Непоротове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Непоротове
Село Непоротове.JPG
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район/міськрада Сокирянський район
Рада/громада Михалківська сільська рада
Код КОАТУУ 7324086005
Облікова картка Непоротове 
Основні дані
Перша згадка 1447
Населення 117
Поштовий індекс 60234
Телефонний код +380 3739
Географічні дані
Географічні координати 48°36′20″ пн. ш. 27°17′01″ сх. д. / 48.60556° пн. ш. 27.28361° сх. д. / 48.60556; 27.28361Координати: 48°36′20″ пн. ш. 27°17′01″ сх. д. / 48.60556° пн. ш. 27.28361° сх. д. / 48.60556; 27.28361
Середня висота
над рівнем моря
143 м
Відстань до
обласного центру
150 км
Місцева влада
Адреса ради 60234, с.Михалкове; тел. 3-95-42
Карта
Непоротове is located in Україна
Непоротове
Непоротове
Непоротове is located in Чернівецька область
Непоротове
Непоротове

Непо́ротове — село в Україні, в Сокирянському районі Чернівецької області.

Історія села[ред.ред. код]

Перша писемна згадка про село датується 1447 роком. На той час воно, як і вся Бессарабія входило до складу Молдовського князівства.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії мешкало 940 осіб (465 чоловічої статі та 475 — жіночої), налічувалось 210 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Станом на 1886 рік у власницькому селі Романкоуцької волості, мешкало 1119 осіб, налічувалось 204 дворових господарства, існували православна церква та пивоварений завод[2].

В листопаді 1918 року селище у складі Хотинського округу (Judeţul Hotin) Бесарабії було окуповане Румунією. На 1930 рік кількість жителів оцінювалася у 1 819 осіб.

1940 року перейшло до складу Української РСР, було організовано сільську раду.

18 березня 1941 року організовано колгосп ім.Будьонного. З початком другої світової війни знову окупований румунським військом. 300 єврейських сімей вивезли до концтаборів, розстріляно 5 активістів села. Більш ніж 100 жителів пішли на фронт і половина з них загинула.

У період 1980-1981 років у зв’язку з будівництвом Дністровської ГАЕС, розпочалося масове переселення мешканців села, в результаті чого було переміщено 427 сімей (1271 чол.) у різні куточки України. Основній частині переселенців, які осіли в с.Михалкове, надавалися земельні ділянки для будівництва житлових будинків. Переселенцям виплачувалися компенсації для придбання будівельних матеріалів, а також здійснювався продаж будівельних матеріалів за пільговими цінами. У ході проведених робіт по будівництву Дністровської ГАЕС було затоплено близько 500 га землі. Після переселення в с.Непоротове залишилося 60 дворів.

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

Давньоруські городища ХІІ-ХІІІ ст.[ред.ред. код]

Два давньоруських городища розміщуються на високих берегах, на відстані 1,5 км одне від одного. Перше з них знаходиться на північний схід від села в урочищі Галиця. Тут збереглися два дугоподібні вали. Зовнішній вал, що відгорожує від поля площадку діаметром близько 100 м. В його внутрішній частині виявлено культурний шар із знахідками ХІІ-ХІІІ ст. До городища примикає велике поселення — посад ХІІ-ХІІІ ст., на території якого знайдено залишки наземних дерев'яних будинків з глинобитними печами. Друге городище (ХІІ-ХІІІ ст.) розміщується на південь від села, на високому мису правого берега Дністра, в урочищі Щовб. Його площа з напільного боку обмежена дугоподібним валом.

Поселення трипільської культури[ред.ред. код]

1) В центрі села, на другій терасі Дністра;

2) За 2,5 км на північний захід від села, на першій надлуговій терасі р. Дністер, в урочищі Дубова;

3) На південний схід від села, на високому мису правого берега Дністера в урочищі Галиця на території городища знахідки трипільської культури.

Непоротівський Свято-Миколаївський православний скельно-печерний чоловічий монастир[ред.ред. код]

Названо на честь Святого Миколи Чудотворця. За даними археологічних досліджень існував з давньоруського часу. Після періоду радянізації монастир відновив свою роботу у січні 1999 року завдяки двомм братам–монахам, які завітали на хутір. Тут же, на руїнах монастиря, вони провели першу службу. Пізніше до них приєдналося ще 2-є монахів та 2-є послушників, які досі служать, працюють, займаються відбудовою монастиря.

Видатні особи[ред.ред. код]

Померли від голоду у 1946-1947 рр.[ред.ред. код]

За данними "Національної книги пам'яті жертв голодоморів 1932-1933, 1946-1947 років в Україні. Чернівецька область. - Чернівці: Зелена Буковина, 2008. - С. 783-784. - ISBN 978-966-8410-48-3.

  • 1.Андрух Віктор Олександрович
  • 2.Бабенчук Олександра Василівна
  • 3.Бабинчук Марія Яківна
  • 4.Бабинчук Раман Маркович
  • 5.Бачинська Олександра Петрівна
  • 6.Білоткач Марія Прокопівна
  • 7.Білоткач Надія Григорівна
  • 8.Боднар Ірина Іллівна
  • 9.Боднарюк Ганна Федорівна
  • 10.Боясинська Марія Іванівна
  • 11.Грама Килина Антонівна
  • 12.Грама Марія Опанасівна
  • 13.Гуцол Карп Прохорович
  • 14.Дейбук Агафія Артемівна
  • 15.Дущак Федір Єремійович
  • 16.Дяк Віктор Маркович
  • 17.Дяк Єфросинія Артемівна
  • 18.Дяк Марія Артемівна
  • 19.Дяк Парасковія Петрівна
  • 20.Івонік Роман Олександрович
  • 21.Івонік Юхимія Пантелеймонівна
  • 22.Іжицька Мотрона Никифорівна
  • 23.Іжицький Василь Семенович
  • 24.Іясицька Ганна Семенівна
  • 25.Іясицька Ірина Федорівна
  • 26.Іясицька Юхимія Прокопівна
  • 27.Іяслуцький Олександр Кирилович
  • 28.Кушнір Микола Миколайович
  • 29.Скрипник Григорій Никифорович
  • 30.Скрипник Марія Олексіївна
  • 31.Ткач Ірина Філімонівна
  • 32.Ткач Олександр Васильович
  • 33.Трач Марія Іванівна
  • 34.Трач Парасковія Антонівна
  • 35.Трач Юхим Мойсейович
  • 36.Трач Юхимія Максимівна
  • 37.Урсул Георгій Максимович
  • 38.Фуга Григорій Петрович
  • 39.Черкасюк Олександр Парфенійович
  • 40.Чорний Василь Михайлович

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 1042)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.