Реза Пахлаві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реза Пахлаві
перс. رضا پهلوی‎‎
Reza Pahlavi by Gage Skidmore.jpg
Ім'я при народженні перс. رضا پهلوی
Народився 30 жовтня 1960(19601030)
Тегеран, Іран
Громадянство Іран Іран
Flag of the United States.svg США
Національність перс/азербайджанець
Місце проживання
Діяльність політик, правозахисник, льотчик
Alma mater Університет Південної Каліфорнії і Коледж Вільямса[d]
Науковий ступінь бакалавр
Знання мов перська[1], англійська і французька
Посада голова династії Пахлаві
Конфесія іслам
Рід Пахлаві
Батько Мохаммед Реза Пахлаві
Мати Фарах Пахлаві
Брати, сестри  • Алі Реза Пехлеві, Фарахназ Пехлеві, Шахназ Пехлеві[d] і Лейла Пехлеві
У шлюбі з Ясмін Пахлаві
Діти 3 доньки
Автограф Reza Pahlavi II signature.svg
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону Велика зірка почесного знаку «За заслуги перед Австрійською Республікою» кавалер Великого хреста на ланцюгу ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» кавалер ордена Ізабелли Католички з ланцюгом
Сторінка в Інтернеті rezapahlavi.org
Герб

Реза Кир Пахлаві (*30 жовтня 1960, Тегеран, Іран) — іранський політичний діяч, голова династії Пахлаві, спадкоємець трону Ірану. Повне ім'я та титул звучать наступним чином: Голова Іранського Імператорського Дому Його Імператорська Високість Кронпринц Ірану Реза II Кир Шах Пахлаві[джерело?]. Деякі прихильники іменують як Імператорська Величність Шахіншах.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Пахлаві. Старший син шаха Мохаммеда Рези Пахлаві та шахбани Фаррах Діба (у шлюбі Пахлаві), що походила з родини військовиків-азербайджанців.

Народився 30 жовтня 1960 в Тегерані. При народженні отримав імена — Реза (на честь діда) та Кир — на честь відомого давньоперського царя. Тоді ж стає спадкоємцем трону (кронпринцем).

У 1966 перебрався у власний палац (колишній палац Ахмад Шаха Каджара).

У 1967 в Гулістанському палаці пройшла церемонія коронації спадкомєцем трону.

У 1969 отримав Орден Пахлаві на великому ланцюгу.

У 1975 у складі офіційної місії відвідав Бельгію, у 1976 — СРСР.

У 1977 поступив на службу до іранських Військо-повітряних сил, де пілотував винищувач F-5.

У 1978 батько відправив його до США, де той проходив стажування у ВПС. Проте у 1979 після перемоги Ісламської революції в Ірані монархію було повалено, батьки, сестри і брат Рези втекли до Єгипту. Того ж року приєднався до родини в Марокко.

Після смерті батька у 1980 стає головою династії Пахлаві у вигнанні. Зрештою закінчив Військово-повітряну академію США. Слідом за цим він поступив на відділення політичних наук в коледж Вільямс. Потім закінчив університет Південної Каліфорнії, отримавши ступінь з політології.

У 1986 оженився. Згодом оселився у штаті Меріленд.

З 1990-х розпочав активну політичну діяльність серед вигнанців-іранців, втсановив гарні стосунки з політиками США, особливо з Республіканської партії. Також контактував з монархіями Європи. У 2004 став «неофіційними хрещеним батьком» бельгійської принцеси Луїзи, що говорить про зв'язки між двома королівськими домами. Проте даний крок викликав безліч питань як представників Ісламської республіки Іран, так і безлічі іранських емігрантів до Рези Кира, який усюди позиціонує себе як ортодоксального мусульманина-шиїта.

У період каденції іранського президента Махмуда Ахмадінежада він неодноразово заявляв про те, що вже налагодив контакти з низкою керівників Корпуси ісламської варти та активістами, готовими почати акції протесту.

Виступає проти військового втручання США та його союзника Ізраїля у справи Ірану.

У 2010 розповів про свої плани зі зміни влади в Ірані. Тоді Реза Кир повідомляв про завершення формування руху, метою якого повинна була стати заміна Ісламської Республіки на «демократичне правління». При цьому усіляко підтримував впровадження європейських та американських санкцій у відповідь на плани Ірану розвивати ядерну програму.

Після обрання президентом США Дональда Трампа реза Пахлаві активізував свою політичну діяльність.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Ясміна Аміні (в шлюбі Пахлаві)

Діти:

  • Нур (нар. 1992)
  • Іман (нар. 1993)
  • Фарах (нар. 2004)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Catherine Legrand, Jacques Legrand: Shah-i Iran. Creative Publishing International (farsi edition), Minnetonka MN 1999, S. 89, 102.
  • Connie Bruck (6 March 2006). «Exiles: How Iran's Expatriates are Gaming the Nuclear Threat». The New Yorker. p. 48.
  • Iran's Crown Prince calls on West to support anti-government protests. Telegraph. 16 February 2011. Retrieved on 9 June 2012
  • Reza Pahlavi. The Challenge Of Implementing Democracy And Human Rights In Iran. The International Society Of Human Rights — Bonn, Germany, 27 March 2010