Шилівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Шилівці
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район/міськрада Хотинський
Рада/громада Шиловецька сільська рада
Код КОАТУУ 7325089101
Облікова картка Шилівці 
Основні дані
Перша згадка 1652
Населення 3028
Поштовий індекс 60022
Телефонний код +380 3731
Географічні дані
Географічні координати 48°25′45″ пн. ш. 26°12′10″ сх. д. / 48.42917° пн. ш. 26.20278° сх. д. / 48.42917; 26.20278Координати: 48°25′45″ пн. ш. 26°12′10″ сх. д. / 48.42917° пн. ш. 26.20278° сх. д. / 48.42917; 26.20278
Середня висота
над рівнем моря
377 м
Водойми р. Рингач
Місцева влада
Адреса ради 60022, с. Шилівці, вул. Миру, 53, тел. 33-3-58, 33-2-04
Сільський голова Гончар Станіслав Сергійович
Карта
Шилівці is located in Україна
Шилівці
Шилівці
Шилівці is located in Чернівецька область
Шилівці
Шилівці

Ши́лівці — село в Україні, в Хотинському районі Чернівецької області, розташоване у підніжжя Хотинської височини на невеличкій річці Рингач, що бере свій початок в шилівському лісі. Населення становить 3028 осіб. В селі існує православна церква, двоповерхова школа 1-3 ступенів, млин, пекарня, кілька магазинів та ресторанів, є кілька приватних підприємств, які виготовляють мінеральну воду, металеві кришки на банки, деревообробний завод та інше. Село має власний кар'єр, де видобувається пісок, камінь, глина та суглинок. Рельєф села досить пагорбистий, з суттєвим підвищенням на заході, за рахунок початку Хотинської височини в цій місцевості. Середня висота над рівнем моря с становить 377 метрів. Шилівці пронизані великою кількістю струмків, та невеликою річкою — Рингач, яка протікаючи через центр села, ділить його на дві частини, також на території села є багато стравків і одне досить велике озеро. Через село проходить асфальтована дорога що сполучає Чернівці та Хотин. Село по площі є досить великим і славиться тим що шилівчани активно займаються садоводством, та обробляють землю. Шилівці — село цікаве не тільки працьовитими людьми, тут росте унікальний дуб, якому більше п'ятиста років. Із землі б'є унікальне багате мінералами джерело, з води якого виготовляють мінеральну воду «Шилівчанка».

Історичні відомості[ред.ред. код]

Походження назви села має свою цікаву історію. Колись тут жив чоловік, який шив одяг. Тож коли хтось до нього йшов, то казав: йду до Шила. Згодом це місце почали назвати Шилівці, а людей — шилівчани.

Про те, що село має справді давню історію, свідчать цікаві знахідки: кам'яні сокири, ножі, дерев'яні знаряддя праці із залізними наконечниками. Славилися шилівчани як майстри гончарської справи, вони чудово виробляли посуд та прикрашали його орнаментом. Проте жили вони з того, що обробляли землю, займались скотарством. Розкопки підтверджують те, що тут в IV–V ст. проживали слов'янські племена. З Х ст. село відійшло до Київської Русі, згодом до Галицького князівства. Подейкують, що у Шилівці проїжджав сам Данило Галицький. Потім тут панувало Молдавське князівство. А вже потім радянська влада.

Перша документальна згадка про село Шилівці датується 1652 роком, хоча саме село вважається набагато старішим, оскільки відомо що люди жили тут і обробляли земля набагато давніше.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 1732 особи (844 чоловічої статі та 892 — жіночої), налічувалось 287 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Станом на 1886 рік у селі, мешкало 2248 особи, налічувалось 432 дворових господарства, існували православна церква, школа, 9 лавок[2].

Під час Першої та Другої світових війн тут проходила лінія фронту і бойові дії. На тереторії села, особливо багато в шилівському лісі, збереглися окопи та ями з тих часів. Місцеві жителі часто знаходять тут гільзи від автоматів, старі воєнні ножі, медальйони та каски солдат, іноді самі залишки солдат. Було знайдено і знешкоджено тут снаряд з воєнних часів. Саперів для цього викликали з Києва, а вибух було чути на багато кілометрів.

Постаті[ред.ред. код]

Боровкова Олександра Степанівна — заслужена артистка України, дикторка телебачення та ведуча телевізійного ефіру Буковини.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 913)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.