Рукшин
| село Рукшин | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Чернівецька область | ||||
| Район | Дністровський район | ||||
| Тер. громада | Рукшинська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA73040150010039650 
| ||||
| Облікова картка | Рукшин | ||||
| Основні дані | |||||
| Перша згадка | 1456 | ||||
| Населення | 3204 | ||||
| Поштовий індекс | 60030 | ||||
| Телефонний код | +380 3731 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°29′15″ пн. ш. 26°24′21″ сх. д. / 48.48750° пн. ш. 26.40583° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
185 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 60030, с.Рукшин, вул.Головна, 42 | ||||
| Карта | |||||
  Рукшин | |||||
 Рукшин | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Ру́кшин — село в Україні, центр Рукшинської сільської територіальної громади Дністровського району Чернівецької області.
Через село тече річка Потин, права притока Дністра. На околиці села розташована гідрологічна пам'ятка природи — «Широка Криниця».
У лазуровому щиті золотий вітряк, що супроводжується знизу зеленим качаном капусти, який супроводжується праворуч зеленим стеблом кукурудзи з зеленим листям і золотими качанами, а зліва - золотим колосом.[1]
За даними на 1859 рік у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 1580 осіб (800[2] чоловічої статі та 780 — жіночої), налічувалось 300 дворових господарство, існувала православна церква[3].
Станом на 1886 рік у власницькому селі, центрі Рукшинської волості, мешкало 2004 особи, налічувалось 402 дворових господарства, існувала православна церква[4]. За 2 версти — недіючий винокурний завод. За 8 верст — єврейський молитовний будинок, винокурний завод, 2 винних склади, лавка.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
- Рукшинська ЗОШ І-ІІІ ст.
- Цегельний завод «Кадуба».
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 3414 | 99.30% |
| російська | 17 | 0.49% |
| румунська | 5 | 0.15% |
| гагаузька | 1 | 0.03% |
| інші/не вказали | 1 | 0.03% |
| Усього | 3438 | 100% |
- ↑ Герб села
- ↑ У джерелі вказано 300, це одрук, оскільки неможливо пояснити таку відмінність за статями, невідповідність співвідношення дворів до мешканців, стрімке зростання населення за чверть століття
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 933)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
| Повітове місто |  | |
|---|---|---|
| Містечка | ||
| Волості | Бричанська • Ґрозинська • Данкоуцька • Єдинецька • Кельменецька • Клишківська • Липканська • Новоселицька • Романкоуцька • Рукшинська • Секурянська • Сталінештська | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Бабине • Бочкуці • Ванчикоуці • Васкоуці • Владична • Гвоздоуці • Ґрозніца • Диноуці • Долиняни • Думени • Дребкоуці • Заржани • Каплівка • Кельменці • Кишло Замжієвка • Кишло Салієве • Клішківці • Клокушна • Коболчине • Коленкоуці • Комарове • Коржеуци • Корман • Костичани • Котилеве • Ларга • Ленківці • Ломатинці • Маршинці • Молодова • Недобоуці • Непоротове • Перебиківці • Пол-Ванчікауці • Рестев Атака • Рокитна • Романкоуці • Рошкове • Ржавинці • Селище • Тарасоуці • Тицкани • Шилівці • Шуроуці • Шобутинці • Черлено-Маре • Яноуці | |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
