Серпокрилець чорний
| Серпокрилець чорний | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Серпокрилець чорний
|
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Apus apus Linnaeus, 1758 |
||||||||||||||||||
 Поширення серпокрильця чорного |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
Серпокри́лець чо́рний, стриж чо́рний (Apus apus), у народі також щур — дрібний птах родини Серпокрильцевих. В Україні гніздовий, перелітний вид.
Опис[ред. • ред. код]
Серпокрилець чорний має довжину тулуба 16—18 см, крила — 15—18 см, розмах крил 40 см, вагу — 35—50 г. Колір у нього бурувато-чорний, у старих птахів із слабким зеленкуватим відливом. Влітку пір'я суттєво вигоряє, тому забарвлення оперення світлішає. Дзьоб та ноги чорні. На лапах всі чотири пальці спрямовані вперед.
Розповсюдження[ред. • ред. код]
Цей птах мешкає всюди в Євразії, окрім її тундрової частини. Також серпокрилець живе у Північно-Західній Африці, селиться до озера Байкал, забайкальської області (Росія), півострова Ляодунь (Китай). Розповсюджений на північ до 62-65° північної широти, на південь до Палестини, Сирії, Гімалаїв. На зиму чорні серпокрильці відлітають до південної частини Африки (на південь від екватора), острова Мадагаскар. Нині цього птаха можна зустріти переважно в містах.
Спосіб життя[ред. • ред. код]
Полюбляє кам'яні забудови, але живе також у лісах. Доволі часто мешкає поряд з людиною.
Линяння у серпокрильця відбувається 1 раз на рік.
Чорні серпокрильці прилітають із зимівель в травні, невеликими зграями. Зазвичай їх приліт пов'язаний з ходою циклонів — вони йдуть за ними. Після прильоту серпокрилець чорний починає будівництво гнізда. Це триває біля 8 днів. У гніздо відкладається 2—3 яйця. Протягом року цей птах робить 1 кладку.
Висиджують пташенят самець й самка протягом 11—16 днів. Маленькі серпокрильці перебувають у гнізді досить довго й відлітають з нього на 38—39 день, а інколи у зв'язку з природними змінами й на 56. Відразу після вильоту з гнізда вони можуть літати й самостійно харчуватися.
Література[ред. • ред. код]
- Птицы России и сопредельных регионов: Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные / Бутье В.Т., Зубков Н.И., Иванчев В.П. и др. — М : Т-во научных зданий КМК, 2005. — 487 с. — ISBN 5-87317-198-X.
Джерела[ред. • ред. код]
- BirdLife International (2004). Apus apus. 2006. IUCN Red List of Threatened Species. IUCN 2006. www.iucnredlist.org. Retrieved on 11 May 2006. Database entry includes justification for why this species is of least concern
