Санта-Марія-дель-Пополо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Санта-Марія-дель-Пополо

Church St Maria del popolo 1.jpg

41°54′41″ пн. ш. 12°28′35″ сх. д. / 41.91138900002777490° пн. ш. 12.47638900002777618° сх. д. / 41.91138900002777490; 12.47638900002777618Координати: 41°54′41″ пн. ш. 12°28′35″ сх. д. / 41.91138900002777490° пн. ш. 12.47638900002777618° сх. д. / 41.91138900002777490; 12.47638900002777618
Країна Flag of Italy.svg Італія[1]
Розташування municipio I[d][1]
Стиль Архітектура Відродження
Архітектор Баччо Понтеллі[d]
Статус спадщини національна спадщина Італії[d]
Сайт santamariadelpopolo.it
Адреса piazza del Popolo, 12 - Roma

Санта-Марія-дель-Пополо. Карта розташування: Італія
Санта-Марія-дель-Пополо
Санта-Марія-дель-Пополо
Санта-Марія-дель-Пополо (Італія)
CMNS: Santa Maria del Popolo (Rome) на Вікісховищі
Санта Марія дель Пополо

Санта-Марія-дель-Пополо (італ. Santa Maria del Popolo) — церква ордена августинців в Римі, від якої бере назву велика п'яцца (площа) дель Пополо.

Короткі відомості[ред. | ред. код]

Виникла на місці каплиці, побудованої біля тополі (Populus) біля північних воріт Риму папою Пасхалієм II. Нинішня будівля церкви зведена у 1472-1477 і розписана Пінтуріккьо; інтер'єр ґрунтовно оновлено Берніні за Олександра VII.

Найбільший художній інтерес представляють п'ять прибудов церкви, які були побудовані як сімейні усипальні римської знаті та церковних сановників. Капелу Кіджі спроектував Рафаель для свого покровителя Агостіно Кіджі. Мозаїчне оздоблення капели також належить Рафаелю, картини у вівтарі — Себастьяно дель Пьомбо. До розпису капели Черазі були залучені майстри раннього бароко — Аннібалє Каррачі і Караваджо; створені останніми полотна на теми з життя св. Петра відносяться до найзначніших творів італійського живопису XVII століття.

Галерея[ред. | ред. код]

Титулярна церква[ред. | ред. код]

Церква Санта Марія дель Пополо є титулярною церквою, кардиналом-священиком з титулом церкви Санта Марія дель Пополо з 24 березня 2006, є польський кардинал Станіслав Дзівіш.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Anton Henze, „Kunstführer Rom“, Philipp Reclam GmbH, Stuttgart 1994, ISBN 3-15-010402-5, Ст. 231-234
  1. а б ArchINFORM