Серпокрилець чорний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Серпокрилець чорний
Серпокрилець чорний
Серпокрилець чорний
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Надряд: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Серпокрильцеві (Apodidae)
Рід: Серпокрилець (Apus)
Вид: Серпокрилець чорний
Біноміальна назва
Apus apus
Linnaeus, 1758
Поширення серпокрильця чорного
Поширення серпокрильця чорного
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Apus apus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Apus apus
EOL logo.svg EOL: 1046068
ITIS logo.svg ITIS: 178010
IUCN logo.svg МСОП: 22686800
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8895

Серпокри́лець чо́рний[1][2], стриж чо́рний (лат. Apus apus), у народі також щур — дрібний птах родини Серпокрильцевих. В Україні гніздовий, перелітний вид.

Опис[ред.ред. код]

Серпокрилець чорний має довжину тулуба 16—18 см, крила — 15—18 см, розмах крил 40 см, вагу — 35—50 г. Колір у нього бурувато-чорний, у старих птахів із слабким зеленкуватим відливом. Влітку пір'я суттєво вигоряє, тому забарвлення оперення світлішає. Дзьоб та ноги чорні. На лапах всі чотири пальці спрямовані вперед.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Цей птах мешкає всюди в Європі і Азії, окрім її тундрової частини. Також серпокрилець живе у Північно-Західній Африці, селиться до озера Байкал, забайкальської області (Росія), півострова Ляодунь (Китай). Розповсюджений на північ до 62-65° північної широти, на південь до Палестини, Сирії, Гімалаїв. В Україні серпокрилець чорний поширений по всій території країни[3]. На зиму чорні серпокрильці відлітають до південної частини Африки (на південь від екватора), острова Мадагаскар. Нині цього птаха можна зустріти переважно в містах.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Apus apus

Полюбляє кам'яні забудови, але живе також у лісах. Доволі часто мешкає поряд з людиною.

Линяння у серпокрильця відбувається 1 раз на рік.

Чорні серпокрильці прилітають із зимівель в травні, невеликими зграями. Зазвичай їх приліт пов'язаний з ходою циклонів — вони йдуть за ними. Після прильоту серпокрилець чорний починає будівництво гнізда. Це триває близько 8 днів. У гніздо відкладається 2—3 яйця. Протягом року цей птах робить 1 кладку.

Висиджують пташенят самець і самка протягом 11—16 днів. Маленькі серпокрильці перебувають у гнізді досить довго й відлітають з нього на 38—39 день, а інколи у зв'язку з природними змінами й на 56. Відразу після вильоту з гнізда вони можуть літати й самостійно харчуватися. Згідно з останніми дослідженнями за допомогою мініатюрних акселерометра та логера[en] знайдено, що серпокрильці здатні безперервно перебувати в польоті без посадки на землю 10 місяців.[4][5]

Природоохоронний статус[ред.ред. код]

Вид внесений до Бернської конвенції, або Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, відкритої для підписання у 1979 р. і підписаної Україною в 1996 р. (Закон України «Про приєднання України до Конвенції...», № 436/96–ВР від 29.10.1996), а ратифікованої — у травні 1999 р.[6]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [http://www.izan.kiev.ua/term_com/aves.htm Наукові назви птахів України, затверджені Комісією із зоологічної термінології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України (протокол № 5 від 03.05.2007 р.)
  2. Турчик, А.В., Яненко, В.О., Казанник, В.В. Орнітофауна дендропарку «Олександрія» НАН України // Птахи басейну Сіверського Дінця. — 2014. — Вип. 12. — С. 18–25.
  3. Українська радянська енциклопедія
  4. Anders Hedenström, Gabriel Norevik, Kajsa Warfvinge, Arne Andersson, Johan Bäckman, Susanne Åkesson (2016). Annual 10-Month Aerial Life Phase in the Common Swift Apus apus. Current Biology[en]. doi:10.1016/j.cub.2016.09.014. 
  5. Ramin Skibba (October 27, 2016). Record-breaking common swifts fly for 10 months without landing. Nature. doi:10.1038/nature.2016.20873. 
  6. Фауна України: охоронні категорії. Довідник / О. Годлевська, І. Парнікоза, В. Різун, Г. Фесенко, Ю. Куцоконь, І. Загороднюк, М. Шевченко, Д. Іноземцева; ред. О. Годлевська, Г. Фесенко. — Видання друге, перероблене та доповнене. — Київ, 2010. — 80 с.ISBN 978-966-7830-13-5

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • BirdLife International (2004). Apus apus. 2006. IUCN Red List of Threatened Species. IUCN 2006. www.iucnredlist.org. Retrieved on 11 May 2006. Database entry includes justification for why this species is of least concern

Посилання[ред.ред. код]