Миколаївський Городокський жіночий монастир УПЦ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миколаївський Городокський жіночий монастир УПЦ (МП)
Horodok monastyr1.JPG
50°41′ пн. ш. 26°10′ сх. д. / 50.683° пн. ш. 26.167° сх. д. / 50.683; 26.167Координати: 50°41′ пн. ш. 26°10′ сх. д. / 50.683° пн. ш. 26.167° сх. д. / 50.683; 26.167
Розташування Україна Україна
вул. Монастирська, 1, с.Городок, Рівненський район, Рівненська область, вул. Монастирська, 1
(0362) 20-14-82
Конфесія УПЦ (МП)
Тип монастиря Жіночий монастир
Заснування 1516
Зруйнування 1730
Відбудови 1991
Настоятель ігуменя Михаїла

CMNS: Миколаївський Городокський жіночий монастир УПЦ у Вікісховищі


Миколаївський Городокський жіночий монастир УПЦ (МП) — пам'ятка архітектури, діючий жіночий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври, знаходиться у селі Городок Рівненського району Рівненської області. Всього насельниць — 120. З них: ігумень — 1, схимонахинь — 2, монахинь — 28, інокинь — 84, послушниць — 5[1]

Храми монастиря[ред. | ред. код]

Храм Похвали Божої Матері Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря
Храм Різдва Христового Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря
  • Пророка Божого Іллі
  • Різдва Христового собор
  • Похвали Божої Матері
  • Святих мучениць Віри, Надії, Любові і Софії[1]

Історія[ред. | ред. код]

Історики і краєзнавці вважають, що монастир у Городку було засновано у кінці XVI століття. Але перша згадка про монастир відноситься до 1516 року, коли князь Костянтин Острозький підтвердив грамотою від 6 березня 1516 року заповіт своєї тещі, за яким Городок з присілками Обарів і Хобковщина на Волині і село Вольниця в Глуському повіті з усіма угіддями та прибутками були подаровані обителі.

У 1628 році, на шостому тижні Великого посту, в цій маєтності Києво-Печерської лаври в Городку відбувся Городоцький собор Православної церкви, на якому були присутні архімандрит Печерський Петро Могила, митрополит Йов Борецький, архієпископ Полоцький Мелетій Смотрицький, єпископ Луцький Ісакій Борискович і єпископ Холмський Паїсій Іполитович.[2] На Городоцькому соборі було прийнято рішення скликати у Києві на 15 серпня 1628 року, храмове свято Успіння Києво-Печерської Лаври, Київський помісний собор.[3][2]

Період заснування і становлення обителі — XVI ст. — був нелегким для православних, це був час поширення католицизму на православні землі. За Андрухівським договором, підписаним між Росією та Польщею 30 січня 1667 року, землі Правобережної України залишилися в складі Речі Посполитої. Таким чином, Городок перейшов у володіння блюстителя Київської митрополії Йосипа Шумлянського. Він управляв маєтками до смерті (1708 р.) і передав їх своїм наступникам по кафедрі.

14 березня 1715 року, за наказом короля Августа II, Городок переходить до Олени Лєдоховської, яка віддає його коронному обозному Любомирському і лише у 1730 році, за декретом трибуналу, Городок переходить під юрисдикцію греко-католицького єпископа Афанасія Шептицького.[4] У 1740р Шептицьким була побудована мурована Миколаївська церква у бароковому стилі. Храм був прикрашений високомистецьким іконостасом, розписами в українському стилі, обдаруваний церковними речами, богослужбовими книгами, церковними дзвонами — справжнім шедевром людвісарного мистецтва львівських майстрів. При храмі 1772 р. вибудувано двоярусну дерев'яну дзвіницю, реставровану і довершену 1883 р. Нижній її поверх був одночасно воротами до церковного маєтку.[5]

29 жовтня 1801 року імператор Олександр І підписав графу Естергазі дарчу грамоту на Городок. Після смерті графа Естергазі, маєток переходить до його сина, а пізніше далеким родичам, які проживали в Австрії. 14 лютого у Павла і Антона Безерді Городок купує сім'я інженера та статського радника Рудольфа фон Штенгеля, син якого, Феодор фон Штенгель, був останнім власником Городка.

В 1940 році родина барона була депортована органами радянської влади до Німеччини, а в помісті барона знаходився військовий госпіталь. З 1948 по 1990 рр. на острові знаходився обласний тубсанаторій на 150 ліжок. 14 серпня 1991 року виконком Рівненської районної ради народних депутатів прийняв рішення про передачу комплексу споруд Свято-Миколаївського храму разом із територією тубсанаторію Рівненському єпархіальному управлінню УПЦ, яке тоді очолював архієпископ Рівненський і Острозький Іриней (нині митрополит Дніпропетровський і Павлоградський). У цих повернених приміщеннях розмістилась регентська школа. Незважаючи на численні перешкоди, 1 вересня того ж року розпочалося навчання.

За останні роки відбудовано центральний монастирський корпус, відновлено і розширено трапезну, проводиться постійний благоустрій території, побудовано храм Похвали Божої Матері і храм Різдва Христового. Головна святиня монастиря — чудотворний образ Божої Матері «Козельщанська» (Милосердна). Він був переданий в дар монастирю Києво-Печерською Лаврою і перенесений до обителі на п'ятий день Різдвяних свят — 11 січня 2000 року.[4]

Розклад богослужінь[ред. | ред. код]

У будні:

5.30 — монастирський дзвін кличе сестер на ранкове правило.

7.00 — Божественна літургія (храм прор. Ілії)

17.00 — Вечірнє богослужіння з хресним ходом.

У ніч з п'ятниці на суботу о 24.00 звершується нічна Божественна літургія.

У недільні та святкові дні:

5.30 — монастирський дзвін кличе сестер на ранкове правило.

7.00 — рання Божественна літургія (храм прор. Ілії).

9.00 — пізня Божественна літургія (храм Різдва Христова).

17.00 — Вечірнє богослужіння з акафістом перед іконою Божої Матері «Милосердна».[4]

Навчальні заклади[ред. | ред. код]

  • Регентське духовне училище
  • Недільна школа Свято-Миколаївського жіночого монастиря (с. Городок)[4]

Скити та подвір'я[ред. | ред. код]

  • Свято-Вознесенське подвор'є смт Млинів
  • Свято-Георгіївське подвор'є м. Рівне
  • Скит святої праведної Анни село Онишківці[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Рівненщина православна. Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир. Архів оригіналу за 17 жовтень 2014. Процитовано 21 лютий 2013. 
  2. а б Іван Власовський Нарис історії Української Православної Церкви. Том 2. Розділ 13. Соборна діяльність Церкви в XVII ст., Підрозділ 3. Обласні собори в 20-их рр. XVII в., зв'язані зо спробами примирення з унією. — С. 141-154
  3. Михайло Грушевський ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ ТОМ VIIІ. РОКИ 1626—1650 Ст. 7
  4. а б в г д Сайт Свято-Миколаївського Городоцього жіночого монастиря
  5. Wikimapia: Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир (Городок)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

1. Историко-краеведческий очерк Городоцкого Свято-Николаэвского женского монастыря. — М: «Духовная нива», 2003