Саша Барон Коен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саша Барон Коен
Sacha Baron Cohen
англ. Sacha Noam Baron Cohen
Sacha Baron Cohen, 2011.jpg
Народився 13 жовтня 1971(1971-10-13)[1][2][3] (50 років)
Гаммерсміт, Гаммерсміт і Фулем, Великий Лондон, Англія, Велика Британія
Національність євреї і британські євреїd
Громадянство Велика Британія
Релігія юдаїзм[4]
Діяльність кіноактор, комік, кінопродюсер, актор озвучування, сценарист, телепродюсер, актор, продюсер, знаменитість, модель, телеактор
Alma mater Коледж Христа і Haberdashers' Aske's Boys' Schoold
Роки діяльності з 1995 — тепер. час
У шлюбі з Айла Фішер
Батьки Gerry Baron Cohend[5]
Daniella Naomi Cohend[5]
Брати / сестри Erran Baron Cohend
Провідні ролі Борат
Ali G
IMDb nm0056187
Нагороди та премії
«Золотий глобус»: за найкращу чоловічу роль — комедія або мюзикл (2006)

CMNS: Саша Барон Коен
Sacha Baron Cohen
у Вікісховищі

Са́ша Но́ем Баро́н Ко́ен (англ. Sacha Noam Baron Cohen) (нар. 13 жовтня 1971) — британський комедійний актор, відомий завдяки своїм дуже успішним персонажам: Ali G (MC та гангстер), Борат Саґдієв (казахський репортер) і Бруно (австрійський гомосексуал — ведучий fashion-шоу). Як і його кумир Пітер Селлерс, Барон Коен використовує різні акценти і обличчя своїх персонажів. В образі своїх персонажів він взаємодіє з людьми, які нічого не підозрюють, і висміює їх. З приводу цих взаємодій The Observer писав: «Його кар'єра була побудована на тому, щоб розводити людей, зберігаючи при цьому незворушне обличчя».

Біографія[ред. | ред. код]

Саша Барон Коен народився 13 жовтня 1971 року в єврейській сім'ї в Гаммерсміті, Лондон. Батьки — Джеральд і Даніела Барон Коен. Батько тримав магазин чоловічого одягу. Саша почав грати на сцені ще в час навчання в коледжі. У 1994 році з'явився в телепередачі «The Word» на Channel 4 в образі албанського репортера Крісто, який пізніше трансформувався в казахського журналіста Бората Саґдієва. Ще одним сценічним образом Коена є репер Алі Джі. У цьому амплуа артист веде свою програму на MTV, брав участь у зйомках декількох фільмів (він озвучував лемура Джуліана в анімаційній стрічці «Мадагаскар») і музичних кліпів, у тому числі знявся в ролику Мадонни «Music». Іншим сценічним персонажем Коена є австрійський гомосексуал Бруно — ведучий fashion-шоу.

Актор повинен був зіграти Фредді Мерк'юрі в проєкті, вихід якого був запланований на 2014 рік, але покинув проект через творчі розбіжності з учасниками групи Queen.

На церемонії вручення премії Оскар 2016 Саша Барон Коен знову з'явився в образі свого персонажа Алі Джі.

Інші роботи Барона Коена включають озвучування короля Жюльєна XIII в серії мультфільмів «Мадагаскар» (2005—2012) і поява в таких фільмах як «Рікі Боббі: Король дороги» (2006), «Свіні Тодд, демон-перукар з Фліт-стріт» (2007), «Хранитель часу» (2011) і «Знедолені» (2012). Він знявся в епізодичній ролі ведучого новин Бі-бі-сі у фільмі «Телеведучий 2: І знову здрастуйте» (2013). У 2016 році Барон Коен у тандемі з Марком Стронгом у новому фільмі «Брати з Ґрімсбі» висміював уже звичаї стереотипного лондонського робітничого класу. Саша зіграв тупуватого футбольного фаната, а Марк — його брата, спецагента, який провалив завдання. Разом ця парочка повинна вберегти країну від смертельної загрози. У цьому ж році Коен знявся у фільмі «Аліса в Задзеркаллі». У 2018 році він виступив автором міні-серіалу «Хто є Америка?», де так само виконав кілька головних ролей, за що був номінований на премії «Золотий глобус» у категорії «Кращий актор в телевізійному серіалі — комедія або мюзикл» і три «Еммі». У 2019 Барон Коен зіграв Елі Коена, який володіє умінням моментально міняти образ, у міні-серіалі від Netflix «Шпигун». Ізраїльський розвідник пробрався навіть до близького кола сирійського уряду. Виявилося, що Коен вельми комфортно почуває себе в жанрі історичної драми і вміє бути серйозним. Він був номінований на «Золотий глобус» у номінації «Кращий актор — міні-серіал або телефільм».

Брат Саші Ерран Барон Коен — композитор і трубач. Написав музику пісні «О Казахстан» для стрічки «Борат», також музику серіалу «Da Ali G Show».

Барон Коен був названий кращим новачком на British Comedy Awards в 1999 році, за шоу «The 11 O'Clock Show». З тих пір він отримав дві премії BAFTA за «Шоу Алі Джі», чотири номінації на премію «Еммі», номінацію на премію «Оскар» у категорії «Кращий адаптований сценарій» і премію «Золотий глобус» у категорії «Кращий актор — комедія або мюзикл» за роботу над художнім фільмом «Борат». Після виходу «Бората» Барон Коен заявив, що Борат і Алі Джі йдуть у відставку, тому що публіка дуже добре знайома з цими персонажами. Після виходу фільму «Бруно» він сказав, що і цей персонаж теж піде у відставку. На церемонії вручення премії British Comedy Awards 2012 року він отримав нагороду за видатні досягнення, прийнявши її в образі Алі Джі. У 2013 році на премії «Британія» він отримав нагороду Чарлі Чапліна за видатні досягнення в області комедії.

У 2018 році газета The Times назвала Барона Коена одним із 30 найкращих нині живих коміків, а в 2019 році телеканал Gold включив його в список найбільших британських коміків.

У 2020 році, незважаючи на пандемію COVID-19, артист виплескує ідеями. Так, він з'явився на мітингу ультраправих консерваторів в образі музиканта-реднека і заспівав кілька неполіткоректних пісень. У текстах звучали заклики «вколоти Уханьський грип всім лібералам», особливо Бараку Обамі. А Гілларі Клінтон «співак» і зовсім закликав відправити за ґрати. Крім того, Коен пропонував порубати членів ВООЗ на шматочки, а на Китай скинути атомну бомбу. Організатори мітингу не зуміли ні відключити звук, ні прибрати Сашу зі сцени, оскільки він завбачливо оточив себе хлопцями з власної служби безпеки, щоб закінчити виступ.

Творче життя артиста теж не стоїть на місці. Аарон Сорокін зайняв Сашу Барона Коена у своєму новому проекті, біографічному трилері «Суд над чиказькою сімкою». Історія про події 1968 року в Чикаго, коли сімом активістам, які виступали проти війни у ​​В'єтнамі, було пред'явлено звинувачення у змові проти уряду. Картина, за попередніми заявами, з'явиться на платформі Netflix у жовтні.

Також у мережі з'явилися повідомлення про те, що Коен таємно зняв сиквел «Бората», який мав робочу назву «Борат: Подарунок порнографічної мавпи віце-прем'єру Майклу Пенсу на користь недавно скоротився народу Казахстану». У прокат фільм вийшов до президентських виборів в Америці під дещо іншою назвою «Наступний фільм про Бората: Передача величезного хабара американському режиму для отримання вигоди колись славному народу Казахстану» (англ. Borat Subsequent Moviefilm: Delivery of Prodigious Bribe to American Regime for Make Benefit Once Glorious Nation of Kazakhstan). Незважаючи на ситуацію з Ковід-19 фільм отримав багатомільйонну авдиторію та виграв «Золотий глобус 2021» у номінації «Найкращий фільм (комедія або мюзикл)»[6].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Коханою жінкою, подругою і соратницею епатажного актора стала канадська актриса Айлі Фішер. Зустрічалася пара цілих п'ять років, перш ніж Айлі дочекалася заручин. Тоді через три роки, у 2010, після того як Фішер прийняла юдаїзм, відбулося їх весілля.

Жінка підтримує всі починання свого чоловіка, знімається в його фільмах і абсолютно не соромиться виходити з ним на люди, навіть якщо Коен «забуває» надіти штани.

У сім'ї народилося троє дітей: дві дівчинки, Олів (2007) і Елуа (2010) і довгоочікуваний спадкоємець — Монтгомері Мозес Брайан Барон Коен (2015).

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Брат — Ерран Барон Коен (нар. 1968), трубач і композитор, засновник групи Zohar.
  • Двоюрідні брати — психолог і психопатолог Саймон Барон Коен (нар. 1958); театрознавець Ден Барон Коен (нар. 1957); сценарист і режисер Еш Барон Коен (нар. 1967).
  • З 2010 року одружений з актрисою Айлі Фішер, у них є троє дітей: дві дочки — Олів, яка народилася 19 жовтня 2007 року в Лос-Анджелесі, та Елул, яка народилася влітку 2010 року, і син Монтгомері Мозес Брайан Барон Коен (нар. 17 березня 2015).

Персонажі[ред. | ред. код]

Ali G[ред. | ред. код]

Докладніше: Ali G

Ali G (Алі Джі) — вигаданий емсі з передмістя Іст-Енда, заклопотаний науковими питаннями. Основний персонаж «Da Ali G Show», окрім останніх персонажів — Бруно і Бората. В образі Алі Джі Коен висміював молодіжну клубну субкультуру пізніх 90-х і білих людей, які бездумно імітують африканську поп-культуру заради, як сказали б зараз, хайпу. Алі Джі — інтелігентний, дурнуватий, наївний молодий чоловік: під прикриттям цього способу Саша Барон вів сатиричну передачу, де обговорював серйозні соціальні і наукові питання, брав інтерв'ю у представників різних професій і верств населення. Підхід був приблизно такий, як у мультсеріалі South Park: «сміємося над сумним і над самими собою». Харизма в Алі Джі неабияка: одного разу в ефірі своєї програми він умовив Мохаммеда Аль-Файєда (один із найвпливовіших бізнесменів у світі) прочитати реп.

Борат Саґдієв[ред. | ред. код]

Саша Барон Коен у ролі Бората Саґдієва.
Докладніше: Борат Саґдієв

Борат Саґдієв — вигаданий казахський журналіст, за свом світоглядом сексист, гомофоб і расист. Головний герой фільму «Борат: Культурні вивчення Америки, щоб зробити процвітання видатної країни Казахстан». Предметом жартів у «Бораті» стає лицемірна американська політкоректність, прихований расизм, обмеженість мислення і небажання знати про те, що відбувається за межами країни.

Картина була в більшості сприйнята скандально, але позитивно, лише у двох країнах викликала реакцію заперечення: фільм не вийшов у прокат у Казахстані та в Росії. Згодом ставлення змінилася: престиж Казахстану в міжнародному масштабі насправді не постраждав, це визнав навіть посол держави у Великій Британії Ерлан Індріса, заявивши, що «Борат» змусив увесь світ говорити про його країну.

Ще більший розголос отримав сиквел фільму Борат—2 під довгою назвою «Наступний фільм про Бората: Передача величезного хабара американському режиму для отримання вигоди колись славному народу Казахстану» (англ. Borat Subsequent Moviefilm: Delivery of Prodigious Bribe to American Regime for Make Benefit Once Glorious Nation of Kazakhstan), який незважаючи на ситуацію з Ковід-19 отримав багатомільйонну авдиторію та виграв «Золотий глобус 2021» у номінації «Найкращий фільм (комедія або мюзикл)»[6].

Бруно[ред. | ред. код]

Докладніше: Бруно

Бруно — австрійський тележурналіст, що робить репортажі на такі теми як мода, розваги, знаменитості і гомосексуальність.

Бруно став ще одним персонажем-провокацією, за допомогою якого Саша Барон Коен звернув увагу на проблеми сексуальних меншин, зачепивши заодно індустрію моди.

Напередодні офіційного виходу фільму в американському сінема-блозі Defamer опублікували новину про те, що оригінальна назва «Бруно» нібито звучить як «Бруно: Чудова подорож Америкою з метою змусити чоловіків-гетеросексуалів відчути себе явно ніяково в присутності блакитного іноземця у футболці-сіточці». Інформація виявилася «качкою», хоча вигадка повною мірою відображала суть картини.

Фільм не можна назвати «гей-пропагандою», тому що творці висміюють багато явищ цієї культури: всі «проколи» Бруно пов'язані не з його орієнтацією, а з тим, як він її підносить.

Хаффаз Аладін

Генерал-адмірал Хаффаз Аладін (англ. Admiral General Aladeen) — диктатор багатої нафтою північноафриканської країни Вадії (вигаданої держави, розташованої на місці Еритреї. «Ва̄дӣ» (وادي) у перекладі з арабської — долина або пересохле русло річки). Його влада абсолютна і безмежна. Він ексцентричний, розбещений і егоїстичний правитель у кращих традиціях східного деспота. Любить безтурботно веселитися і завжди перемагати (з цією метою організував власні Літні Олімпійські ігри, на яких особисто завоював всі золоті медалі). Обожнює розкіш, дорогих і відомих жінок. Жорстоко розправляється з людьми, які посміли йому перечити або просто не припали до вподоби. Водночас досить наївний і безтурботний як у зовнішній політиці своєї держави, так і в палацових інтригах свого дядька Таміра. Є шанувальником Кім Чен Ина і одним з останніх «реліктових» диктаторів на планеті. Критикує демократію і лібералізм як брехливі і шкідливі ідеології, що розбещують суспільство і сіють хаос (ймовірно відсилання до робіт Платона, Бенджаміна Франкліна, Льва Тихомирова, П'єра де Шардена). Перед смертю свого батька присягнувся, що західна демократія ніколи не прийде в його так любовно гноблену країну.

Фільми і кліпи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]