Самотос Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самотос Іван Михайлович
Народився 20 серпня 1933(1933-08-20)
Устя
Помер 7 липня 2016(2016-07-07) (82 роки)
Львів
Поховання
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність скульптор
Alma mater Львівська національна академія мистецтв
Нагороди Народний художник України
Пам'ятник Чорноволу у Львові
Братська могила партизанів-наумівців, невідомого радянського льотчика і мирних жителів с. Завонє (Соснівка, 1974, у співавторстві з О. Матвіївим)

Іва́н Миха́йлович Самото́с (20 серпня 1933, Устя — 7 липня 2016, Львів)[1] — український скульптор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990), народний художник України, педагог, професор (1991). Нагороджений орденом Князя Ярослава Мудрого (2003) та орденом Кирила та Мефодія (2005).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 серпня 1933 року в селі Устя, нині Львівської області. У 19531959 роках навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва, учень Івана Васильовича Севери.

Від 1963 року викладач, а від 1991 року професор Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв).

Гробівець Івана Самотоса та його родини на 50 полі Личаківського цвинтаря у Львові

Помер у Львові, похований у родинному гробівці на 50 полі Личаківського цвинтаря.

Твори[ред. | ред. код]

  • Ветеран Великої Вітчизняної війни професор Я. П. Запаско (тонований гіпс, 69×80×42)[2].
  • Пам'ятник піонеру Велентинові Котику у Шепетівці (граніт, бронза, 1958; у співавторстві з А. Скибою).
  • Пам'ятник Володимирові Леніну в смт Медениця (1967)[3].
  • Пам'ятник Перемозі у Стрию. Співавтори скульптори Дмитро Крвавич, Володимир Бець, архітектор П. Мельник. Споруджений 1968 року[4] (за іншими даними — у 19651966[5]).
  • Пам'ятники землякам, загиблим у селах Цміни (1968)[6], Стенятин (1968)[7], Чайковичі (1971)[8], Новосілки Турійського району (1972, співавтор Зінаїда Расіна)[9], у Старокостянтинові (штучний камінь, співавтори скульптор Любомир Лесюк, архітектор Володимир Блюсюк)[10], Чукві (1981, архітектор Володимир Блюсюк)[8].
  • Погруддя Григорія Сковороди (кована мідь, 1969)[11].
  • Погруддя Лесі Українки (гіпс, 1970).
  • Погруддя Івана Котляревського (не пізніше 1971)[12].
  • Портрет Дмитра Яворницького (не пізніше 1971)[13].
  • «Сергій Тюленін» (близько 1971)[14].
  • «Пролісок» (не пізніше 1971)[15].
  • «Академік Д. Яворницький» (1975, дерево, 100×80×70)[16].
  • «Наталка» (1975, шамот, 63×46×32, Львівська галерея мистецтв)[16].
  • «Хірург Петро Бойчук» (1979, шамот, 60×30×25)[17].
  • «Безсмертя» (1979, тонований гіпс, 130×40×30)[17].
  • Портрет академіка Василя Щурата (1980, тонований гіпс[18], також шамот, 85×67×43[19]).
  • Портрет письменника Якова Стецюка (1982, тонований гіпс, 77×84×46)[19].
  • «М. Ф. Колесса» (1986, тонований гіпс, 130×35×23)[20]
  • Пам'ятник жертвам НКВС на вулиці Замарстинівській у Львові (1997, бронза, мідь, граніт, карбування)[21].
  • Пам'ятник В'ячеславу Чорноволу у Львові (відкрито 28 грудня 2002 року).
  • Портрет історика Ярослава Дашкевича (2007, тонований гіпс, 70×40×40)[22].
  • Портрет Романа Яціва (2009, тонований гіпс, 40×70×70)[23].
  • Фонтан «Лілія» (співавтор Любомир Лесюк)[24].
  • Пам'ятна таблиця полковнику Миколі Мариновичу — першому коменданту Львова, встановлена 2003 року на фасаді будівлі Військової комендатури Львівського гарнізону на площі Соборній, 6[25].
  • художньо-меморіальна таблиця диригентові, композитору та керівникові заслуженої хорової капели України «Боян» Євгенові Вахняку, встановлена 15 грудня 2012 року на фасаді Будинку культури працівників зв'язку, що на вул. Японській, 9 у Львові (у співавторстві з О. Гончаруком)[26].

Критика[ред. | ред. код]

Письменник Юрій Винничук так відгукнувся про пам'ятник Чорноволу у Львові:

…з'являються витвори далекі від мистецтва, а то й геть примітивні — як от пам'ятник В. Чорноволу з якоюсь потворною рукою. Відомий скульптор, який усе життя вправлявся на ленінах і визволителях, не зумів навіть виліпити долоню так, аби вона не виглядала карикатурно[27].

Родина[ред. | ред. код]

Син Тарас Іванович Самотос (1964 — 17 жовтня 2020) — український скульптор, старший викладач кафедри рисунку Львівської національної академії мистецтв, член Львівської обласної організації Національної спілки художників України. Брав участь у міжнародних виставках, зокрема у Франції та Польщі, а також мав персональні виставки у Львові та Гайдельберзі (Німеччина)[28].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Професора Івана Самотоса поховають на Личаківському кладовищі
  2. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 9.
  3. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 326.
  4. Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 32.
  5. Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 23.
  6. Памятники истории… — С. 75.
  7. Памятники истории… — С. 339—340.
  8. а б Памятники истории… — С. 337.
  9. Памятники истории… — С. 77.
  10. Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 26.
  11. Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 31.
  12. Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 39.
  13. Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 66.
  14. Мисько Е. Творити для народу // Жовтень. — 1971. — № 2. — С. 115.
  15. Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 155.
  16. а б Выставка произведений художников западных… — С. 29—30; Художня виставка «Слава праці», присвячена XXV з'їзду КПРС, XXV з'їзду Компартії України. — К. : Реклама, 1977. — С. 32.
  17. а б Выставка произведений художников западных… — С. 29—30.
  18. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 110-тій річниці з дня народження Володимира Ілліча Леніна. — Львів, 1980. — С. 15.
  19. а б Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 16.
  20. Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Л. А. Молчанова, Н. І. Маїк, М. І. Волочинюк та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 8.
  21. Мистецтво України. 1991—2003. Альбом / упоряд. Т. Придатко, З. Чегусова. — К. : Мистецтво, 2003. — С. 109. — ISBN 966-577-002-0.
  22. Весняний салон — 2008 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька. — Львів : Растр-7, 2008. — С. 134.
  23. Весняний салон — 2009 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2009. — С. 115. — ISBN 978-966-2004-32-8.
  24. Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 121.
  25. Мельник І., Масик Р. Площі Галицька, Соборна та Міцкевича // Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 77. — ISBN 978-617-629-077-3.
  26. Софія Легін (1 лютого 2018). Проходи Японською повз Бібльос. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Процитовано 7 грудня 2021. 
  27. Невиліковна пам'ятникоманія // ТСН, 17.03.2015.
  28. Лазуркевич С. (17 жовтня 2020). Помер відомий львівський скульптор Тарас Самотос. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 19 жовтня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]