Симона де Бовуар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Симона де Бовуар
фр. Simone de Beauvoir
Західна філософія
Simone de Beauvoir2.png
Симона де Бовуар
Народження 9 січня 1908(1908-01-09)
Париж
Смерть 14 квітня 1986(1986-04-14) (78 років)
Париж
пневмонія
Поховання
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція[2]
Знання мов
  • французька[3]
  • Ім'я при народженні Simone-Lucie-Ernestine-Marie Bertrand de Beauvoir
    Діяльність
  • політична філософиня, журналістка, романістка, автобіограф, есеїст, політична активістка, авторка щоденника, women letter writer, феміністка, літературний критик, письменниця, активістка, авторка
  • Школа / Традиція екзистенціалізм
    фемінізм
    Основні інтереси політика, фемінізм, етика
    Значні ідеї етика невизначеності, феміністська етика, екзистенціальний фемінізм
    Вплинула Юдит Батлер, Альбер Камю, Сартр, Саміла Палья, Бетті Фрідан
    Alma mater Паризький університет
    Літературний напрям атеїзм, фемінізм і екзистенціалізм
    Зазнала впливу
  • Декарт
    Мері Волстонкрафт
    Кант
    Гегель
    Гусерль
    К'єркегор
    Гайдеггер
    Маркс
    Ніцше
    Сартр
    Маркіз де Сад
  • Визначний твір
  • The Mandarins[d], When Things of the Spirit Come First[d], Pyrrhus and Cineas[d], Друга стать і She Came to Stay[d]
  • Історичний період Філософія XX століття
    Конфесія атеїзм
    Рід Bertrand de Beauvoir family[d]
    Брати, сестри Hélène de Beauvoir[d]
    Автограф Simone de Beauvoir (signature).jpg
    Нагороди

    Симона де Бовуар у Вікісховищі?
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Симо́на де Бовуа́р (фр. Simone de Beauvoir (фр. вимова: [simɔn də boˈvwaʁ]), 9 січня 1908, Париж — 14 квітня 1986) — французька письменниця, філософиня, ідеологиня фемінізму, «мати фемінізму другої хвилі». Авторка багатьох новел, монографій у сфері філософії та політики, соціальних нарисів, есе, біографій та автобіографії у кількох томах.

    Публіцистична робота «Друга стать» (Le deuxième sexe, 1949) присвячена проблемам жіночих прав та гендерної нерівності і справила великий вплив на феміністський рух. У романах де Бовуар розвиваються екзистенціалістські ідеї, сюжетні ходи «Мандаринів» (Les Mandarins, 1954; Гонкурівська премія) відбивають події життя екзистенціалістського письменницького оточення.

    Есеїстика де Бовуар включає роботи «Мораль двозначності» (Pour une morale de l'ambiguité, 1947), «Старість» (La Vieillesse, 1970).

    У автобіографічній трилогії «Сила зрілості» (La Force de l'âge, 1960) і «Сила речей» (La Force des choses, 1963), змальовується життя сподвижниці Сартра.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Народилася 9 січня 1908 у Парижі в сім'ї юриста Жоржа де Бовуара та акторки Франсуази Брассер. Отримала суворе буржуазне виховання, що описано у книзі «Мемуари добре вихованої дівчини» (Mémoires d'une jeune fille rangée, 1958). Навчалася у Католицькій школі для дівчат, що радше була місцем для підготовки майбутніх дружин та матерів, аніж для навчання. Батько часто казав Симоні: «У тебе чоловічий розум», саме він прищепив їй любов до театру та літератури. В 15 років вирішила, що стане письменницею, успішно навчалася, проте найбільше її приваблювала філософія, яку почала вивчати в Сорбонні. Після успішного складання іспитів з математики та філософії та здобуття ступеня бакалавра почала вивчати математику в Католицькому Інституті і філологію в Інституті Святої Марії, а згодом філософію в Сорбонні. У 21 рік отримала вчений ступінь з філософії, ставши наймолодшою особою, якій вдалося це зробити. На підсумковому екзамені зайняла друге місце, перше отримав Сартр, якому на той час було 24 роки (перший екзамен він провалив). Журі довго вагалося, кому віддати першість, та все ж обрало Сартра, зазначивши при цьому, що хоч Сартр і володіє унікальними інтелектуальними здібностями, проте природженим філософом є саме де Бовуар. В університеті де Бовуар познайомилася з багатьма інтелектуалами, зокрема із Сартром.

    Де Бовуар вирішила ніколи не одружуватись та не вести спільний побут із Сартром, з яким мала тривалі стосунки. У неї ніколи не було дітей. Це дало їй можливість здобувати наукові звання, брати активну участь у політичному житті, подорожувати, викладати, писати та мати вільне особисте життя.

    Померла Симона де Бовуар у Парижі 14 квітня 1986.

    Кар'єра[ред. | ред. код]

    Після конкурсу на здобуття посади викладача в 1929 році стала викладачкою філософії, переведена до Марселю. В 1943 році де Бовуар пише свою третю новелу «Всі люди смертні», закінчує написання «Кров інших». В 1943 році знайомиться з Альбером Камю.

    У перші післявоєнні роки Бовуар і Сартр випускають «Les Temps Modernes», політичний часопис, заснований Сартром разом з Морісом Мерло-Понті та іншими. Де Бовуар була редакторкою цього часопису, а також публікувала там свої есе.

    Роботи[ред. | ред. код]

    • 1943: Гостя (L'Invitée), роман
    • 1944: Пірр и Сінеас (Pyrrhus and Cineas), есе
    • 1945: Кров інших (Le Sang des autres), роман
    • 1945: Непотрібні роти (Les Bouches inutiles), театральна п'єса
    • 1946: Всі люди смертні (Tous les hommes sont mortels), роман
    • 1947: Моральна двозначність (Pour une morale de l'ambiguïté), есе
    • 1948: Америка день за днем (L'Amérique au jour le jour), оповідання
    • 1949: Друга стать (Le Deuxième Sexe), філософське есе, 2 т.
    • 1954: Мандарини (Les Mandarins), роман
    • 1955: Привілейовані (Privilèges), есе
    • 1957: Довга прогулянка (La Longue Marche), есе
    • 1958: Мемуари добре вихованої дівчини (Воспоминания благовоспитанной девицы, Mémoires d'une jeune fille rangée), автобіографічне оповідання
    • 1960: Сила зрілості (La Force de l'âge), автобіографія
    • 1962: Сила речей (La Force des choses), автобіографія
    • 1964: Дуже легка смерть (Une mort très douce), автобіографічне оповідання про останні дні життя Франсуази де Бовуар, матір С. д Бовуар
    • 1966: Принадливі картинки (Les Belles Images), роман
    • 1967: Зломлена (La Femme rompue), роман
    • 1970: Старість (La Vieillesse), есе
    • 1972: Чи варто спалити де Сада? (Faut-il brûler Sade?), есе
    • 1972: В кінцевому рахунку (Tout compte fait), автобіографічне оповідання
    • 1979: Quand prime le spirituel, роман
    • 1981: Церемонія прощання (La Cérémonie des adieux) — за інтерв'ю з Жан-Полем Сартром: серпень-вересень 1974 року, автобіографічне.

    Переклади українською[ред. | ред. код]

    • Бовуар, Сімона де. Друга стать. Т. 1. — К.: Основи, 1994. — 390 с.
    • Бовуар, Сімона де. Друга стать. Т. 2. — К.: Основи, 1995. — 392 с.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    • 1995: «Всі люди смертні» (All Men Are Mortal), екранізація однойменного роману де Бовуар. Режисер Ейт де Йонг (Ate de Jong), в головних ролях Ірен Жакоб, Стівен Рі.
    • 2006: «Коханці Кафе де Фльор», режисер Ілан Дюран Коен, Анна Муглалі (Anna Mouglalis) в ролі Симони де Бовуар.
    • 2006: «Сартр, роки пристрастей[fr]», фільм Клода Горетта у двох епізодах з Анною Альваро (Anne Alvaro) в ролі де Бовуар.

    Приватне життя[ред. | ред. код]

    Симона де Бовуар разом із Сартром біля пам'ятника Бальзаку

    Перед перспективою розлуки з переводом де Бовуар викладати до Марселю, а Сартра — до Гавру, Жан-Поль пропонує одружитися, щоб їй надали місце в тому ж ліцеї. Незважаючи на глибоку прив'язаність до Сартра, Симона з жахом відхиляє пропозицію. Відповідно до «пакту», укладеного з Сартром, їм було дозволено мати «любов на один раз».

    Через рік, працюючи в Руані, Симона знайомиться з Колет Одрі (Colette Audry), яка викладає в тому ж ліцеї. Де Бовуар зближується з деякими учнями, а саме з Ольгою Козакевич (Olga Kosakiewicz) і Б'янкою Ламблін (Bianca Lamblin), з якими підтримує гомосексуальні стосунки. Також має стосунки з учнем Сартра (Жак-Лоран Бост), майбутнім чоловіком Ольги. Ця група друзів, названа ними «сімейкою», лишається непорушною до смерті всіх її членів та членкинь, незважаючи на конфлікти, які траплялися час від часу.

    Незадовго до Другої світової війни пара Сартр-де Бовуар переїжджає до Парижу. В 1943 році де Бовуар вперше друкує свій роман «Гостя» (L'Invitée) у видавництві Ґаллімар. У романі описуються стосунки між Сартром, Ольгою та нею, роман має великий успіх.

    Цитати[ред. | ред. код]

    • Аби я визнала чоловіка рівним собі, він повинен довести, що хоча б в чомусь кращий за мене (слова Анни (прототип Бовуар), «Мандарини»).
    • У своїх творах я показую жінок такими, якими вони є, а не повинні бути. (з інтерв'ю з Симоною де Бовуар)
    • Жінкою не народжуються, нею стають («Друга стать», 2 том).
    • У глибині душі чоловіку потрібно, щоб війна статей залишалася для нього грою, тоді як жінка ставить на карту свою долю.
    • Жоден чоловік не погодився б стати жінкою, але всі вони хочуть, щоб жінки були («Друга стать», 1 том).
    • Закохана жінка замикається в маленькому світі коханого чоловіка; ревнощі посилюють її самотність і тим самим роблять залежність ще сильнішою.
    • «Любов» має різне значення для чоловіка та жінки, саме в цьому одна з головних причин непорозуміння, що розділяє їх.
    • Бути коханою — це не мета і не сутність буття. («Мандарини»)
    • Світом ніколи не володіють, і захиститися від нього теж неможливо. («Мандарини»)
    • Мені завдає нещастя лише те, що я не відчуваю себе щасливою.
    • Мовчання — подоба спільництва: воно висловлює згоду, надто глибоку для слів.(з роману «Принадливі картинки»)
    • Зазвичай люди не надто винахідливі, коли справа стосується розваг.
    • …Все своє життя я побудувала на несприйнятті нудьги. (Анна — прототип С. де Бовуар, роман «Мандарини»)

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]