Маринович Микола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Маринович
Народження 21 грудня 1861(1861-12-21)
с. Ішків, нині Козівський район, Тернопільська область
Смерть 1944(1944)
с. Оселя, Яворівський район, Львівська область
Громадянство ЗУНР ЗУНР ZUNR coa.svg
Приналежність Flag of Ukraine.svg УГА
Звання 12 УГА Полковник.svg полковник
Командування 30-й піхотний полк Австрійської армії, Генеральний штаб УГА
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919

Микола Маринович (21 грудня 1861, с. Ішків, нині Козівський район, Тернопільська область — 1944, с. Оселя, Яворівський район, Львівська область) — український військовий діяч, начальник Генерального штабу Української Галицької Армії.

Меморіальна таблиця на пл. Соборній, 6 у Львові

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Маринович народився 21 грудня 1861 року в селі Ішків (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Козівського району Тернопільської області, Україна) в родині народного вчителя.

Навчався у гімназії при монастирі оо. Василіян у Бучачі, гімназії в Тернополі, згодом закінчив Віденську Офіцерську школу і Австрійську Військову академію. До Першої світової війни служив комендантом (або просто служив) Тернополя, Золочева, Коломиї, Стрия.

У роки Першої світової війни командир 30-го піхотного полку на російському фронті. У 1916 році отримав важке поранення, з того часу на пенсії.

Після проголошення ЗУНР вступає до Української Галицької Армії. 3 листопада 1918 року полковник Микола Маринович обійняв посаду військового коменданта Львова:

Військовий командант пол. маршал Пфефер заявляє в присутности свого заступника, генерал-майора Крамаржа, свого шефа Генерального штабу полковника Амброза, його заступника підполковника Гофмана, що передає військову команду (Militärkommando) полковникові в стані спочинку Миколі Мариновичеви, визначеному Українською Національною Радою наслідникові, з нинішнім днем

8 листопада 1918 року звернувся з листом до повітових управ ЗУНР, в якому пропонував створювати Запасні команди, до яких набирати громадян 1895—1897 років народження, також брати на облік всіх здорових чоловіків віком 17—35 років.[1]

Начальник Генерального штабу УГА, учасник польсько-української війни 1918—1919 років. Із УГА перейшов за річку Збруч, перебував до 1920 року.

Проживав у селі Оселя (тепер Яворівського району Львівської області). Брав участь у діяльності ветеранських організацій УСС-УГА, був головою місцевої читальні «Просвіти».

Навесні 1944 року закатований радянськими партизанами загону Наумова.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У селищі Козова, на Тернопільщині ім'ям Миколи Мариновича названа вулиця.

На фасаді будівлі Військової комендатури Львівського гарнізону, у якій в листопаді 1918 року працював полковник Микола Маринович — перший військовий комендант Львова, 2003 року встановлено пам'ятну таблицю (скульптор Іван Самотос).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — С. 143. — ISBN 5-7707-7867-9.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]