Різдво-Богородична церква (Малі Будища)
| Різдво-Богородична церква | |
|---|---|
 Різдво-Богородична церква, 1899 рік | |
| 49°58′59″ пн. ш. 34°35′43″ сх. д. / 49.98306° пн. ш. 34.59528° сх. д.Координати: 49°58′59″ пн. ш. 34°35′43″ сх. д. / 49.98306° пн. ш. 34.59528° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Полтавська обл., с. Малі Будища |
| Кінець будівництва | кінець XVII ст. |
| Зруйновано | 1930 |
| Відбудовано | 1785, 1892, 1942 |
| Належність | Українська православна церква (Московський патріархат) |
| Епонім | Різдво Пресвятої Богородиці |
  Різдво-Богородична церква (Малі Будища) (Україна) | |
 | |
 Різдво-Богородична церква у Вікісховищі | |
Різдво-Богородична церква — дерев'яний храм селі у Малі Будища, Полтавської області. На території церковного подвір'я розташовані три могили священиків: Петра Фесенка-Навроцького, Івана Мельникова і невідомого.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Будівництво та перебудови[ред. | ред. код]
Дерев'яна церква в с. Малі Будищечки Опішнянської сотні була збудована наприкінці XVII століття. У 1785 року церква була розібрана і 1791 року на її місці на кошти парафіян був збудований новий дерев'яний храм. 1812 року прибудували дзвіницю. 1853 року до церкви було прибудовано нову дзвіницю.
Нова, третя Різдвяно-Богородицька церква споруджувалася протягом 1887–1892 років. Вона залишилась дерев'яною, проте була поставлена на мурований цоколь. Саме 1887 рік вважають роком заснування храму.
Церковні володіння[ред. | ред. код]
У 1865 році відкрито церковнопарафіяльну школу, що з перервами функціонувала до 1890-х років. На початку 1900-х років діяльність церковної школи було відновлено, але статус вона мала нижчий — школа грамоти. На початку 1910 року школа знову набула статус церковнопарафіяльної.
У 1902 році церква володіла 0,75 десятин садибної землі, 28 сажнями 1 аршин довжини та 17 сажнями ширини землі під помостом, 35 десятинами ружної ріллі, 6 десятинами лісу.
Храм мав церковну сторожку, будинок для квартири священника. Діяла бібліотека.
Ведення богослужінь[ред. | ред. код]
У 1902 році нараховувалось 1823 парафіян — 905 чоловічої та 918 жіночої статей. У 1912 році парафіян привілейованих станів — 1, козаків 876, селян 38.
Служба в храмі відбувалася до початку 1930-х років. Згодом більшовики скинули дзвін, хрест, викинули іконостас, а приміщення перетворили на зерносховище.
Повторно храм біло відкрито під час німецької окупації села 7 січня 1942 року. Відтоді функціонує й досі.
У 1943 році у підвалі церкви священик Іван Піщаленко переховував червоноармійців, які потрапили в оточення. Цей факт сприяв тому, що церква в подальшому не була закрита.
Сучасність[ред. | ред. код]
У новітній час громада Різдвяно-Богородицької церкви зареєстрована 21 січня 1993 року й підпорядковується Московському патріархату. Вигляд храму після третьої перебудови практично не змінився.
14 жовтня 2007 року відбулося святкування 120-річчя храму. Було придбано новий 84-кг дзвін, упорядковано могили священиків відремонтовано дорогу до церкви, випущено книгу про історію храму.[2][3]
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Міщанин В. // У Малих Будищах парафіяни повернули із забуття імена священиків, які працювали на духовній ниві у XIX столітті — Православіє в Україні (Перевірено 13 липня 2012)
- ↑ У день Покрови Пресвятої Богородиці своє стодвадцятиріччя відзначала невеличка церква, що у Малих Будищах Зіньківського району[недоступне посилання] — ТРК Місто — 15 жовтня 2007 рік (Перевірено 13 липня 2012)
- ↑ Шулик Н. // Дорогою до храму — Зоря Полтавщини — 23 жовтня 2007 рік (Перевірено 13 липня 2012)
Джерела[ред. | ред. код]
- Міщанини В. Д. // Храми душі нашої: Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Малих Будищах. — Полтава : РГПО, 2008 рік — С. 27.
- Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009 — С. 371–373
| ||||||||||||||||
