Рясной Василь Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Степанович Рясной
Василь Степанович Рясной
Прапор
Народний комісар внутрішніх справ УРСР
29 липня 1943 — січень 1946
 
Партія: Комуністична партія Радянського Союзу
Народження: 1904(1904)
Самарканд, Самаркандська область[ru], Туркестанський край, Російська імперія
Смерть: 12 грудня 1995(1995-12-12)
Москва, Росія
Поховано: Кунцевське кладовище
Громадянство: СРСР СРСР
Автограф: Vasiliy Ryasnoy Signature 1943.png
Нагороди:
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Кутузова II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки

Рясно́й Васи́ль Степа́нович (Рясний у деяких публікаціях українських авторів[1][2][3]) (1904(1904), Самарканд, Російська імперія — 12 грудня 1995, Москва, Росія) — радянський військовик, генерал-лейтенант. З 1943 до 1946 року — нарком внутрішніх справ УРСР. Керував депортацією українців з західних регіонів України до Сибіру.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в 1904 році в Самарканді, Російська імперія, в сім'ї робітника-шляховика. Закінчив 4 класи вищого початкового училища. Восени 1919 року вступив до Ашхабадського залізничного технічного училища.

У 1920 році вступив добровольцем до Червоної армії. Служив у політвідділі 1-ї армії Закаспійського фронту. Після демобілізації в 1920–1921 роках був відповідальним секретарем повітового комітету комсомолу в Туркменській РСР. У 1922 році вступив до РКП(б). У 1923–1931 роках перебував на комсомольській і партійно-радянській роботі в Туркменістані.

У 1931 році вступив до Всесоюзної промислової академії імені Сталіна в Москві. З 1933 до 1937 року перебував на радянській і партійній роботі в Сталінградському краї: був начальником політвідділів МТС і секретарем Лемешкінского, а потім Руднянського райкомів ВКП (б).

У березні 1937 року за партійним набором направлений на роботу в органи НКВС. Працював у 3-му відділі ГУДБ НКВС стажером, оперуповноваженим, помічником і заступником начальника відділення. З жовтня 1939 року — начальник 14-го відділення, з липня 1940-го заступник начальника, а з січня 1941 року — начальник 1-го відділення. З березня 1941 року — начальник 1-го відділення 1-го відділу 2-го управління НКДБ СРСР. В його обов'язки входило оперативне обслуговування німецьких представництв в Москві. Після початку німецько-радянської війни відповідав за інтернування німецьких дипломатів.

З липня 1941 року — начальник УНКВС Горьківської області. З липня 1943 р. — нарком внутрішніх справ УРСР. Керував депортацією українців з західних регіонів України до Сибіру.

20 вересня 1944 року написав доповідну записку секретарю ЦК КП(б) України Дем'яну Коротченку, в якій запропонував на базі 1-ї Української партизанської дивізії СРСР Сидора Ковпака сформувати нові загони. За твердженням кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України Юрія Зайцева, реалізація саме цієї ідеї привела до влиття всього особового складу дивізії, якою на той момент командував Петро Вершигора, до спецгруп та загонів НКВС.[4].


З 15 січня 1946 року — 1-й заступник наркома (з 22 березня 1946 р. — міністра) внутрішніх справ СРСР, з 24 лютого 1947 року — заступник міністра внутрішніх справ СРСР. Курував підрозділи по боротьбі з бандитизмом і шпигунством, будівництво найбільших гідротехнічних споруд — Волго-Донського каналу, Куйбишевської і Сталінградської ГЕС та ін. З лютого 1952 року — заступник міністра держбезпеки.

У 1952 році на XIX з'їзді КПРС був обраний кандидатом у члени ЦК КПРС. Наприкінці 1952 року — член Комісії ЦК КПРС з організації ГРУ МДБ, з січня 1953 року — начальник Управління контррозвідки ГРУ всередині країни. З 5 березня по 28 травня 1953 року Рясной керував ПГУ (зовнішньою розвідкою). У 1953–1956 роках очолював Управління МВС по місту Москві і Московській області.

В 1956 році «за незадовільне керівництво органами міліції міста Москви» відсторонений від роботи, виведений з колегії МВС СРСР і звільнений у запас. У серпні 1956 року формулювання звільнення була змінене на «вважати звільненим за фактами що дискредитують звання офіцера».

З 1956 року — начальник будівництва Волго-Балтійського канала. З 1958 до 1988 року працював начальником тресту в системі дорожнього будівництва. У 1988 році вийшов на пенсію.

Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденами Кутузова 2-го ступеня, Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, медалями.

Помер 12 грудня 1995 року.

Депортація українців[ред.ред. код]

У книзі Фелікса Чуєва з посиланням на генерала Рясного наведено текст так званого наказу № 0078/42, відомого з нацистської пропагандистської листівки, екземпляр якої зберігається в Центральному державному архіві громадських об'єднань України, та вперше оприлюдненої з купюрами в газеті «Літературна Україна» 27 березня 1992 року. У газетній публікації було допущено помилку. Замість «вислати у віддалені краї Союзу РСР», було надруковано «вислати в окремі краї Союзу РСР». Текст у книзі містить таку ж помилку, що дає підстави вважати, що Фелікс Чуєв використав або газетну публікацію, або її пізніший передрук.

«Він [наказ] був виконаний частково, — говорить Рясной, — і я мав до цього безпосереднє відношення. Мені цей наказ привіз з Москви один із заступників наркома внутрішніх справ. І було сказано, що за активну діяльність проти Червоної Армії з боку Оунівців, виступи „боївок“, за вороже ставлення до російського народу товариш Сталін наказав виселити всіх українців до відомої матері, а конкретніше — у Сибір. Я намітив найактивніших ворогів російського народу і радянської влади — досвідчених вовків. Кілька ешелонів мої молодці заповнили та відправили. Але потім цей наказ раптом зупинився. У чому справа, спершу я не знав, і ніхто не знав. Щось сталося між українськими начальниками і нашими справжніми керівниками, виникли розбіжності, чи варто цією справою займатися».[5]

Оригінальний текст (рос.)

«Он [приказ] был выполнен частично, – говорит Рясной, – и я имел к этому самое прямое отношение. Мне этот приказ привез из Москвы один из заместителей наркома внутренних дел. И было сказано, что за активную деятельность против Красной Армии со стороны ОУНовцев, выступления «боёвок», за враждебное отношение к русскому народу товарищ Сталин приказал выселить всех украинцев к известной матери, а конкретнее – в Сибирь. Я наметил активнейших врагов русского народа и советской власти – матерых волков. Несколько эшелонов мои молодцы заполнили и отправили. Но потом этот приказ вдруг остановился. В чем дело, сперва я не знал, и никто не знал. Что-то произошло между украинскими начальниками и нашими настоящими руководителями, возникли разногласия, стоит ли этим делом заниматься».

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]