Про управління імперією

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Про управління імперією
грец. Πρὸς τὸν ἴδιον υἱὸν Ρωμανόν
лат. De administrando imperio
Автор Костянтин VII Багрянородний
Мова грецька мова
Написано 948952
Видавництво Johannes Meursius[d]
Опубліковано 1611

«Про управління імперією» (лат. De Administrando Imperio, оригінальна назва — грец. Πρὸς τὸν ἴδιον υἱὸν Ρωμανόν — «Моєму сину Роману») — історико-географічний трактат Костянтина Багрянородного (Порфірогенета) з описом народностей і сусідів Візантійської імперії, написаний між 948 і 952 роками в настанову спадкоємцю Костянтина — Роману II. Цінне джерело з історії українців, росіян, вірмен, грузинів, печенігів, угорців (названі в тексті «турками»), хозарів і ряду інших народів.

Трактат[ред. | ред. код]

Трактат написаний у довірчій манері, він не призначався для публікації і залишився невідомий сучасникам. Текст зберігся в трьох рукописах, дві з яких знаходяться в Парижі, а третя — у Ватиканській апостольській бібліотеці.

Відомості про київські землі, які приводить Костянтин, очевидно, почерпнуті з розповіді купця-варяга, що подорожував Дніпром. Багато з цих відомостей унікальні: наводиться інша назва Києва — Самбат, повідомляється про князювання юного Святослава Ігоревича в Новгороді, дається опис полюддя. В трактаті «Про управління імперією» Костянтин Багрянородний вперше згадує Витичів, як могутній порт на Дніпрі поблизу Києва.

У 9-у розділі трактату сказано, що частина купецької флотилії[1] до Константинополя приходила «з Немогарда» (Nεμογαρδάς), в якому сидів Сфендослав, син Інгора, архонта Русі[2]".[3]

Трактат — єдине західне джерело, де окремо описуються народ русь та їхні пактиоти (данники) — східні племена слов'ян.

Зміст[ред. | ред. код]

Трактат складається з 53 розділів. Перші 8 розділів (а також розділ 37) присвячені опису союзників Візантії пачинакитів (печенігів) і сусідніх з ними народів : турків (угрів), русі (розд. 2, 4, 9 — причому він уперше використовує слова Русь і хозари (розд. 10, 12). Частина книги описує історію арабів (розд. 14-22). Також Костянтин пише про країни європейського Середземномор'я: про Іспанію (розд. 23-24), Італію (розд. 26-27) про Далмацію та переселення хорватів та сербів під проводом невідомого князя (розд. 29-36). Окрему увагу візантійський автор приділяє історії Кавказу (розд. 42-46).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. варязької
  2. в тексті перекладу, виданого у Москві 1991 року, в Росії
  3. Войтович Л. Гольмґард… С. 41.

Джерела[ред. | ред. код]