Єдинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єдинці
Edineţ

Герб
герб
Intersecție în centrul orașului Edineț.jpg
Розташування міста Єдинці
Основні дані
48°10′ пн. ш. 27°19′ сх. д. / 48.167° пн. ш. 27.317° сх. д. / 48.167; 27.317Координати: 48°10′ пн. ш. 27°19′ сх. д. / 48.167° пн. ш. 27.317° сх. д. / 48.167; 27.317
Країна Республіка Молдова
Регіон Єдинецький район
Столиця для Єдинецький район (район Молдови)
Засновано 1431
Перша згадка 15 липня 1431
Статус міста 1962
Площа 5,7 км²
Населення 15 613 (2005)
Висота НРМ 231 м
Міста-побратими Іллінці Україна Україна
Телефонний код (+373) 246
Часовий пояс UTC+2, UTC+3 (Молдова)
Номери автомобілів ED
GeoNames 617076
OSM пошук у Nominatim
Поштові індекси MD-4601
Міська влада
Мер міста Костянтин Іванович Кожокару
Веб-сторінка edinets.md


CMNS: Єдинці на Вікісховищі

Є́динці (молд./рум. Edineţ) — місто на півночі Молдови, розташоване на відстані 200 км від Кишинева та за 10 км від залізничної станції Братушани. Центр Єдинецького району.

Етимологія[ред. | ред. код]

Щодо походження назви міста існує наступна легенда.

Колись на місці сучасних Єдинець було побудовано міст через річку. Біля мосту турок на ім'я Єдин відкрив невеличкий питний заклад. З часом це місце отримало назву «ла Єдин» (біля Єдина). Навколо нього почали поселятися люди. Поселення збільшилось і стало важливим пунктом на торговельних шляхах, що проходили через північ Бессарабії.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Вперше Єдинці згадуються в грамоті Олександра Доброго, за якою земля між річками Чугур, Раковець та Прут була виділена вирнику Івану Купчичу для заснування сіл.

За даними на 1859 рік у власницькому містечку Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 2303 особи (1221 чоловічої статі та 1082 — жіночої), налічувалось 324 дворових господарства, існували православна церква, 2 єврейських молитовних будинки, відбувались щонедільні базари[1].

1870 року в Єдинцях було побудовано кам'яну церкву святого Василя, відкрито перший свічковий завод. Раз на тиждень тут проводились великі ярмарки, де продавалось по 300—500 голів великої рогатої худоби, 100—150 овець. 1876 року відкрилися перші дві школи: одна для хлопчиків та одна для дівчат. 1885 року почав роботу перший стаціонарний медичний пункт, де працювали один лікар та одна медсестра.

Станом на 1886 рік у власницькому містечку, центрі Єдинецької волості, мешкало 914 осіб, налічувалось 189 дворових господарств, існували православна церква, 4 молитовних будинки, лікарні, 3 школи, 95 лавок, 6 постоялих дворів, винний склад, відбувались базари по вівторках[2]. За 22 версти — винокуренний завод. За 23 верст — 3 кордони. За 24 верст — 2 кордони. За 25 верст — кордон. За 26 верст — кордон. За 27 верст — 2 кордони.

У 1930-ті роки працювали пошта, телеграф и телефонна станція.

11 листопада 1940-го року, після приєднання Бессарабії до Радянського Союзу та утворення Молдавської РСР, Єдинці стають районним центром. У часи МССР в Єдинцях функціонували заводи (консервний, виноробний, маслоробний, деревообробних верстатів), птахофабрика, промкомбінат, велася розробка черепашнику. 1970 року населення становило 12,6 тис. жителів, в 1989-му — 19,6 тис.

Економіка[ред. | ред. код]

На сьогодні в Єдинцях діють близько 2200-ти економічних агентів, серед яких завод «Апромаш», АТБ-12. В промисловості зайнято лише 840 людей, близько 2 тисяч зайнято у сфері послуг, більше однієї тисячі — в сільськогосподарському виробництві.

Освіта[ред. | ред. код]

В Єдинцях знаходяться дві школи, чотири ліцеї та коледж.

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

Міста-партнери[ред. | ред. код]

Має партнерські зв'язки з українським містом:

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 991)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)