Коротченко Дем'ян Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дем'ян Сергійович Коротченко
Дем'ян Сергійович Коротченко
голова Ради Народних Комісарів УРСР
21 лютого 1938 — 28 липня 1939
Попередник: Бондаренко Михайло Ілліч
Спадкоємець: Корнієць Леонід Романович
голова Ради Міністрів УРСР
26 грудня 1947 — 15 січня 1954
Попередник: Хрущов Микита Сергійович
Спадкоємець: Кальченко Никифор Тимофійович
голова Президії Верховної Ради УРСР
січень 1954 — 7 квітня 1969
Попередник: Гречуха Михайло Сергійович
Спадкоємець: Ляшко Олександр Павлович
 
Партія: КПРС
Національність: українець
Народження: 17 (29) листопада 1894(1894-11-29)
Погрібки, Новгород-Сіверський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть: 7 квітня 1969(1969-04-07) (74 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Похований: Байкове кладовище
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Суворова I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Коро́тченко Дем'я́н Сергі́йович (17 [29] листопада 1894(18941129), Погрібки, Новгород-Сіверський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія7 квітня 1969, Київ, Українська РСР, СРСР) — державний і партійний діяч УРСР, голова Президії Верховної Ради УРСР, заступник голови Президії Верховної Ради СРСР, член Політбюро КПУ. Герой Соціалістичної Праці.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1894 року в селі Погрібках Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії (тепер — Шосткинського району Сумської області, Україна) у родині селянина-бідняка. Працював робітником на залізниці, потім на пороховому заводі в місті Шостці.

У 1915 році був призваний у армію. Після Лютневої революції 1917 року став членом батарейного комітету солдатських депутатів у місті Ревелі (нині — Таллінн, Естонія). У 1918 році став одним із організаторів червоних партизанських загонів в Україні (на території сучасної Чернігівської області), які діяли проти німецько-австрійських військ і армії Української Народної Республіки. У листопаді 1918 року вступив у РКП(б).

У 19191920 роках — комісар Червоної армії. У 19211923 роках — секретар Шосткинського повітового комітету КП(б) України. У 1924 році закінчив курси партійних працівників при ЦК КП(б)У в місті Харкові. У 19241928 роках — секретар Чернігівського, а потім — секретар Первомайського окружкомів КП(б)У.

У 19281930 роках вчився на курсах марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б) у Москві. У 19311934 роках — голова виконавчого комітету Бауманського районної ради депутатів трудящих міста Москви, в 19341936 роках — перший секретар Бауманського, потім — Первомайського райкомів партії Москви. З червня 1936 по червень 1937 року — секретар, другий секретар Московського обкому ВКП(б).

З 1937 року — перший секретар Західного обкому і Смоленського міськкому партії. У листопаді 1937 року під час сталінських репресій і спричинених ним масових втрат партійної номенклатури був призначений виконувачем обов'язків першого секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У.

З 1938 року — голова Ради Народних Комісарів Української РСР. 23 липня 1939 року був обраний секретарем ЦК КП(б)У. Член Центрального Комітету ВКП(б) з 1939 року. Член Політбюро (Президії) КП(б)У з 1939 року.

У роки радянсько-німецької війни років Дем'ян Коротченко був одним з організаторів партизанського руху в Україні, членом підпільного ЦК КП(б)У. Разом з іншими керівниками партії та уряду республіки вів роботу по перебудові народного господарства на військовий лад, мобілізації всіх сил на забезпечення фронту озброєнням, боєприпасами, продовольством, організовував евакуацію з районів, яким загрожувало наступ німецької армії. З 22 квітня по 4 липня 1943 року з групою партійних і комсомольських працівників перебував у ворожому тилу, на контрольованій радянськими партизанами території. Побував у найбільших з'єднаннях, виступав перед партизанами, проводив наради з командирами та політичними працівниками, брав участь у походах і бойових діях.

У 19461950 роках — член Президії Верховної Ради Союзу РСР. У липні 1946 року був обраний другим секретарем ЦК КП(б)У, в березні 1947 року — секретарем ЦК КП(б)У по промисловості. З 26 грудня 1947 по 15 січня 1954 був головою Ради Міністрів Української РСР. З 16 жовтня 1952 по 6 березня 1953 року — член Президії ЦК КПРС.

З 15 січня 1954 року до останніх днів життя був головою Президії Верховної Ради Української РСР і одночасно заступником голови Президії Верховної Ради Союзу РСР. З 29 червня 1957 по 17 жовтня 1961 року — кандидат у члени Президії ЦК КПРС.

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР I–VII скликань і Верховної Ради УРСР I–VI скликань. Був делегатом XIV, XV, XVII-XXIII з'їздів КПРС; на XVIII-XXIII з'їздах обирався членом ЦК КПРС.

Надгробок Дем'яна Коротченка
колишній пам'ятник в Києві
меморіальна дошка в Києві

Помер 7 квітня 1969 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 2; надгробок — мармур, скульптор О. О. Ковальов)[1].

Родина[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 листопада 1964 року за великі заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою і у зв'язку з 70-річчям від дня народження Голові Президії Верховної Ради Української РСР Коротченку Дем'яну Сергійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Нагороджений сімома орденами Леніна, орденами Суворова 1-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.

Пам'ять[ред.ред. код]

З 1969 по 2016 рік його рідне село Погребки мало назву Коротченкове; у селі було встановлено бюст і діяла кімната-музей.

У Києві:

Також меморіальні дошки встановлені в місті Первомайську на будівлі, в якому він працював і в місті Шостці на будівлі, де раніше розміщувався Шосткинський повітовий комітет КП(б)У, секретарем якого він був. На честь Коротченка названо вулиці в містах Сумах, Шостка (Шостці) та Первомайську.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Київ: Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицкого. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  2. В Киеве снесли три советских памятника // Новый регион. — 2015. — 27 мая. (рос.)
  3. Захоплюючий Київ

Джерела[ред.ред. код]