Реза Пахлаві

Реза Пахлаві
перс. رضا پهلوی‎‎
Ім'я при народженні	перс. رضا پهلوی
Псевдо	RP
Народився	31 жовтня 1960(1960-10-31) (65 років) Тегеран, Іран
Громадянство	Іран→  США
Національність	перс/азербайджанець
Місце проживання	Потомак
Діяльність	політик, правозахисник, льотчик, фотограф-любитель, музикант, письменник, митець
Галузь	політик і політика
Alma mater	Університет Південної Каліфорнії, Коледж Вільямсаd і Американський університет у Каїріd
Науковий ступінь	бакалавр
Знання мов	перська, англійська і французька
Жанр	джаз
Magnum opus	Winds of Change: The Future of Democracy in Irand
Посада	голова династії Пахлаві
Партія	Національна рада Ірану
Конфесія	іслам
Рід	Пахлаві
Батько	Мохаммед Реза Пахлаві
Мати	Фарах Пахлаві
Брати, сестри	Шахназ Пехлеві, Фарахназ Пехлеві, Алі Реза Пехлеві і Лейла Пехлеві
У шлюбі з	Ясмін Пахлаві
Діти (3 )	3 доньки: Нур, Іман, Фаррах
Зріст	183 см
Автограф
Нагороди	Architect of Peace Awardd (22 жовтня 2024)
IMDb	ID 1620847
Сайт	rezapahlavi.org
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Шахзаде Реза Пахлаві (нар. 31 жовтня 1960, Тегеран) — іранський політичний діяч, голова династії Пахлаві, спадкоємець трону Ірану.

З 1967 року є спадкоємним принцом (шахзаде) Ірану і мав посісти престол після свого батька — Мохаммеда Рези Пахлеві, однак унаслідок Ісламської революції в Ірані 1979 року був змушений разом із родиною залишити Іран.

Один із головних критиків чинної в Ірані клерикальної Ісламської Республіки. Є засновником і лідером Національної ради Ірану, яка заборонена в Ірані. Нині проживає у США.

Життєпис

Шахзаде Реза Пехлеві у 1973 році

Походив з династії Пахлаві. Старший син шаха Мохаммеда Рези Пахлаві та шахбани Фаррах Діба (у шлюбі Пахлаві), що походила з родини військовиків-азербайджанців.

Народився 30 жовтня 1960 в Тегерані. При народженні отримав імена — Реза (на честь діда) та Кир — на честь відомого давньоперського царя. Тоді ж стає спадкоємцем трону (шахзаде).

У 1966 перебрався у власний палац (колишній палац Ахмад Шаха Каджара).

У 1967 в Гулістанському палаці пройшла церемонія коронації спадкоємцем трону.

У 1969 отримав Орден Пахлаві на великому ланцюгу.

У 1975 у складі офіційної місії відвідав Бельгію, у 1976 — СРСР.

У 1977 поступив на службу до іранських Військо-повітряних сил, де пілотував винищувач F-5.

У 1978 батько відправив його до США, де той проходив стажування у ВПС. Проте у 1979 після перемоги Ісламської революції в Ірані монархію повалили, батьки, сестри і брат Рези втекли до Єгипту. Того ж року приєднався до родини в Марокко.

Після смерті батька у 1980 стає головою династії Пахлаві у вигнанні. Зрештою закінчив Військово-повітряну академію США. Слідом за цим він поступив на відділення політичних наук в коледж Вільямс. Потім закінчив університет Південної Каліфорнії, здобувши ступінь з політології.

У 1986 одружився. Згодом оселився у штаті Меріленд.

З 1990-х розпочав активну політичну діяльність серед вигнанців-іранців, встановив гарні стосунки з політиками США, особливо з Республіканської партії. Також контактував з монархіями Європи. У 2004 став «неофіційними хрещеним батьком» бельгійської принцеси Луїзи, що свідчить про зв'язки між двома королівськими домами. Проте даний крок викликав безліч питань як представників Ісламської республіки Іран, так і безлічі іранських емігрантів до Рези Кира, який усюди позиціонує себе як ортодоксального мусульманина-шиїта.

У період каденції іранського президента Махмуда Ахмадінежада він неодноразово заявляв про те, що вже налагодив контакти з низкою керівників Корпусу ісламської варти та активістами, готовими почати акції протесту.

Виступає проти військового втручання США та його союзника Ізраїля у справи Ірану.

У 2010 розповів про свої плани зі зміни влади в Ірані. Тоді Реза Кир повідомляв про завершення формування руху, метою якого повинна була стати заміна Ісламської Республіки на «демократичне правління». При цьому усіляко підтримував впровадження європейських та американських санкцій у відповідь на плани Ірану розвивати ядерну програму.

Після обрання президентом США Дональда Трампа Реза Пахлаві активізував свою політичну діяльність.

Наприкінці 2025 року висловив свою підтримку протестувальникам в Ірані і закликав усіх іранців, зокрема сили безпеки та правоохоронні органи, приєднатися до протестів.

Родина

Дружина — Ясміна Аміні (в шлюбі Пахлаві)

Діти:

• Нур (нар. 1992)
• Іман (нар. 1993)
• Фарах (нар. 2004)

Джерела

• Catherine Legrand, Jacques Legrand: Shah-i Iran. Creative Publishing International (farsi edition), Minnetonka MN 1999, S. 89, 102.
• Connie Bruck (6 March 2006). «Exiles: How Iran's Expatriates are Gaming the Nuclear Threat». The New Yorker. p. 48.
• Iran's Crown Prince calls on West to support anti-government protests. Telegraph. 16 February 2011. Retrieved on 9 June 2012
• Reza Pahlavi. The Challenge Of Implementing Democracy And Human Rights In Iran. The International Society Of Human Rights — Bonn, Germany, 27 March 2010