Садовничий Віктор Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Садовничий Віктор Антонович
Садовничий Виктор Антонович - Фестиваль науки 2011 6.jpg
Народився 3 квітня 1939(1939-04-03)[1] (80 років)
Краснопавлівка, Лозівський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія[2][3]
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність математик, викладач університету
Галузь математичний аналіз, математика і теорія диференціальних рівнянь[d]
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова і механіко-математичний факультет МДУ[d]
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Вчене звання професор
Науковий керівник Анатолій Костюченко[d]
Володіє мовами російська
Заклад Московський державний університет імені Ломоносова
Членство НАН України і Російська академія наук
Посада ректор Московського університету[d]
Партія Єдина Росія і КПРС
Нагороди

Ві́ктор Анто́нович Садовни́чий[4] (нар. 3 квітня 1939 року, Краснопавлівка, СРСР) — радянський і російський математик, діяч російської вищої освіти. Ректор Московського державного університету імені Михайла Ломоносова з 1992 року, завідувач кафедри математичного аналізу механіко-математичного факультету МДУ, професор, віце-президент і академік Російської академії наук, іноземний член Національної академії наук України. Член партії «Єдина Росія».

Біографія[ред. | ред. код]

Віктор Антонович Садовни́чий[4] народився в смт Краснопавлівка Харківської області. Українець. Працювати пішов 1956 року — на Донбасі, у Горлівці, де влаштувався на шахту «Комсомолець» — кріпильником.

1958 року вступив на механіко-математичний факультет Московського університету, потім аспірант, асистент, доцент, професор; заступник декана механіко-математичного факультету з наукової роботи, завідувач кафедри функціонального аналізу і його застосувань факультету обчислювальної математики і кібернетики (1981—1982), завідувач кафедрою математичного аналізу механіко-математичного факультету (1982), проректор університету (1982), перший проректор (1984).

23 березня 1992 року на альтернативній основі обраний ректором МДУ. Переобраний 1996, 2001, 2005. Згідно з законом 2009, вибори ректора МДУ відмінено[5].

1974 став доктором фізико-математичних наук, 1975 року — професором механіко-математичного факультету.

Академік Російської академії наук (1997, член-кореспондент з 1994), з 2008 року віце-президент РАН, член бюро Відділення інформатики, обчислювальної техніки і інформатики РАН. Дійсний член низки науково-громадських професійних академій, зокрема Міжнародної академії астронавтики, Російської академії ракетних і артилерійських наук. Голова Вченої Ради МДУ. Президент Союзу ректорів Росії, що об'єднує майже 700 університетів і вищих навчальних закладів країни (1994). Президент Євразійської асоціації університетів, член Постійного комітету Конференції ректорів університетів Європи (CRE), заступник голови постійної комісії ЮНЕСКО в РФ, член низки інших міжнародних наукових і освітніх організацій. Член редколегій багатьох російських і міжнародних наукових журналів. Серед них «Вісник Московського університету» (серія «Математика. Механіка»), «Праці семінару імені І. Г. Петровського», «Інформатика і освіта».

Лауреат Державної премії СРСР (1989), премії імені Михайла Ломоносова (МДУ, 1973). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (двічі), медалями СРСР, однією з найвищих нагород Франції — відзнакою Командора національного ордена Шани.

Наукові інтереси: математика, прикладна математика, інформатика. Основні результати: дано остаточне рішення задачі теорії слідів для звичайних диференціальних операторів, вирішено завдання отримання формул регуляризованих слідів для деяких загальних класів дискретних операторів, зокрема операторів з частинними похідними; створені системи алгоритмічного і програмного забезпечення рухомих тренажерів, що здійснюють динамічну імітацію керованого аерокосмічного польоту на всіх його етапах, включаючи невагомість, результати аналізу і синтезу цих процесів використані для практичної підготовки космонавтів на тренажерах, що діють; розроблені алгоритми обробки космічної інформації; побудовані ефективні методи фрагментації зображення, засновані на виділенні особливостей, і алгоритми відновлення зображення, що використовують значення функції тільки на межах областей фрагментації.

Близько 30 років читає на механіко-математичному факультеті основні курси лекцій «Математичний аналіз», «Функціональний аналіз» і інші. Керує загальномосковським семінаром із спектральної теорії, створений ним в 1967 р.

Підготував близько 40 кандидатів і 8 докторів наук.[джерело?] Опублікував близько 140 наукових праць, в тому числі 25 підручників, навчальних посібників і монографій, серед них підручники «Математичний аналіз» (у 2 томах, видано болгарською мовою), «Теорія операторів» (видано англійською мовою), навчальний посібник «Завдання і вправи з математичного аналізу», монографія «Математичні завдання динамічної імітації керованих польотів».

Має трьох дітей.

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

У 2009 з нагоди 70-річчя Віктора Садовничого президент України Віктор Ющенко нагородив його орденом «За заслуги» І ступеня «за визначний особистий внесок у зміцнення українсько-російського співробітництва у галузі освіти і науки, багаторічну плідну наукову і громадську діяльність»[6].

Почесний громадянин міста Москви (2008)[7]. Почесний громадянин Харківської області (2010)[4][7][8]. Почесний доктор Харківського університету з 1999 р.

Барельєфний портрет Садовничого в композиції «Видатні ректори МДУ», поряд з портретами Несмеянова і Петровського, з листопада 2011 р. прикрашає один із залів ротонди головної будівлі університету[9][10].

На його честь названо астероїд 7075 Садовничий[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://russiapedia.rt.com/prominent-russians/science-and-technology/viktor-sadovnichy/
  2. http://sputniknews.com/science/20141225/1016241972.html
  3. http://link.springer.com/article/10.1007%2Fs10958-007-0503-9
  4. а б в Почесний громадянин Харківської області, В. А. Садовни́чий часто відвідує своє рідне село. Земляки називають його з наголосом лише Садовни́чий або Садівни́чий, від садівни́к. У російській мові як слово садо́вник, так і похідне прізвище Садо́вничий мають інший наголос. Див.: «Голос Лозівщини» (2010); Краснопавлівська школа; Вони з Краснопавлівської глибинки
  5. Наталья Дубинина. Медведев отменяет выборы ректоров в МГУ и СПбГУ: Депутаты Госдумы сегодня единогласно приняли в первом чтении законопроект «О Московском государственном университете имени М. В. Ломоносова и Санкт-Петербургском государственном университете»: два крупнейших российских вуза наделяются особым статусом, но при этом теряют право самостоятельно избирать ректоров. Этот законопроект внес внес в Госдуму президент РФ Дмитрий Медведев на прошлой неделе — в субботу, 5 сентября // bfm.ru. Макроэкономика, 9 сентября 2009
  6. Указ Президента України № 187/2009 «Про нагородження В.Садовничого орденом „За заслуги“»
  7. а б Садовничий Виктор Антонович — ректор Московского государственного университета имени М. В. Ломоносова // Московский государственный университет имени М. В. Ломоносова
  8. Див.: «Голос Лозівщини» (2010)
  9. Барельеф Садовничего открыт в МГУ. 
  10. Барельєфи Несмеянова, Петровського, Садовничого на сайті скульпторів Согоян. 
  11. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]