Площа Соборна (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Площа Соборна
Львів
Західна частина площі

Західна частина площі
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Транспорт
Трамваї 1, 3, 4, 5, 8, 9
Зупинки громадського транспорту «площа Соборна»
Рух двосторонній,
односторонній (південно-східна частина)
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Парки Бернарденгарден
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Пло́ща Собо́рна — площа в історичному центрі Львова, в Галицькому районі міста. Розташована між площею Галицькою та початком вулиць Винниченка та Івана Франка.

Історія[ред.ред. код]

Уперше згадується у 1650 році як Бернардинська площа — найімовірніше через костел ордену Бернардинів. Якщо врахувати, що костел та монастир було закладено ще в 1460 році львівським старостою Анджеєм Одровонжем, то назва з'являється лише після відкриття нового кам'яного костелу (16001630). Почала забудовуватися на початку XIX століття на місці розібраних австрійцями південних укріплень Бернардинського монастиря. У той час була дещо меншою.

Кілька кам'яниць на площі було збудовано єврейською громадою Львова з частини цеглин, отриманих після розбирання Низького замку міста 1802 року[1]. У 1860-х роках площу впорядкували. Ратуша виділила фірмі «Енд і Горн» місце під забудову ринку (Галицький ринок), який відкрили в 1876 році. З часом ринок оточили будинки і він дещо змінив вигляд, але конструкції навісів над торговими столами частково збереглися досі. Сьогодні все ще можна бачити залишки мурів у сквері на пл. Соборній, які були розібрані у XIX столітті. На площі розташована барокова колона святого Яна з Дуклі, встановлена у XVII столітті.

У жовтні-грудні 1945 року площа називалася Черняховського. У 1946 році площі надали назву Возз'єднання — на честь приєднання Західної України до Української РСР у вересні-листопаді 1939 року внаслідок пакту Молотова-Ріббентропа. Від 1993 року площа має назву Соборної — на честь Акту Злуки Західно Української Народної Республіки та Української Народної Республіки, який був проголошений 22 січня 1919 року на Софійській площі у Києві.

Історичні будівлі[ред.ред. код]

Соборна, 1. Від 1772 року в будинку розташувалася аптека «Під угорською короною», модерністичний інтер'єр якої зберігся дотепер. Нині тут міститься аптечний магазин мережі аптек «D.S.» та інтерактивний музей «D.S. Таємна аптека» [2].

Соборна, 2,2а. Кам’яниці, збудовані у 1901–1902 роках за проектом львівського архітектора Карела Боубліка на замовлення Якуба Піперс-Поратиньського. За часів Польщі тут містилися магазини: кухонного посуду Рехлера, швейних машин «Зінгер», трико і панчіх Паули Берґшайн, а також гуртовий продаж вудженини Пужинської та перукарня Ґольдмана. У цій кам’яниці у 1893—1926 роках мешкав відомий польський художник Тадеуш Рибковський.

Соборна, 3. Комплекс колишнього Бернардинського монастиря з храмом Святого Андрія, двома вежами, колоною Святого Яна з Дуклі та криницею, ротонда над котрою, виконана у вигляді відкритої арочної альтанки, увінчаної куполом зі скульптурою святого Яна з Дуклі. У житлових будинках, які мають цю ж саму адресу, за Польщі містилися цукерня Пастернака та магазин зброї Копчинської, у 1950-х роках — майстерні з ремонту музичних інструментів та шкіряних виробів і панчіх «Капрон», у 1960—1980-х рр. — майстерня з ремонту годинників і слюсарно–механічна майстерня з виготовлення замків та ключів.

Соборна, 5. Будівлю споруджено у 1860-х роках. Тут містилися ресторан Хамайдеса та готель «Варшавський» (пол. Hotel «Warszawski») Мошквіча. Останній проіснував до 1870-х років, пізніше перетворений на гуртожиток для військових.

Соборна, 6. Будівля Головної військової команди, котра розташувалася тут у 1839 році (архітектори Флоріан Ондерка та Вільгельм Шмід). Будинок комендатури є типовим прикладом стилю бідермаєр. Від 1944 року й донині будівлю займає Військова комендатура львівського гарнізону. У 2003 року на фасаді будинку встановлено пам’ятну таблицю (скульптор Іван Самотос), яка повідомляє, що тут у листопаді 1918 року працював перший комендант Львова полковник Микола Маринович.

Соборна, 7. Шестиповерхова будівля колишнього готелю «Краківський» була збудована у 1913-1914 роках за проектом львівського архітектора Міхала Лужецького (за участі Едмунда Жиховича) на місці старого однойменного готелю. За Польщі цю адресу мали фотоательє «Маріон» та перукарня Смоляни. За радянських часів — Апеляційний суд Львівської області та Львівський науково-дослідницький інститут судових медичних експертиз.

Соборна, 9. З радянського періоду — палата адвокатів.

Соборна, 11. За Польщі тут містився магазин електротехнічних товарів Дрешера, а за радянських часів — магазин «Посуд і господарські товари». На фасаді цього будинку встановлено меморіальну таблицю, яка повідомляє, що тут у 1955-1969 роках мешкав єпископ—сповідник віри, містоблюститель УГКЦ, Блаженний Василій Величковський. У цьому ж будинку розташовано квартиру-музей о. Василія Величковського.

Соборна, 12. За Польщі будівлю займали підприємство з виробництва килимових доріжок Сємяновського та магазин кухонного посуду Шімеля. У 1950—1960 роках — артіль «Соцбуд», перукарня та ремонт трикотажних виробів.

Соборна, 12а. До 1939 року тут містилися магазин парфумів Енґелькрайса і Шорра та фабрика металевих ліжок Возачинського, а за радянських часів — магазин «Овочі». У 2001—2004 роках кам'яницю перебудували.

Соборна, 14,15. У цій кам'яниці містився готель «Роял» Ціммермана, котрий після 1944 року мав назву — готель «Колгоспний». Також у 1950-х роках цю ж адресу мали шашлична, а у 1960-1980 роках — магазин «Риба». В будинку під № 15 до 1939 року містився магазин офісних меблів Возачинського. У 2007—2008 роках обидва будинки були розібрані, а 2014 року на іхньому місці зведено будівлю, в якій міститься ТЦ «Роксолана».

Соборна, 16. За цією адресою знаходиться Галицький ринок.

Соборна, 17. Кам'яницю зведено 1875 року за проектом львівського архітектора Міхала Фехтера для товариства львівських столярів[3]. За Польщі тут містилися ювелірний магазин Банка, книгарня Лаского, магазин кухонного посуду Кацера і пошиття білизни «Centrum», у 1950-х роках — майстерня з ремонту годинників. Ще за радянських часів на першому поверсі будинку відкрито магазин «Промтовари», що був закритий наприкінці 1990-х років і віттоді стояв пусткою. 22 грудня 2017 року Львівська міська рада продала на аукціоні цей будинок. Відповідно, бюджет міста поповнився на 460 688 гривень, а у будинку з'явився тепер новий власник[4].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 69. — ISBN 5-7745-0316-X.
  2. Інтерактивний музей «D.S. Таємна аптека»
  3. Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 76. — ISBN 966-7022-26-9.
  4. У Львові з аукціону продали приміщень на 1,5 мільйони

Література[ред.ред. код]

  • Мартинюк А., Тарас Я. Перший детальний план міста Львова // Народознавчі зошити. — Львів, 2000. — № 2. — С. 366—367.
  • Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. — Львів: «Апріорі», 2009
  • Мельник І. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів: «Апріорі», 2015.
  • Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — 320 s. (пол.)