Куземин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Куземин
Kuzemin gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Охтирський район
Рада/громада Куземинська сільська рада
Код КОАТУУ 5920385001
Облікова картка Куземин 
Основні дані
Населення 1610
Поштовий індекс 42752
Телефонний код +380 5446
Географічні дані
Географічні координати 50°08′56″ пн. ш. 34°38′48″ сх. д. / 50.14889° пн. ш. 34.64667° сх. д. / 50.14889; 34.64667Координати: 50°08′56″ пн. ш. 34°38′48″ сх. д. / 50.14889° пн. ш. 34.64667° сх. д. / 50.14889; 34.64667
Середня висота
над рівнем моря
188 м
Водойми р. Ворскла
Місцева влада
Адреса ради с. Куземин, вул. Леніна, 24
Сільський голова Довгий Олександр Васильович
Карта
Куземин is located in Україна
Куземин
Куземин
Куземин is located in Сумська область
Куземин
Куземин
Куземин is located in Охтирський район
Куземин
Куземин

Кузе́мин — село в Україні, в Охтирському районі Сумської області. Населення становить 1954 осіб. Орган місцевого самоврядування — Куземинська сільська рада. Сільський голова - Довгий Олександр Васильович.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Куземин знаходиться на правому березі річки Ворскла, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Скелька, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Більськ (Котелевський район). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. До села примикають невеликі лісові масиви (дуб).

Назва[ред.ред. код]

Легенда[ред.ред. код]

На околиці давнього міста Гелона на березі Ворскли жив собі самотньо вродливий скіф на імення Кузьма. Мав він добру хату, багатий садок, розумно змайстрованого човна. Часто ходив на полювання, ловив рибу, займався господарством. І вродою хлопець визначався неописаною, і душею добрий і руки мав золоті. А очі - сумні. Не зустрічалася йому на дорозі та, що могла звеселити ті очі, запалити в серці вогник кохання. Постійно широкою повноводною Ворсклою пропливали мимо садиби Кузьми грецькі торгові галери. Не раз зупинялися греки в цім місці, сходили на берег, та й завели знайомство з одинаком - господарем. Той пригощав їх соковитими яблуками, пахучим хлібом, в’яленою рибою та міцною слив’янкою. Гості дарували йому рибні снасті, інший крам. Їх дружба тривала не одне літо. І греки звали хлопця просто й коротко: «Куз». Не раз пізніми вечорами з’являлися греки на човнах і гукали радісно: «Куз!...» Одного весняного ранку, коли цвіли сади, гули бджоли і серце співало від приємності природи, коли сонце позолотило тихі води ріки на березі з’явився човен давніх приятелів скіфа. Чоловіки зійшли на берег і попрямували до знайомої садиби. Поруч з власником галери йшла його донька - кароока, довгокоса, струнка й приваблива гречанка. Кузьма радо зустрів гостей, але чомусь відразу його серце стрілою пронизала якась незвичайно приємна, але ще незнана хвилька. Очі сором’язливо опустилися, а обличчя зблідло: « Що ж це? Що зі мною?». А перед ним стояла усміхнена красуня - гречанка, в карих очах якої, засвітилися промені українського кохання і блискавкою пронизали все тіло молодого одинака. «Куз», - простіг руку хлопець, оволодівши собою. «Ема», - ніжно відповіла дівчина. В їх поглядах греки побачили те, що не могли не побачити бували купці. «КУЗ - ЕМИН», - тихо сказав батько молодої красуні, з радістю за знайдене кохання доньки і з сумом про неминучу розлуку. Він знав, що його донька може покохати любов’ю вірною лише один раз. Минуло літ чимало. На околиці Гелона на березі Ворскли КУЗ - ЕМИН збудував з синами не одну оселю, посадив сади цілющих грецьких горіхів, яблунь, груш, слив, черешень... І відтоді це поселення всі стали називати: Куземин

Історичні відомості[ред.ред. код]

Куземин згадується у статтях, підписаних гетьманом Брюховецьким і його старшиною в жовтні 1665 року у Москві, як сотенне містечко Зіньківського полку[1].

У листопаді 1917 року громадська активістка Віра Платонівна Кушніренко прибула у село Куземин. Разом з сестрою Наталією організувала і очолила вищу початкову школу, а також бібліотеку, драмгурток, хор, деякий час керувала місцевою «Просвітою».[2]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Більське городище, відноситься до VII століття до н. е. Знаходиться біля села Куземин.

Особистості[ред.ред. код]

У Куземині народилися:

  • Чичибабін Олексій Євгенович (* 17 березня 1871 — † 15 серпня 1945, Париж, Франція)  — академік, хімік-органік. Двоюрідний дід Бориса Чичибабіна.
  • Іван Багряний (справжнє прізвище: Лозов'ягін, також: Лозов'яга); (*19 вересня (2 жовтня) 1906, Куземин — † 25 серпня 1963, Новий Ульм, ФРН)  — український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч.
  • Міняйло Михайло Павлович (* 1925 — † 1991) — славетний український різьбяр. Член спілки художників України з 1985 року.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2007. - 379 с.
  2. Реабілітовані історією. Полтавська область. Науково-документальна серія книг. – Кн. 5 / Упорядник О.А.Білоусько. – Київ-Полтава : Оріяна, 2007. – 720 с.
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.