Рубан Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рубан.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Володимир Рубан.
Володимир Рубан
Народився 16 серпня 1967(1967-08-16) (56 років)
Алмати, Казахська РСР[1]
Громадянство  Україна
Діяльність Керівник Центру визволення полонених
Alma mater Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків
Знання мов українська і російська
Партія «Офіцерський корпус»

Володи́мир Володи́мирович Ру́бан (нар. 16 серпня 1967[2], Алмати, Казахська РСР[3]) — український громадський діяч, керівник штабу Громадської організації «Офіцерський корпус», був фігурантом кримінальної справи щодо планування насильницького повалення конституційного ладу в Україні, сприяння терористичній організації «ДНР».

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки й освіта[ред. | ред. код]

Народився в українсько-російській родині офіцера. Батько — Гарбузюк Володимир Андрійович (нар. 1942), мати — Гарбузюк Любов Петрівна (нар. 1945). Проживали в селі Зазим'я[4].

1984 — закінчив школу в Києві та вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків.

1989-го змінив прізвище Гарбузюк на Рубан.[5]

1989 — закінчив училище. ВОС № 0618** льотчик-інженер (командно-тактична винищувальна авіація, спецкурс авіаційної розвідки), Л-39, МіГ-21. В 1991 році пройшов річний курс навчання в ЦПЛС РА, МіГ-25 РБ.

Служив на льотно-командних посадах у різних частинах та з'єднаннях, експлуатуючи ряд літаків, зокрема МіГ-21 та МіГ-25. Проходив навчання з тактики, стратегії управління військами, аналітичної та розвідувальної роботи.

8 липня 1991 — звільнений у запас у Коломиї з 48 полку військово-повітряних сил СРСР у званні старшого лейтенанта.

Працював на керівних посадах у комерційних та громадських організаціях, державних структурах.

2012 — закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. Магістр державного управління у сфері національної безпеки.

Видавнича діяльність[ред. | ред. код]

2004—2008 — займався поліграфічно-видавничою діяльністю, створив групи підприємств, що активно формувала проросійські позиції в літературній і освітній сферах. Одним із партнерів Рубана був Олександр Дроздов — колишній офіцер зовнішньої розвідки КДБ СРСР (1974—1990 роки).[6]

Видавництво Рубана «Київська Русь» займається масовим друком шкільних підручників «Страноведение. Россия», а також посібників для перекваліфікації вчителів «Воссоединение Руси». Книжки були впроваджені в освітніх закладах Донбасу протягом 2008—2010.[6]

Нейтральність цього розділу під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (березень 2018)

Політика[ред. | ред. код]

2013 — стає активним учасником проросійського руху Медведчука «Український вибір». 20 червня 2013 року створює власну громадську організацію «Офіцерський корпус» і починає працювати окремо від олігарха. Від часу створення «Офіцерського корпусу» організація виступала проти євроінтеграції України, пізніше — засуджувала протестувальників на Майдані. Проте 6 грудня 2013 року її члени різко змінили риторику та вступили до лав Самооборони Майдану.[6]

2015 — між «Офіцерським корпусом» Рубана та «Українським вибором» Медведчука загострюється конфлікт. У лютому 2015 року Рубан зареєстрував партію «Офіцерський корпус», яка пізніше взяла участь у місцевих виборах.[6]

Керівник Центру визволення полонених ГО «Офіцерський корпус», голова партії «Офіцерський корпус», віце-президент ГО «Академія національної безпеки».

Перемовник[ред. | ред. код]

З початку війни на сході України у травні 2014 Рубан разом із організацією «Офіцерський корпус» з власної ініціативи взявся за визволення заручників із полону самопроголошених «ЛНР» та «ДНР»[6]. Виконував функцію посередника між польовими командирами «ДНР» і «ЛНР» та українською владою[7]. У липні 2014 створив Центр визволення полонених у Дніпрі, перемовники якого домоглися визволення понад 600 полонених. У жовтні 2014 група під керівництвом Рубана за три доби здійснила рейд територією Донбасу протяжністю 1500 км, доставивши теплі речі та продукти полоненим у Сніжне і дітям у Горлівку, та визволивши полонених із Краснодона, Луганська, Сніжного та Донецька.[джерело?]

У березні 2015 року став лауреатом премії «За мужність і патріотизм» загальнонаціональної програми «Людина року»[8].

У кінці лютого 2017 разом з Надією Савченко відвідав тимчасово окуповані території ОРДЛО, порушивши порядок перетину лінії розмежування, після чого СБУ анулювала дозвіл Рубана на виїзд в ОРДЛО[9].

28 лютого 2022 офіцер батальйону полку «Азов» затримав Рубана у потязі Укрзалізниці, що прямував до Львова, та передав його поліції.[10]

Критика[ред. | ред. код]

Неодноразово помічений у прихильності до терористів так званих ДНР, ЛНР та «Новоросії»[11], за що піддавався критиці[12]. Займаючись визволенням полонених, висловлював думку, що якщо матері українських військових, які потрапили в полон до терористів, будуть на колінах вимолювати у бойовиків життя своїх синів, то надалі матері і їхні сини «будуть правильно голосувати»[13]. Під час переговорів про визволення полонених Рубан неодноразово висловлювався на підтримку бойовиків та звинувачував українських військових в обстрілі мирних кварталів на Донбасі. На його думку, саме Київ зволікає з переговорами з визволення заручників. Інші учасники переговорного процесу заявляли, що Рубан їх зриває та навіть заробляє на обмінах.[6] Деякі визволені полонені вказують на нерівноцінність обмінів, коли бойовиків псевдореспублік, які реально брали участь в боях, обмінювали на представників допоміжних підрозділів (санітари, водії, кухарі) натомість бійців ЗСУ чи добровольчих батальйонів.[14] Представники інших волонтерських організацій також стверджують, що Рубан видавав визволення ними полонених за власну заслугу, хоча відношення до цього не мав.[15] Матір Миколи Сурменка та Гайде Різаєва звинувачують Володимира Рубана в тому, що він вимагав гроші за визволення полонених.[16]

16 січня 2016 СБУ заявила, що громадянин В. Рубан поширює заяви, що начебто він, як представник СБУ, проводив у Мінську якісь переговори[17] з можливого визволення утримуваних у Росії громадян України та начебто обговорював там імовірність їхнього обміну на російських військовослужбовців, що потрапили в полон в Україні. СБУ офіційно наголосила, що В. Рубану не надавалися жодні доручення чи повноваження вести будь-які переговори щодо визволення громадян України: «пан Рубан міг побувати у Мінську як приватна особа, але він ніколи не брав участі в офіційних перемовинах чи зустрічах»[18]. СБУ також заперечила, що Рубан є «генералом» спецслужби, про що заявляв пан Рубан.

Рубана пов'язують із лідером проросійської організації «Український вибір» Медведчуком[19][20].

Кримінальне провадження[ред. | ред. код]

Докладніше: Справа Рубана — Савченко

8 березня 2018 року о 9.15  Рубана було затримано українськими прикордонниками на контрольному пункті Майорськ при спробі завезення з окупованої території значної партії зброї та боєприпасів, після чого його передали до СБУ.[21]

9 березня йому було повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263 КК «Незаконне поводження зі зброєю», ч. 1 ст. 14 «Готування до злочину», ч. 3 ст. 258 «Терористичний акт». Суд заарештував Рубана на 60 діб. Звинувачення в суді представила Військова прокуратура. Його підозрюють у підготовці теракту в урядовому кварталі, атаки на Верховну Раду та вбивства депутатів і інших державних діячів.[22][23][24]

10 березня 2018 року СБУ оприлюднила матеріали напрацьовані в ході оперативної розробки Рубана, яка тривала протягом 9-10 місяців. Було продемонстровано зв'язки й організаційну мережу, за допомогою якої він від 2004 року займався розповсюдженням антиукраїнської пропаганди, в тому числі серед дітей молодшого шкільного віку.

За цією інформацією Рубан в 2004—2005 роках активно розвивав видавничо-поліграфічну комерційну діяльність. Ним було створено ряд профільних підприємств (Видавництво «Київська Русь», Журнал «Райдуга», Поліграфічний центр «Київська Русь», Рекламна агенція «Нестор», Журнал «Соняшник» й інші), які займалися виготовленням і розповсюдженням проросійської літератури. Причому часто — просто передруковувалися російські зразки освітніх видань з наголосом на проросійських позиціях і пропагандистських кліше.

Основними спонсорами цієї діяльності були заступник начальника «Росспівробітництва» Георгій Мурадов, і керівник фонду «Президентський центр Б. Н. Єльцина» Олександр Дроздов. Довго й ретельно створюючи проросійські настрої за допомогою продукції, а пізніше через сайти «Українського вибору» й «Офіцерського корпусу», Рубан в грудні 2013 року різко «перевзувся в повітрі» на «патріота», неначе готуючись до ролі перемовника зі сторони України.

Причому його «Офіцерський корпус» від самого початку Майдану виступав з різкою критикою мітингувальників, а потім навздогін за керівником також змінив стрічки на синьо-жовті.[25][26][27]

15 березня Рубану повідомили про нову підозру та заміну раніше повідомленої підозри. Наразі він підозрюється у змові про вчинення насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади (ч. 1 ст. 109 ККУ), готуванні до вчинення дій з метою насильницького повалення конституційного ладу за попередньою змовою (ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 109 ККУ), підготовці до посягання на життя державного та громадського діяча за попередньою змовою осіб (ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 112 ККУ), підготовці до теракту (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258 ККУ), сприянні діяльності терористичної організації (ч.1 ст. 258-3 ККУ) та незаконному поводженню зі зброєю за попередньою змовою осіб (ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 ККУ)[28]

16 квітня 2019 року Броварський суд Київської області ухвалив звільнити з-під варти Володимира Рубана та Надію Савченко просто в залі судових засідань, мотивуючи це тим, що термін запобіжного заходу закінчився, а нового не було обрано.[29]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений 1989 року. Дружина — Рубан (Гойса) Інга Віталіївна (нар. 1968). Виховують синів Єгора (нар. 1989) та Данила (нар. 1990), доньку Дарину (нар. 2000), онука Тимофія.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У медійному просторі фігурує як «генерал-полковник»,[30] хоча ще 2012 року фігурував як відповідальний за розміщення статей наукового семінару[31][32], що відповідає рівню науковця або офіцера молодшої ланки.

Російський журналіст Павло Канигін стверджує, що Рубан особисто спілкувався з Сергієм Дубинським та іншими бойовиками причетними до збиття рейсу МН17, однак в інтерв'ю Павлу Рубан ухилявся від відповідей на питання про рейс МН17.[33]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Хто прагне сісти у крісло мера Києва [Архівовано 2015-10-11 у Wayback Machine.]. Огляд кандидатів // Світлана Тараторіна, ГО «Громадський контроль Києва», DreamKyiv
  2. ↑ Кандидати на посаду міського голови [Архівовано 16 жовтня 2015 у Wayback Machine.] // Центральна виборча комісія України, ІАС 'Місцеві вибори 2015'
  3. ↑ За іншими даними — народився у селі Зазим'я Броварського району, Кандидат в мэры Киева Владимир Рубан [Архівовано 10 жовтня 2015 у Wayback Machine.], facenews
  4. ↑ Рубан Володимир Володимирович. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 23 січня 2018.
  5. ↑ Странный генерал Рубан
  6. ↑ а б в г д е Хто такий переговорник Володимир Рубан?. Новини на Громадському радіо. 9 березня 2018.
  7. ↑ Сергей Рахманин. Между болью и свободой [Архівовано 2014-08-20 у Wayback Machine.], Зеркало недели (11 липня 2014)
  8. ↑ 21 березня 2015 року в Палаці «Україна» відбудеться дев'ятнадцята церемонія вручення премій «Людина року-2014» та благочинна акція «Життя заради миру» [Архівовано 15 липня 2015 у Wayback Machine.], Укрінформ (19 березня 2015)
  9. ↑ СБУ: Рубан порушив порядок перетину лінії розмежування, його опитують
  10. ↑ Ольга Гринько (2 березня 2022). Володимира Рубана затримали у Львові на залізничному вокзалі. zaxid.net. Процитовано 10 квітня 2022.
  11. ↑ Переговорщик Рубан дал скандальное интервью росСМИ: опубликовано видео
  12. ↑ Генерал Владимир Рубан шокировал украинцев заявлением в поддержку ДНР
  13. ↑ Генерал-полковник Владимир Рубан: «Хороший переговорщик много слушает, мало говорит»
  14. ↑ «Рубан кричал на пленных украинских бойцов: «Вы убийцы и по законам «ДНР» заслуживаете расстрела!» (рос.). Процитовано 21 березня 2018.
  15. ↑ Волонтери: Рубан заявляв про визволення деяких полонених, відношення до визволення яких він не мав. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (uk-UA) . Процитовано 23 березня 2018.
  16. ↑ Сказали отцу, что дочь расстреляли: стало известно, как Рубан «освобождал» заложников. Политека (ru-RU) . Процитовано 26 березня 2018.
  17. ↑ Маються на увазі переговори в форматі Мінськ-2
  18. ↑ Служба безпеки України[недоступне посилання з липня 2019]
  19. ↑ Бывший одноклассник «генерала» Рубана, сообщил кто он на самом деле
  20. ↑ Від Рубана-невдахи до "генерала-переговорщика".
  21. ↑ Рубан під арештом на 2 місяці: що відомо про його справу?. ВВС Україна. 9 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
  22. ↑ Рубан арештований за рішенням суду. УНІАН. 9 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
  23. ↑ Грицак розповів, що Рубан координував свої дії з лідерами «ДНР» Захарченком і Тимофєєвим
  24. ↑ Затриманому Рубану повідомлено про підозру
  25. ↑ Російський політичний проект «В. Рубан»
  26. ↑ Видавництво проросійських книг і критика євроінтеграції - СБУ оприлюднила доповідь щодо Рубана. https://www.unian.ua/. УНІАН. 10 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  27. ↑ "Російський політичний проект": СБУ оприлюднила доповідь про антиукраїнську діяльність Рубана. https://nv.ua/. Новое Время. 10 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  28. ↑ Рубану повідомили про нову підозру. Українська правда (укр.). Процитовано 20 березня 2018.
  29. ↑ Савченко та Рубана звільнили з-під варти в залі суду. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 16 квітня 2019. Процитовано 4 червня 2019.
  30. ↑ Кто такой на самом деле переговорщик Владимир Рубан
  31. ↑ Військово-морська могутність США // Відповідальний за розміщення Рубан Володимир
  32. ↑ Концепція стримування збройного конфлікту… // Відповідальний за розміщення Рубан Володимир
  33. ↑ Рубан спілкувався з підозрюваним у збитті MH17 над Донбасом - журналіст (відео) (укр.). Процитовано 16 березня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рубан_Володимир_Володимирович&oldid=42215404