Альберто Сорді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альберто Сорді
Зображення
Народився 15 червня 1920(1920-06-15)
Рим, Італія
Помер 24 лютого 2003(2003-02-24) (82 роки)
Рим, Італія
Поховання: Кампо Верано[1]
Громадянство: Італія Італія
Рід діяльності: актор, режисер, комік
Роки діяльності: 1937—1998
IMDb: ID 0814773
albertosordi.it
Commons-logo.svg Альберто Сорді у Вікісховищі

Альберто Сорді (італ. Alberto Sordi; 15 червня 1920 — 24 лютого 2003) — італійський кіноактор і кінорежисер. Поряд з Тото, Сорді вважається славнозвісним коміком італійського кіно. Кавалер ордена Великого хреста «За заслуги перед Італійською Республікою».

Біографія[ред. • ред. код]

Ранні роки[ред. • ред. код]

Народився в простонародному кварталі Трастевере. Батько Сорді був викладачем музики. Вже в дитячому віці Альберто виявив схильність до театру і співу.

Кінокар'єра[ред. • ред. код]

З 1937 року працював статистом в кіно-містечку Чинечітта, займався дубляжем (до 1951 року). Його голосом в італійських кінотеатрах говорили Олівер Харді, Брюс Беннетт, Ентоні Квінн, Роберт Мітчем. Крім того, Сорді трудився в мюзик-холі і здобув великий успіх як радіоведучий; з 1948 року виходила радіопередача «З вами говорить Альберто Сорді». Довгий час виконував епізодичні ролі, включаючи невелику роль студента у фільмі Маріо Сольдаті і Федіра Оцепа «Княжна Тараканова». Винятком стала картина Маріо Маттолі «Три орляти» (1942), де Сорді зіграв одну з головних ролей. 

У 1952 році відбулася знаменна зустріч актора з Федеріко Фелліні. Сорді знявся у двох ранніх картинах самого знаменитого з італійських режисерів: «Білий шейх» і «Мамії»; на цьому їх співпраця закінчилася. Робота з режисером Стено допомогла Сорді повною мірою виявити на екрані свій талант комічного актора. Етапною в його творчості стала картина Маріо Монічеллі «Велика війна» (1959), де він зіграв нікчемного, але вже неіснуючого як герой солдата. 

З виникненням на рубежі 1950-х — 1960-х років жанру «комедії по-італійськи» Альберто Сорді став одним з основних виконавців ролей «середніх італійців», не в усьому ідеальних з моральної точки зору. Нерідко Сорді сам брав участь у написанні сценаріїв «комедій по-італійськи», а потім і сам взявся за режисуру. Він брав участь у створенні півтора сотень картин такого роду і дев'ятнадцять поставив сам. У СРСР великою популярністю користувався фільм «Повітряні пригоди» («Ці чудові чоловіки на своїх літаючих апаратах», 1965), в якому Сорді зіграв роль італійського графа. До найзначніших ролей Сорді слід віднести комічну, але разом з тим трагічну роль «маленької людини» у фільмі Маріо Монічеллі «Дуже дрібний буржуа» (1977). Наприкінці 1990-х років Сорді знімався головним чином на телебаченні.

Останні роки[ред. • ред. код]

У 2000 році, в день свого вісімдесятиріччя, він отримав від мера Риму почесний «скіпетр» Вічного Міста. Смерть Сорді наприкінці лютого 2003 стала подією національного масштабу. Траурна церемонія, що зібрала понад 500.000 людей, проходила в знаменитій базиліці Сан-Джованні ін Латерано.

Фільмографія[ред. • ред. код]

Актор кіно

Посилання[ред. • ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Альберто Сорді
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альберто Сорді

Шаблон:Премія «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль — комедія або мюзикл 1961—1980

 Ця стаття містить фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проекту, переклавши її до кінця.
  1. ↑ Al Verano a spasso nella storia del cinema con la guida tra le tombe di attori e registi
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альберто_Сорді&oldid=20483846