Білявинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Білявинці
Biliavyntsi-ts-Sv-Duha-2327.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бучацький район
Рада/громада Старопетликівська сільська рада
Код КОАТУУ 6121287402
Основні дані
Населення 624
Площа 2,068 км²
Поштовий індекс 48413
Телефонний код +380 35448
Географічні дані
Географічні координати 49°09′01″ пн. ш. 25°22′02″ сх. д. / 49.15028° пн. ш. 25.36722° сх. д. / 49.15028; 25.36722Координати: 49°09′01″ пн. ш. 25°22′02″ сх. д. / 49.15028° пн. ш. 25.36722° сх. д. / 49.15028; 25.36722
Водойми річка Стрипа
Відстань до
обласного центру
приблизно 60 км
Відстань до
районного центру
14 км
Місцева влада
Адреса ради Тернопільська область, Бучацький район, с. Старі Петликівці
Карта
Білявинці. Карта розташування: Україна
Білявинці
Білявинці
Білявинці. Карта розташування: Тернопільська область
Білявинці
Білявинці

CMNS: Білявинці на Вікісховищі

Біля́винці — село Бучацького району Тернопільської області. Належить до Старопетликівської сільської ради.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване в північній частині Бучацького району, на відстані 14 км від районного центру, по обох берегах річки Стрипи. Білявинці межують із с. Старі Петликівці на півдні та із с. Осівці на північному заході.

Історія[ред. | ред. код]

Білявинці на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650
Білявинці на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Село Білявинці (пол. Biеlawińce) позначене на мапі Поділля Ґійома де Боплана 1650 р.[1], що можна вважати першою відомою письмовою згадкою про це село.

У 1744 році в селі була збудована дерев'яна церква.

У 1909 році побудована нова кам'яна церква, яка діє досі. Дерев'яна дзвіниця біля неї походить з XVIII століття, імовірно, від часу, коли була збудована стара церква.

У роки Першої світової війни та польсько-української війни 1918—1919 рр. 8 жителів села служили в лавах Українських січових стрільців та Української галицької армії.

У 20-30 роках XX ст. Діяли товариства «Луг» (із 1928), «Сокіл», «Відродження», гурток товариства «Рідна школа», читальня «Просвіти». У 1935 році збудовано Народний дім, де розміщувалась читальня та кооператива. У 1941 році висипано могилу січовим стрільцям, яка була зруйнована в 1950-их роках.

У липні 1944 року десятки жителів села були мобілізовані на фронт. З війни не повернулось 22 чоловіки.

Участь у боях УПА брали: Ганкевич Богдан, Козира Андрій, Лесик Володимир. За допомогу воїнам УПА були репресовані сім'ї: Маценько, Козира, Сисак, Полон. 19 грудня 1950 року енкаведисти викрили криївку в хаті Насті Бойко.

У 1950 році в селі організовано колгосп. Побудовано чотири стайні, вагу, тік. Матеріали брали із зруйнованого панського фільварку.

З 1961 року Білявинці село і колгосп підпорядкували Старопетликівській сільській раді і Старопетликівському колгоспові, відповідно, після чого село занепало: дві стайні, вагу, тік розібрали. Школу із семирічки перетворили на початкову, бо з 1963 року в с. Осівцях відкрили нову загальноосвітню середню школу.

Після розпаду колгоспу і селянської спілки було утворено ПАП «Білявинці», яке нині є складовою частиною «Бучачхлібагропрому».

24 лютого 1990 року створено осередок Товариства української мови, головою якого обрано С. О. Вар'ян.

5 квітня 1990 року в селі вперше за часів Незалежності піднято синьо-жовтий прапор.

У 1994 році створено осередки КУН та НРУ.

Духовні потреби жителів села задовільняє храм УПЦ КП, що недавно відзначив 100-річчя свого існування. З цієї нагоди до парафіян приїжджав єпископ Нестор Писик, який посвятив новий дзвін.

Греко-католицька громада села в 2003 році розпочала будівництво нової церкви. 27 серпня 2006 р. чин освячення церкви здійснив єпископ Іриней Білик, ЧСВВ.

23 вересня 2007 року в селі широко відзначали 135-річчя з дня народження оперної співачки Соломії Крушельницької[2].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Дерев'яна дзвіниця Святодухівської церкви

Мовні особливості[ред. | ред. код]

У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Білявинцях:

  • ґраскувати (розпушувати, напр. землю);
  • песячі ґудзики (реп'яхи);
  • підпалок (тріска, якою підпалюють дрова в печі);
  • толока (гуртова поміч сусідові).

Релігія[ред. | ред. код]

  • Парафія УГКЦ входить до складу Бучацького деканату, мурована церква Успіння святої Анни збудована за часів Відновлення Незалежности України і використовується греко-католиками.
  • Парафія УПЦ КП використовує збудовану греко-католиками в 1909 році муровану церкву Святого Духа.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Пов'язані із селом[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мапа Поділля Ґ. де Боплана
  2. Лотоцький З. І. Коротка історія с. Білявинці
  3. Мельничук Б., Яворський Г. Козира Ілько Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 127. — ISBN 966-528-199-2.
  4. Токарчук М. Козира Ілля Савович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 126-127. — ISBN 966-528-199-2.
  5. Олещук І. Кривенький Іван Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 315. — ISBN 978-966-528-318-8.
  6. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1911. — Cz. 1. — T. 14. — S. 194. (пол.)
  7. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa: skł. gł Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 149. (пол.)
  8. Wujcyk W. Wiadomości o życiu i twórczości Franciszka Olędzkiego… — S. 283.
  9. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — 390 s. — S. 236. (пол.)
  10. Dygdała J. Rogaliński Kasper h. Łodzia (ok. 1725—1788), wojewoda inflancki // Polski Słownik Biograficzny. — 1988—1989. — T. XXXI. — S. 407.
  11. Czyż A. S., Gutowski B. (Warszawa). Cmentarze Podola — źródło do badań nad sztuką i historią. — S. 169—170.
  12. Biernat M. Kościół parafialny p. w. Narodzenia Matki Boskiej w Petlikowcach Starych // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2007. — Т. 15. — S. 364. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. I). — ISBN 978-83-89273-49-9

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]