Ренн (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ренн
Повна назва Stade Rennais
Football Club
Прізвисько Les Rouge et Noir
(«червоно-чорні»)
Коротка назва Ренн
Засновано 1901
Населений пункт Ренн, Франція Франція
Стадіон Руазон-Парк
Вміщує 29 778
Власник Франція Франсуа Піно
Президент Франція Ніколя Ольвек
Головний тренер Франція Жульєн Стефан
Ліга Ліга 1
2022-23 4
Вебсайт Офіційний сайт
Домашня
Виїзна
Запасна

Футбольний клуб «Ренн» (фр. Stade Rennais Football Club) — професіональний французький футбольний клуб з міста Ренн, який виступає у вищому дивізіоні чемпіонату Франції в сезоні 2022-23. Для команди це вже 63 сезон у вищому дивізіоні.

Заснований в 1901 році як Університетський клуб «Ренн». В 1971 році команда почала носити теперішню назву та здобула свій перший головний трофей, Кубок Франції, здолавши у фіналі «Ліон» з рахунком 1-0, завдяки голу Андре Гі.

Історія[ред. | ред. код]

Створення[ред. | ред. код]

Клуб був заснований 10 березня 1901 року колишніми студентами Ренна. Через два тижні команда провела свою першу гру проти сусіднього клубу «ФК Ренн», яку програла з рахунком 0-6. В 1902 році клуб набув статусу «Омніспорт» та увійшов до складу Спілки атлетичних спортивних клубів (фр. Union des sociétés françaises de sports athlétiques). В наступному році, команда увійшла до складу футбольної ліги Бретані та в своєму дебютному сезоні виграла чемпіонат.

Ключовими гравцями команди «Ренна» в 1903 році були: Мартін Петер, Ланжельє Монтуан, Дюшезн, Жильбер Гіс, Марсель, Леруа, Одрен, Жамен та інші. Дюшезн, Жамен, Петер та Гіс були серед тих, хто першими заснував клуб у 1901 році.

4 травня 1904 року, внаслідок об'єднання двох клубів з Ренна, утворилась нова команда — Університетський клуб «Ренн».

«Ренн» у 1904 році

1904—1945[ред. | ред. код]

Під керівництвом валлійця Гріффіта, «Ренн» виграв Лігу Бретані в 1908 і 1909 роках.

У період з 1915 по 1922 роки клуб неодноразово ставав переможцем різних турнірів, які у Франції в той час проводилися нерегулярно. У 1922 році клуб вийшов у фінал кубка Франції.

У 1932 році клуб увійшов до числа двадцяти клубів, які взяли участь в першому сезоні французької професійної футбольної ліги. У першому сезоні команда посіла 6 місце в чемпіонаті, а її форвард Волтер Кайзер став найкращим бомбардиром. У чемпіонаті особливих успіхів команда не досягала, але в 1935 році вдруге в своїй історії дійшла до фіналу національного кубка. Однак, фінансова ситуація в клубі погіршувалася, і з початком Другої світової війни в 1939 році «Ренн» втратив професійний статус. Протягом двох років команда грала тільки в кубку країни й товариських матчах. У 1941 році команда взяла участь в чемпіонаті окупованій зони, в якому зайняла 7 місце з 9 учасників.

1945-1990[ред. | ред. код]

1949 року команда посіла 4-те місце в чемпіонаті, що стало найкращим результатом в історії клубу. Цей же результат був повторений в сезоні 1964/65. У тому ж сезоні клуб став володарем Кубка країни. У фіналі був обіграний «Сошо» (2:2, 3:1 у переграванні). Восени 1965 року відбувся дебют клубу в єврокубках. У розіграші Кубка кубків «Ренн» у першому ж раунді поступився празькій «Дуклі».

1970 року клуб дійшов до півфіналу кубка, а в наступному сезоні виграв його вдруге в історії. У фіналі з рахунком 1:0 був обіграний «Ліон». Єдиним гравцем клубу, які брали участь в обох переможних фіналах, став захисник Луї Кардьє. У 1975 році клуб вилетів у другий дивізіон, звідки повернувся лише 1983 року. У 1986 році клуб знову дістався до півфіналу кубка країни, де поступився «Марселю».

1990-наш час[ред. | ред. код]

1990-ті роки стали початком стабілізації ситуації в клубі. Проте, сезон 1990—1991 був провалений, незважаючи на наявність у складі таких гравців як Франсуа Омам-Біїк і Арнольд Устервір. Від вильоту команду врятували жорсткі адміністративні рішення по виключенню з вищого дивізіону «Ніцци» і «Бреста». У наступному сезоні команда все ж покинула вищий дивізіон. Клуб зробив ставку на вихованців своєї академії, в числі яких були Сільвен Вільтор, Жослен Гурвеннек, Ульріш Ле Пен і Лоран Юар. Уже через рік команда знову повернулася до вищого дивізіону. У 1993 році спонсором клубу стала компанія PPR.

У 1998 році мільярдер Франсуа Піно купив команду, забезпечивши їй надійне фінансове становище. Спочатку амбітний керівник клубу зробив ставку на запрошення легіонерів з Південної Америки, купивши Лукаса Северіно та Маріо Турді. У 1999 році команда посіла п'яте місце в чемпіонаті і потрапила в Кубок Інтертото, де дійшла до фіналу й поступилась «Ювентусу». Після невдалого сезону 2000—2001 стратегія розвитку клубу змінилася. Ставка була зроблена на вихованців власної академії, яка вважалася однією з найкращих у Франції. У 2003 році молодіжна команда клубу виграла кубок країни у своїй віковій категорії. У 2005 році клуб завоював право виступити в Кубку УЄФА, а в 2006 році був близький до потрапляння в єврокубки. До сезону 2008—2009 команда посідала найвищі місця. Згодом «Ренн» став середняком чемпіонату.

Склад команди[ред. | ред. код]

Станом на 10 листопада 2023[1]
Поз. Нац. Гравець
1 ВР Франція Готьє Галлон
3 ЗХ Франція Адріан Труффер
5 ЗХ Бельгія Артур Теат
7 НП Франція Мартен Тер'є
8 ПЗ Франція Батіст Сантамарія
9 НП Франція Арно Калімуендо
10 НП Алжир Амін Гуїрі
11 ПЗ Франція Людовік Блас
14 ПЗ Франція Бенжамен Буріжо (капітан)
15 ЗХ Камерун Крістофер Ву
16 ЗХ Франція Жануель Белочан
17 ЗХ Кот-д'Івуар Гела Дуе
Поз. Нац. Гравець
21 ПЗ Сербія Неманья Матич
22 ЗХ Франція Лоренц Ассіньйон
23 ЗХ Франція Вармед Омарі
28 ПЗ Франція Енцо Ле Фе
30 ВР Франція Стів Манданда
32 ПЗ Швейцарія Фабіан Рідер
33 ПЗ Франція Дізіре Дуе
34 НП Марокко Ібрагім Салах
39 НП Франція Матіс Ламбурде
40 ВР Центральноафриканська Республіка Джеффрі Лембет
99 НП Туреччина Бертуг Йилдирим

Досягнення[ред. | ред. код]

Виступи клубу у чемпіонаті Франції.
  • Ліга 2
    • Переможці (2): 1956, 1983
    • Фіналісти (4): 1939, 1958, 1980, 1993, 1994

Відомі гравці[ред. | ред. код]

Французькі гравці[ред. | ред. код]

Іноземні гравці[ред. | ред. код]

Всі тренери[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Склад команди. «Ренн». Процитовано 12 листопада 2022.

Посилання[ред. | ред. код]