Лавра

Ла́вра (грец. Λαύρα — «вулиця, провулок, ущелина») — назва визначного монастиря, який своєю історичною назвою, кількістю монахів та впливом є найбільшим осередком релігійної культури духу.

Історія

Лаври з'явились в 4 ст. в Палестині, як монастирі з певним устроєм чернечого життя, що передбачав спільний захист від кочівників, спільні богослужіння, але зберігав елементи відлюдницького життя.

З 10 ст. в Греції лаврами називають монастирі які відіграють значну роль в духовному та політичному житті країни. Пізніше в слов'янських країнах, Грузії та Румунії лаврами називають монастирі, що мають найбільший вплив на духовне життя цих країн.

Лаври в різних країнах

Україна

В Україні відповідний статус мають три православних монастирі та два греко-католицькі:

• Києво-Печерська лавра, Київ (існує з 1051)
• Почаївська лавра, Почаїв, Тернопільська область (з 1833)
• Свято-Успенська Святогорська лавра, Святогірськ, Донецька область (має статус лаври з 2004)

• Свято-Успенська Унівська лавра студійського уставу (греко-католицька), Унів (з 1898)
• Свято-Іванівська лавра студійського уставу (греко-католицька), Львів (канонічно заснована митрополитом Андреєм Шептицьким грамотою 1 квітня 1927 року)

Росія

• Олександро-Невська лавра
• Троїце-Сергієва лавра

Грузія

• Лавра Давид-Гареджі

Польща

• Супрасльський Благовіщенський монастир

Румунія

• Нямецька лавра

Палестина

• Лавра Сави Освяченого

Греція

• Велика лавра, Афон
• Агія-Лавра

Джерела та література

• Т. С. Новікова. Лавра // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 8 - 9. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• О. Н. Саган. Лавра // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  пошук онлайн