Клішківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Клішківці
Klishkivtsi gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район/міськрада Хотинський район
Рада/громада Клішковецька сільська громада
Код КОАТУУ 7325083601
Облікова картка Клішківці 
Основні дані
Засноване 18 березня 1434
Населення cела - 6972, в ОТГ - 7456
Поштовий індекс 60014
Телефонний код +380 03731
Географічні дані
Географічні координати 48°26′17″ пн. ш. 26°16′01″ сх. д. / 48.43806° пн. ш. 26.26694° сх. д. / 48.43806; 26.26694Координати: 48°26′17″ пн. ш. 26°16′01″ сх. д. / 48.43806° пн. ш. 26.26694° сх. д. / 48.43806; 26.26694
Середня висота
над рівнем моря
354,4 м м
Місцева влада
Адреса ради 60014, с. Клішківці, вул. Головна, 66, тел. 31-2-23
Карта
Клішківці. Карта розташування: Україна
Клішківці
Клішківці
Клішківці. Карта розташування: Чернівецька область
Клішківці
Клішківці

Клі́шківці — село в Україні, центр Клішковецької об'єднаної територіальної громади Хотинського району Чернівецької області.

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 2018 року в селі проживає 6279 чоловік. В об'єднаній територіальній Клішковецькій громаді нараховується 7456 осіб. За чисельністю населення село є найбільшим у Чернівецькій області.[1]

Географія[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Данівка, ліва притока Рингача. Розташоване на південних схилах Хотинської височини, за 24 км на. південний захід від Хотина.

Назва[ред. | ред. код]

Про походження назви існують різні перекази та легенди. Є припущення, що вона пішла від імені Клішко. Легенда твердить, що її утворено від Лисої гори, яка стоїть в центрі села і називається Плішива. Старожили ще й тепер вживають у розмові назву «Плішківці».

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Околиці багаті на археологічні пам’ятки. У Малинецькому яру виявлено поселення трипільської культури (III тисячоліття до н. е.) та рештки ранньослов’янських поселень черняхівської культури (II—VI століття н. е.); в центрі теперішнього села {колись — урочище Карвацьке) знайдено сліди давньоруського селища XII— XIII століть. За 4 км на схід розкопано залишки зниклого села Галича (XIII— XVII століття).

В історичних документах Клішківці вперше згадуються у грамоті молдавського господаря від 18 березня 1631 року.

З кінця XVIII до середини XIX століть село належало монастиреві Голія, а ще пізніше — перебувало у володінні Ватопедського монастиря. Згідно з положенням від 1749 року, селяни за користування землею працювали 24 дні у монастирському маєтку і, крім того, віддавали йому десяту частину свого врожаю.

Відробітки селян з 1766 року визначалися правилами молдавського господаря Григорія Гіки, за якими вони працювали на монастир 12 урочних днів, віддавали десяту частину врожаю і виконували різні повинності. Фактично ж селяни гнули спини до 40 днів та ще й сплачували численні податки до державної казни.

Крім того, турецькі феодали позбавляли їх політичних прав, переслідували рідну мову, звичаї, релігію. Але мешканці села, незважаючи на багатовікове гноблення, відзначали українські свята, у побуті дотримувалися своїх, «руських», звичаїв і традицій, розмовляли українською мовою.

В середині XVIII століття село стало ареною воєнних дій між Туреччиною, Росією і Польщею. 1739 року російські війська генерал-фельдмаршала Мініха за 7 км від Клішківців, біля Ставчан, завдали поразки турецькій армії.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Клішкіуці (Циганка, Новоселиця, Галичанка, Каланарія) Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 3056 осіб (1572 чоловічої статі та 1484 — жіночої), налічувалось 514 дворових господарств, існували православна церква та єврейський молитовний будинок[2].

Станом на 1886 рік у власницькому селі, центрі Клишківської волості, мешкала 3681 особа, налічувалось 579 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 лавки[3]. За 5 верст — цукровий завод.

Часті війни, соціальний і національний гніт призвели до занепаду села. На 1771 рік воно мало лише 61 двір. В XIX столітті, коли Клішківці у складі Бессарабії за Бухарестським мирним договором відійшли до Росії, то почали дещо зростати. Якщо в 1817 році тут налічувалося 80 дворів, то у 1861 — 6752. Клішківці стали одним з найбільших сіл між Дністром і Прутом. Тут працювали хлібопекарня, бойня, цех по переробці овочів, олійниця, млини (вітряки).

Було побудовано школу, амбулаторію, відкрито невеличку громадську бібліотеку. Трохи поліпшилося і матеріальне становище селян. Але основного лиха — безземелля і безправ’я селяни не позбулися. Про своє тяжке становище вони писали у скаргах. Лише у 1818 році тричі зверталися до Хотинського повітового суду з скаргою на свавілля управителя монастирського маєтку, який виділяв селянам непридатні і малопридатні землі. Шукаючи виходу, частина селян тікала в південні райони Бессарабії.

Не змінила долі селян і аграрна реформа 60-х років XIX століття. Згідно з положенням від 14 липня 1868 року, 675 дворам було наділено на кожний з них по 3,5 десятини. Решта землі та всі ліси лишалися за монастирем (1910 десятин), церквою (114 десятин). Однак високі викупні ціни за землю, відсутність тяглової сили й реманенту, непосильні податки призвели до того, що 150 дворів змушені були продати свої наділи куркулям, поповнити армію наймитів. Серед господарств 40 проц. не мали коней, а 220 (тобто кожний третій двір) — великої рогатої худоби.

Широкого розвитку досягли товарне садівництво і виноградарство, яким здебільшого займалися багатії. Так, у 1870 році 80 господарств мали 4 тис. кущів винограду. Врожай садів і виноградників продавався на корені, а біднота наймалася на роботу — збирати плоди та сушити фрукти. Поміщицькі й куркульські господарства мали підприємства по переробці сільськогосподарської сировини, зокрема зерна. В селі працювало 30 невеликих водяних млинів і 3 вітряки.

Одночасно економічне становище більшої частини населення села дедалі погіршувалося. 1000 селянських дворів мали лише 2400 десятин, а понад 200 родин були без землі. Щоб якось прожити, люди змушені були брати в оренду монастирську і поміщицьку землю, за яку в 1906 році доводилося платити по 22 крб. за десятину. За право орендувати землю точилися жорстокі бійки і сварки між селянами Клішківців і сусідніх сіл. Багато селян йшли на заробітки до Бессарабії, на Зарожанську цукроварню, виїжджали до Канади, Аргентини, Уругваю, Бразилії. В 1903 році Клішковецька волость видала паспорти на виїзд з села 20 проц. населення чоловічої статі. Але люди, яких доля загнала за океан, поверталися додому, як і були — злидарями. В рідному селі були ті ж самі злидні й горе, відбувалися судові процеси, людські трагедії, суперечки за землю. В 1908 році селянина Г. Ткача вбив син Георгій, боючись, що батько не наділить його землею. М. Сосевич позбавив життя І. Єленюка, Д. Карвацький судився з сусідом за межу протягом 15 років, а коли програв справу, то збожеволів.

Першу однокласну земську школу відкрито тільки у 1876 році. У 1901 році почали працювати дві початкові школи. В 1905 році заснували церковнопарафіяльну початкову школу, при якій була бібліотека. В ній налічувалося 147 книг і журналів, але переважно релігійного змісту. Також існувало училище бондарів і ковалів на 20 осіб, організоване земством.

1883 року в селі відкрито волосну лікарню на 3 ліжка. У ній працював лікар, фельдшер і акушерка. 1889 року земство Хотинського повіту на вимогу лікаря Струминського побудувало нову лікарню, яка мала 6 ліжок.

Весною 1917 року клішківчани разом з селянами навколишніх сіл розігнали адміністрацію цукрового заводу і засіяли землю, що належала підприємству. Вони захоплювали і ділили між собою монастирську та поміщицьку землі.

Наприкінці лютого 1918 року в село вдерлися австро-німецькі окупанти.

На зміну австро-німецьким загарбникам у листопаді 1918 року прийшли війська боярської Румунії. Зайнявши село, румунські солдати реквізували худобу, зерно та інші сільськогосподарські продукти. Грабункам і знущанням не було краю. Кожного дня у жандармерії зазнавали побоїв 15—20 чоловік.

Було створено повстанський комітет, який очолювали колишні солдати С. В. Палагнюк та С. С. Багачик. У глибокому підпіллі йшла діяльна підготовка до збройного повстання. Комітет організував загін у складі 400 чоловік. В той час у селі було багато демобілізованих солдатів і матросів. Вони утворили ядро повстанського загону, на чолі якого, крім керівників комітету, були К. Чабан, М. Чорнобров, В. Хрипа. Загін мав також 2 шестидюймові гаубиці і 50 снарядів, що їх залишили солдати російської армії.

Коли вночі проти 23 січня 1919 року штаб повстанців подав сигнал до виступу,, то клішковецькі селяни захопили префектуру і жандармський пост, випустили арештованих, роззброїли і знищили 16 жандармів, організували оборону села. Найбільш активну участь в повстанні брали 3. Бобик, Ф. Пислар, Г. Чабаник, П. Чабан, А. Коваль, Д. Палагнюк, Г. Кравець, П. Бобик, В. Буревський, Григорій та Микита Кравці, Є. Вірста, М. Чорнобров з братом Касяном і батьком та інші. До останньої кулі не затихали кулемети на клішковецьких горбах, до останнього подиху стояли повстанці. Лише деяким сміливцям вдалося через Малинівський ліс і яри дістатися до Дністра і крізь петлюрівські застави пробратися до червоних бійців.

Після придушення повстання румунські окупанти вчинили у Клішківцях криваву розправу: 50 учасників розстріляли, їхнє майно розграбували, а будівлі спалили. Загарбники наклали на село контрибуцію в сумі 150 тис. лей. Розправа тривала й далі. В. І. Буревського було засуджено у 1921 році на 7 років, П. М. Бобика і 3. Ф. Бобика — на 6 років. Рятуючись від переслідувань, багато селян втекло до Бессарабії, Аргентини та Канади.

Село перейшло під радянський контроль 28 червня 1940 року. На другий день створено сільську раду.

6 липня 1941 року румуно-боярські війська окупували Клішківці. За найменшу провину селян жорстоко карали. Чоловіче населення поголовно було мобілізовано на шляхові роботи.

Загарбники проводили в селі політику примусової румунізації українського населення. Працювала лише початкова школа з викладанням румунською мовою. Розмовляти або звертатися письмово в установи українською мовою заборонялося. Префектура Хотинського повіту видавала патенти на заснування млинів та інших промислових підприємств і майстерень тим селянам, котрі разом з заявою на їх відкриття приносили документи про приналежність до румунської національності або «бажання» належати до неї.

Наприкінці березня 1944 року село перейшло під радянський контроль.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У Клішківцях є 3 школи: Клішковецька гімназія(5-11 клас), Школа ім. Леоніда Каденюка (1-11 класи) та НВК(дитсадок та початкова школа). В центрі села розташований пам'ятник Невідомому Солдату. Також у селі є багато магазинів, кафе. Є ТЦ "Добре". В селі є ринок, до якого приїжджають з інших сіл. Також в селі є музична школа.

Персоналії[ред. | ред. код]

Поштова марка «Л.Каденюк — перший астронавт України»

Найбільша гордість для Клішківчан — випускник-медаліст школи 1967 року Каденюк Леонід Костянтинович, перший космонавт незалежної України. Закінчивши Чернігівське вище військове училище льотчиків, Л. Каденюк працював льотчиком-інструктором у військових частинах. У 1975 році відібраний до загону космонавтів, де освоїв космічні кораблі різного типу, пройшов підготовку по програмі польоту на «Бурані». В 1995—1997 роках успішно завершив підготовку до польоту в складі міжнародного екіпажу на космічному кораблі «Коламбія».

19 листопада 1997 року корабель «Коламбія» у складі восьми чоловік стартував з мису Канаверал у США. Політ тривав до 6 грудня 1997 року. Під час старту корабля були присутні представники влади, родичі космонавта з с. Клішківці. 12 січня 1998 року Л. Каденюк повернувся в Україну. На космічному кораблі наш космонавт виконував функцію біолога-дослідника.

Зустріч його у Клішківцях стала незабутнім святом для всіх жителів села, для всієї України. Відомий, як Герой України, генерал-майор, почесний доктор Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, почесний громадянин села Клішківці. Він був удостоєний цілого ряду найвищих нагород України. Леонід Костянтинович проводив значну роботу, направлену на зміцнення нашої держави, зростанню її міжнародного авторитету.

Співчуття з приводу раптової смерті космонавта. У зв'язку з раптовою смертю космонавта 31 січня 2018 року у Києві, Хотинська райдержадміністрація висловила щирі співчуття.[4]. Співчуття також висловила Чернівецька обласна державна адміністрація.[5].

На території Клішковецької об'єднаної територіальної громади було проголошено триденний траур. До Києва на урочисту поховальну церемонію Героя України направлено велику делегацію односельчан відомого космонавта-земляка.[6]

Офіційні співчуття висловили найвищі керівники та органи держави (Див. також у статті: Каденюк Леонід Костянтинович).

У Клішківцях народились[ред. | ред. код]

У селі середню школу закінчив Галюк Володимир Семенович — заслужений журналіст України.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • «Млинки» — дендропарк у Клішковецькому лісництві.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cайт Клішковецької ОТГ
  2. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 926)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Cайт Хотинської РДА, 31.01.2018
  5. Сайт Чернівецької ОДА, 31.01.2018
  6. Cайт Клішковецької ОТГ, 31.01.2018

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Погода в селі