Підлісний Зіновій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зіновій Васильович Підлісний
Народження 19 грудня 1936(1936-12-19)
Смерть 22 липня 1999(1999-07-22) (62 роки)
Поховання Личаківський цвинтар
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Навчання Львівський політехнічний інститут
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів, Кемерово
Містобудівні проєкти Південна частина Сихівського масиву
Нагороди
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1980Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2011
CMNS: Підлісний Зіновій Васильович у Вікісховищі

Зіно́вій Васи́льович Підлі́сний (19 грудня 1936, Білявинці — 22 липня 1999, Львів) — український архітектор, лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка 2011 року (посмертно).

Біографія[ред. | ред. код]

Зіновій Підлісний народився 19 грудня 1936 року в селі Білявинці, тепер Бучацького району Тернопільської області, Україна. Школу закінчив у 1952 році у Калуші Івано-Франківської області. У 1958 році закінчив Львівський політехнічний інститут. Після закінчення інституту працював у Кемерові, де 1962 року був призначений головним архітектором проєкту. 3 1963 року Зіновій Підлісний є членом Спілки архітекторів. У березні 1980 року йому присуджено Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка за забудову житлового кварталу «Сріблястий» на вулиці Патона у Львові (у співавторстві).

У серпні 1981 року Зіновієві Підлісному присуджено премію Ради Міністрів СРСР за розробку проєкту і реалізацію будівництва курорту Трускавець. Згодом, у 1985 році — присвоєно звання заслуженого архітектора УРСР. Протягом 19771999 років був директором Львівського державного проєктного інституту «Містопроект».[1]

Зіновій Підлісний помер 22 липня 1999 року. Похований на Личаківському кладовищі, поле № 72.[2]

Участь у проєктах[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник Володимирові Леніну в селі Завидовичі (1972, скульптор Володимир Бойко).[3]
  • Громадський центр у південному житловому районі Львова, збудований у 1980-х. Являє собою комплекс будівель між нинішніми вулицями В. Великого і Науковою, вздовж вулиці кн. Ольги. Включає в себе універмаг «Львів», АТС, палац водних видів спорту (нині аквапарк «Пляж», реконструйований), готель «Супутник», будинок культури (недобудований). Співавтори Василь Каменщик, Юлія Верблян, Віталій Петелько.[4]
  • Обласна спеціалізована дитяча лікарня на вулиці Дністерській, 27 у Львові (початок 1980-х, співавтори Юлія Верблян, Лідія Кутна).[5]
  • Забудова п'яти- і дев'ятиповерховими будинками львівського мікрорайону «Сріблястий». Проєкт 19791980 років реалізовано частково. Співавтори Людмила Нівіна, Сергій Зем'янкін.[6]
  • Проєкт детального планування південної частини Сихівського масиву («Сихів-2»), розроблений 1986 року. Співавтори Віталій Дубина, Алла Петрова, Олександр Мар'єв.[7]
  • Збудований у 1984 році Палац піонерів і школярів на вулиці Вахнянина, 29. Нині Центр творчості дітей та юнацтва Галичини. Співавтори Анатолій Ващак, Мирослав Сметана, інженер В. Сприса.[8]
  • Керівник проєкту міського підцентру у складі 14-поверхового будинку обладміністрації (нині податкова адміністрація), будинок офіцерів Західного військового округу (розібраний на стадії будівництва), Інституту українознавства. Співавтори проєкту Василь Каменщик, Олександр Базюк, Микола Кошло, О. Адаменко.[9]
  • Будинок меблів на вулиці Любінській (1985). Співавтори Сергій Зем'янкін, Микола Столяров, Ярослав Крук.[10]
  • Будинок інституту Містопроект на нинішній вулиці Генерала Чупринки, 71 (1988). Співавтори Василь Каменщик, Борис Кузнецов, Микола Столяров.[11]
  • Проєкт перспективного розвитку Трускавця (1989, співавтори Віталій Дубина, Петро Крупа, І. Василевський).[12]
  • Генплан Львова, затверджений 1993 року. Співавтори Роман Мих, Віталій Дубина, Олександр Бугаєв[13].
  • Добудова громадських споруд до церкви Покрови Пресвятої Богородиці на вулиці Личаківській, 175.[14]
  • Проєкт відбудови церкви Святого Духа у Львові (три варіанти компонування). Розроблений 1997 року спільно з архітектором Петром Крупою.[15] Проєкт не реалізовується.
  • 18-квартирний житловий будинок на вулиці Некрасова у Львові (співавтори М. Князь, Мирослав Сметана)[16]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У 1970-х — 1980-х роках Зіновій Підлісний був головою Федерації настільного тенісу Львівської області. З 2007 року у Львові щороку проводиться регіональний рейтинговий турнір з настільного тенісу, присвячений його пам'яті.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пам'яті колег // Архітектурний вісник. — 1999. — 2 (8). — C. 21.
  2. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 401. — ISBN 966-8955-00-5.
  3. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 324.
  4. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 619. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  5. Архітектура Львова… — С. 627.
  6. Архітектура Львова… — С. 620.
  7. Архітектура Львова… — С. 621.
  8. Архітектура Львова… — С. 628.
  9. Архітектура Львова… — С. 629.
  10. Архітектура Львова… — С. 631.
  11. Архітектура Львова… — С. 636.
  12. Харчук Х. Архітектура курортної забудови Трускавця XIX — першої половини XX ст. — Львів : Апріорі, 2008. — С. 127. — ISBN 978-966-8256-72-1.
  13. Архітектура Львова… — С. 647.
  14. Betlej A. Kościół wotywny p. w. Matki Boskiej Ostrobramskiej na Łyczakowie // Koscioły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004. — С. 268. — ISBN 83-85739-17-9.
  15. Пропозиції щодо відновлення церкви Св. Духа у Львові // Галицька брама. — 2000. — № 6 (66). — С. 12.
  16. Містопроект. Комплексна проєктна майстерня КПМ-4 // Архітектурний вісник. — 2002. — № 3—4 (16). — С. 61.

Джерела[ред. | ред. код]