізничному училищі.

У серпні 1924 року влаштувався помічником вагранника на завод імені Енгельса в місті Запоріжжі. У 1926 році був обраний головою районного секретаріату профспілок (села Хортиця і Токмаківка) на Запоріжчині.

Член ВКП(б) з 1927 року.

З жовтня 1927 по травень 1930 року навчався на робітфаку сільськогосподарського інституту в Харкові, у вересні 1930 році перевівся до Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства.

У квітні 1931 року був призваний до Червоної армії, став курсантом 7-ї Сталінградської школи військових льотчиків, а з березня 1934 року — школи військово-морських льотчиків. Після закінчення останньої в травні 1934 року служив командиром екіпажу і командиром загону 23-ї авіаційної бригади. У жовтні 1935 року в складі радянської делегації брав участь в Міжнародному авіаційному змаганні в Бухаресті.

У вересні 1936 року, будучи командиром загону 89-ї важкобомбардувальної авіаційної ескадрильї (Моніно), зробив за завданням уряду переліт Москва — Хабаровськ за 29 годин 47 хвилин, встановивши тим рекорд перельоту.

З жовтня 1936 по червень 1937 роки воював в Іспанії — командир 1-ї інтернаціональної бомбардувальної ескадрильї «Іспанія». 21 червня 1937 року Проскурову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу та вручена медаль «Золота Зірка» № 33.

З 1937 року очолював 54-у авіаційну бригаду в Білій Церкві (Київський військовий округ), потім 2-у авіаційну армію особливого призначення (АОП-2) у Воронежі. 7 жовтня 1938 року затверджений членом Військової ради при народному комісарові оборони СРСР.

14 квітня 1939 року призначений заступником наркома оборони СРСР і начальником 5-го (Розвідувального) управління РСЧА. Входив до складу Головної військової ради. Знятий із займаних посад 11 липня 1940 року.

Після нетривалого перебування в розпорядженні наркома оборони у вересні 1940 року призначений командувачем Військово-повітряних сил (ВПС) Далекосхідного фронту, а у жовтні 1940 року — помічником начальника Головного управління ВПС РСЧА по далекобомбардувальній авіації. 12 квітня 1941 року знятий і з цієї посади в ході розпочатої чистки в керівництві ВПС. У травні 1941 року призначений командувачем ВПС 7-ї армії Ленінградського військового округу.

27 червня 1941 року був заарештований, а 28 жовтня 1941 року — розстріляний. Посмертно реабілітований 15 травня 1954 року. 17 січня 1956 року відновлений у званні Героя Радянського Союзу. На меморіальному кладовищі авіаторів в Моніно під Москвою Івану Проскурову встановлено надгробок-кенотаф.

Звання[ред. | ред. код]

  • старший лейтенант
  • майор (1937)
  • полковник (1937)
  • комбриг (22.02.1938)
  • комдив (9.02.1939)
  • генерал-лейтенант авіації (4.06.1940)

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бортаковский Т. Расстрелянные Герои Советского Союза. — М. Вече, 2012.
  • Черушев Н. С., Черушев Ю. Н. Расстрелянная элита РККА (командармы 1-го и 2-го рангов, комкоры, комдивы и им равные): 1937—1941. Биографический словарь. — Москва: Кучково поле; Мегаполис, 2012.
  • Проскуров, Иван Иосифович