Роса Монтеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роса Монтеро
ісп. Rosa Montero
Manifestación contra el Toro de la Vega. Rompe una Lanza 2014 (65).jpg
Народилася 3 січня 1951(1951-01-03) (67 років)
Мадрид, Іспанія
Громадянство Іспанія
Діяльність письменниця, журналістка, феміністка, захисниця тварин
Мова творів іспанська[1]
Напрямок література постмодернізму,феміністична література,наукова фантастика, дитяча література, періодика
Жанр роман
Автограф Firma rosa montero (escritora).png
Сайт: rosamontero.es

CMNS: Роса Монтеро на Вікісховищі

Роса Монтеро Гайо (ісп. Rosa Montero Gayo, нар. 3 січня 1951(19510103), Мадрид, Іспанія) — іспанська журналістка та письменниця. Лауреат Premio Nacional de las Letras Españolas[en] (2017).

Біографія[ред. | ред. код]

Донька бандеріл'єро (учасник кориди, який прохромлює тіло бика маленькими списами) та домогосподарки, доньки власника таверни. Монтеро виявила свій письменницький талант у дуже ранньому віці. З п'яти і аж до дев'яти років не відвідувала школу через туберкульоз . Свій час вона проводила за читанням та написанням розповідей у жанрі детективу та вестерну, а це своє заняття називала «забавною грою».

Вивчала психологію в Мадридському університеті Комплутенсе та журналістику в Офіційній школі журналістики Мадриду. Під час навчання вона також співпрацювала з такими групами незалежного театру як «Canon» і «Tábano».

Роса публікувалася в різних медіа-виданнях, зокрема: «Fotogramas», «Pueblo», «Posible», «Arriba», «Hermano Lobo», «Mundo Diario», «Contrastes», «Destinos», «Personas». З кінця 1976 року працювала виключно в газеті «Ель Паїс», а у 1980—1981 рр. була головним кореспондентом недільного додатку часопису.

Монтеро також написала сценарій для іспанської телевізійної програми «Медіа помаранч», яка виходила в ефір 1985 року.

1979 року світ побачила її перший художній роман — «Хроніка нелюбові». Протягом наступних років опублікувала ще цілу низку творів, зокрема й для дитячої аудиторії. За романом «Донька канібала» (1997) режисер Антоніо Серрано зняв однойменний фільм.

Лауреатка багатьох важливих національних та міжнародних премій (як письменницьких, так і журналістських). Її твори перекладені більш ніж двадцятьма мовами.

Була одружена з Пабло Ліскано, який помер від важкої хвороби 3 травня 2009 року. Дітей немає.

Письменницька кар'єра[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Її перший роман — «Хроніка нелюбові» (1979) — влучні спостереження і відверті свідчення щодо Іспанії кінця 70-х з вуст журналістки Ани, що намагається упорядкувати власне життя долаючи наслідки болючого розлучення. Ана силується об'єднати виховання сина із вдоволенням професійних очікувань її керівників. Персонажі висловлюють свої думки щодо табуйованих тем, як-от: аборти, сексуальні стереотипи, жіноча сексуальність, стосунки жінки та чоловіка тощо. Роман дозволяє краще зрозуміти світогляд покоління, що почувалося водночас могутнім і розгубленим, і ще не навчилося вправлятися зі своєю свободою без втрат.

«Функція Дельта» (1981) — книга, в якій Рікардо читає мемуари жінки 1980 року та її ж передсмертні мемуари 2010 року. У романі переплітається минуле і теперішнє, молодість і старість, два різні погляди на любов. А Рікардові коментарі щодо прочитаного лиш збагачують книгу.

«Будеш у мене мов та королева» (1983) — зображено неоднакове ставлення суспільства до обох статей. «Любий господар» (1988) — іронічний портрет чоловіка на ймення Цезар у капіталістичному світі.

Серед фантастичних книг письменниці: «Тремтіння» (1990) — готичний роман-дистопія, події якого відбуваються у далекому майбутньому. Головна героїня на ймення Аґва Фріа відмовляється прийняти тодішнє суспітьство та врешті-решт вирушає на пошуки нової місцини, де вона та її ще ненароджене дитя зможуть «мріяти про нові мрії».

Ще одна книга у жанрі фентезі — «Гніздо мрій» (1991) — зображує молоду героїню на ймення Габі, яка доводить свою силу та хоробрість без «допомоги» чоловіків-захисників.

У книзі «Краса і темрява» (1993) Ліїпутіан Айрелай розповідає казки про зіпсованість (темряву) дорослих та безневинність (красу) дітей. Світ — це поєднання краси і темряви.

1998 року письменниця видала збірку оповідань під назвою «Коханці та вороги».

Також варто відзначити дві книги, що удостоїлися премії «Qué Leer», — «Місцева божевільна» (2003) та «Історія прозорого короля» (2005). Вони вважаються вершиною творчості письменниці.

Періодика[ред. | ред. код]

Роса видала 3 книги із інтерв'ю: «Іспанія для тебе назавжди» (1976), «П'ять років країни» (1986) та «Інтерв'ю» (1996). Особливий характер несуть колонки, що ввійшли до книги «Оголене життя: пристрасний погляд на життя», яка розглядає сексуальне насилля, расизм, жорстокість до тварин, знущання з дітей тощо.

«Розповіді про жінок» (1995) — книга, що містить біографії жінок, які зацікавили письменницю (Агата Крісті, Симона де Бовуар, Жорж Санд, Лаура Рідінг).

Серед інших журналістських творів: «Пристрасті» (1999), «Бостонські публікації та інші поїздки» (2002), «Любов мого життя» (2011).

Твори[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • Crónica del desamor (1979) — «Хроніка нелюбові»;
  • La función Delta (1981) — «Функція Дельта»;
  • Te trataré como a una reina (1983) «Будеш у мене мов та королева»;
  • Amado amo (1988) — «Любий господар»;
  • Temblor (1990) — «Тремтіння»;
  • Bella y oscura (1993) — «Краса і темрява»;
  • La hija del caníbal (1997) — «Донька канібала»;
  • El corazón del tártaro (2001) — «Серце Тартара»
  • La loca de la casa (2003) — «Місцева божевільна»;
  • Historia del Rey Transparente (2005) — «Історія прозорого короля»;
  • Instrucciones para salvar el mundo (2008) — «Інструкції зі спасіння світу»;
  • Lágrimas en la lluvia (2011) — «Сльози у дощі»;
  • La ridícula idea de no volver a verte (2013) — «Безглузда думка про те, що більше тебе не побачу»;
  • El peso del corazón (2015) — «Тягар серця»;
  • La carne (2016) — «Плоть».

Дитяча література[ред. | ред. код]

  • El nido de los sueños (1991) — «Гніздо мрій»;
  • Las barbaridades de Bárbara (1996) — «Звірства Барбари»;
  • El viaje fantástico de Bárbara (1997) — «Фантастична подорож Барбари»;
  • Bárbara contra el doctor Colmillos (1998) — «Барбара проти доктора Колмійоса».

Оповідання[ред. | ред. код]

  • Amantes y enemigos. Cuentos de parejas (1998) — «„Коханці та вороги“»

Періодика[ред. | ред. код]

  • España para ti para siempre (1976) — «Іспанія для тебе назавжди»;
  • Cinco años de país (1982) — «П'ять років країни»;
  • La vida desnuda (1994) — «Оголене життя»;
  • Historias de mujeres (1995) — «Розповіді про жінок»;
  • Entrevistas (1996) — «Інтерв'ю»;
  • Pasiones (1999) — «Пристрасті» ;
  • Estampas bostonianas y otros viajes (2002) — «Бостонські публікації та інші поїздки»;
  • Lo mejor de Rosa Montero (2005) — «Найкраще Роси Монтеро»;
  • El amor de mi vida (2011) — «Любов мого життя».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]