Палац Розумовського (Батурин)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палац гетьмана Кирила Розумовського
HetmanRazumovskyPalaceBaturyn.jpg
Палац гетьмана 2009

51°20′16″ пн. ш. 32°53′19″ сх. д. / 51.33778° пн. ш. 32.88861° сх. д. / 51.33778; 32.88861Координати: 51°20′16″ пн. ш. 32°53′19″ сх. д. / 51.33778° пн. ш. 32.88861° сх. д. / 51.33778; 32.88861

Розташування Батурин
Країна Україна Україна
Архітектор Чарльз Камерон
Клієнт Розумовський Кирило Григорович
Дата початку спорудження 1799
Дата закінчення спорудження 1803
Стиль класицизм

Commons-logo.svg Палац гетьмана Кирила Розумовського у Вікісховищі

Палац Розумовського — пам'ятка архітектури, що є частиною Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Історія виникнення палацу в Батурині[ред.ред. код]

Батуринський палац, план 2-го поверху. (проект Чарльза Камерона 1799 року)

У 1750 році місто Батурин граф Кирило Розумовський отримав у подарунок від імператриці Єлизавети Петрівни. Граф навідався сюди після отримання титулу гетьмана. За задумом, Батурин ставав столичним містечком з власним університетом (не здійснено). У 1754 р. заради реалізації величних задумів до міста запросили італійця Антоніо Рінальді (1710?-1794), що зажив великого авторитету на будівництві палацу Казерта біля Неаполя. Дослідникам ще належить встановити обсяги робіт, що виконав Рінальді в Батурині. Через три роки будівельні роботи в Батурині припинили і славетного архітектора А.Рінальді перехопила Велика Княгиня Катерина (майбутня імператриця). Рінальді довго і плідно працював у Петербурзі та його передмістях (Оранієнбаумі, Гатчині, Ямбурзі, Царському Селі).

Наприкінці життя при новій імператриці Катерині ІІ, що скасувала гетьманство в Україні, граф, що перестав бути гетьманом, повернувся до Батурина. Плани дещо змінилися. Тепер мова йшла лише про побудову палацу для графа. Рінальді вже виїхав до Італії, де помер у 1797 р. Тому для виконання робіт було запрошено шотландця Чарльза Камерона, що тимчасово перебував без замовлень.

До проектування були запрошені відомі придворні майстри — Квасов, Аксамитов та Старцев. Це єдина будівля Чарльза Камерона в Україні. Камерон мало побудував за життя (він автор лише двох ансамблів — добудови лазень та галереї у Царському Селі та ансамблю у Павловську) — обидва шедеври. Третій ансамбль — у Батурині;— це третій шедевр архітектора. Палаців подібної мистецької вартості в Україні одиниці.

Батуринський палац Розумовського[ред.ред. код]

Ансамбль складався з палацу, двох флігелів та парку пейзажного типу. Палац будували у 1799–1803 рр. Ця триповерхова будівля — рідкісний в Україні зразок палладіанства, адже Камерон був палким прихильником творчості Андреа Палладіо. В ансамблі палацу Розумовського архітектор виявив здібності талановитого інтерпретатора палладіанства як течії в архітектурі.

Палац триповерховий. Один фасад прикрашено лоджією, другий-балконом. Бічні фасади мають напівротонди, що значно збагатили силуети палацу. В інтер'єри напівротонди відкриваються овальними залами. Відновлені наново і зруйновані колись флігелі парадного двору, адже збереглися креслення ансамблю.

За смертю графа будівництво припинили. Російська імперія майже постійно воювала чи захищала те, що встигла захопити. Дивний палац у провінції мало кого цікавив. І його отримали вояки імперії. Перебування в руках військових не сприяло збереженню покинутого палацу. Є відомості, що іноді будівлю використовували як мішень для пострілів. На початку 20 століття палац стояв руїною.

Великі панорами палацу[ред.ред. код]

Велика панорама палацового комплексу гетьмана Разумовського
Велика панорама парку поблизу палацу гетьмана Разумовського

Подальша доля[ред.ред. код]

Син Кирила, Андрій Розумовський, обрав собі за місце проживання Відень. Він ніколи не цікавився місцевими краєвидами. Замість нього тут залишався його управитель, який більше цікавився теж не краєвидами, а матеріальними цінностями, що належали його господарю. За однією з версій, саме він підпалив палац, щоб сховати сліди своїх крадіжок.

Кирила Розумовського поховали в Батуринi, попри те, що сам він більшість свого часу проводив у Петербурзі. Його поховано у Воскресенській церкві, що була зведена 1803 році як усипальниця Розумовського. За свідченнями, лікар, що робив розтин гетьмана, був здивований великим розміром серця, тому i забальзамував його окремо. У 1927 році склеп Розумовського було розкрито. Було пограбовано нагороди i коштовності. Зрештою місцева більшовицька влада зачинила склеп. На 2008 р. нащадок Розумовського тимчасово заборонив відчиняти усипальню i проводити будь-які досліди.

У 1908 р. на XIV Всеросійському Археологічному з'їзді в Чернігові було порушено питання про подальшу долю палацу. З 1911 р. ним опікувалось «Товариство захисту і збереження в Росії пам'яток мистецтва і старовини», на замовлення якого петербурзький архітектор Олександр Білогруд зробив обміри і численні фотографії палацу і також опрацював проект його відбудови. Розпочалися реставраційні роботи, що тривали до 1913 р. Подальші трагічні події у світі й країні надовго відвернули увагу наукової спільноти й художньої громадськості від цього шедевру. У другій половині XX ст. було здійснено кілька спроб реставрації палацу, але жодного разу її не було завершено.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Ухвалена в 2002 Кабінетом Міністрів України комплексна програма відбудови пам'яток заповідника «Гетьманська столиця».

Процес реставрації просувався досить швидко. Станом на кінець 2009 року всі конструкції всередині були вже готові. Виконано штукатурні роботи, ін'єктування, заміна цегли, протезування, було здійснене шпаклювання і оздоблення. До будівлі підведені вода, газ, електропостачання, встановлена охоронна сигналізація. Після основного палацу планувалася реставрація допоміжних будівель праворуч і ліворуч основної будівлі.

Основний розробник даного проекту — Інститут «УкрНДІпроектреставрація» (Київ), директором якого є О. Є. Антонюк.

Палац до відновлення
Baturyn Place.JPG PRoB4.jpg PRoB2.jpg
Відновлення бічного флігеля


Відреставрований палац Розумовського
Палац К.Розумовського у Батурині-2009-2.jpg Палац К.Розумовського у Батурині-2009.jpg

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • «История искусства народов СССР», т. 4, под. ред. Нурок А. Ю. и Орловой М. А. — М., 1976.
  • Кючарианц Д. А. Антонио Ринальди. — Л.: Лениздат, 1976.
  • Козьмян Г. К. Чарльз Камерон. — Л.: Лениздат, 1987.

Джерела та посилання[ред.ред. код]