Серпокрилець чорний
| Серпокрилець чорний | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Серпокрилець чорний
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Apus apus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||
 Поширення серпокрильця чорного | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Серпокри́лець чо́рний[1][2] (Apus apus), у народі також стриж[3] або щур[4], — дрібний птах родини серпокрильцевих. В Україні гніздовий, перелітний вид.
Народні назви[ред. | ред. код]
Серпокрилець чорний має народні назви обумовлені:
- схожістю крил птаха з серпом: серпорізка, серпокрил, серпокрилик, серпик, серпокрилець, серпокришка, серпокрильниця[5];
- зовнішньою схожістю з ластівкою: чорна ластівка, ластуна, ластівка чорна, ластівка[5];
- швидкістю птаха: юрик, юричок[5];
- короткими та слабкими ногами: коротконожка[5].
Опис[ред. | ред. код]
Серпокрилець чорний має довжину тіла 16—18 см, розмах крил до 40 см, вагу — 35—50 г. Колір у нього бурувато-чорний, у старих птахів із слабким зеленкуватим відливом. Влітку пір'я суттєво вигоряє, тому забарвлення оперення світлішає. Дзьоб та ноги чорні. На лапах всі чотири пальці спрямовані вперед.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Мешкає всюди в Європі і більшій частині Азії, окрім її тундрової частини. Також серпокрилець живе у Північно-Західній Африці. Розповсюджений на північ до 62-65° північної широти, на південь — до Палестини, Сирії, Гімалаїв. В Україні серпокрилець чорний поширений по всій території країни[6]. На зиму чорні серпокрильці відлітають до південної частини Африки (на південь від екватора), острова Мадагаскар. Гніздиться цей птах переважно в містах.
Чисельність[ред. | ред. код]
Це доволі численний птах, його популяцію в Європі оцінюють в 19,1-32,5 млн пар. Європейська популяції становить близько 40 % від світової. У цілому чисельність стабільна[7].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Гніздиться переважно в населених пунктах. Полюбляє кам'яні забудови, де влаштовує свої гнізда у шпаринах. Значно рідше гніздиться в лісах у дуплах дерев.
Линяння у серпокрильця відбувається 1 раз на рік.
Чорні серпокрильці прилітають із зимівель в травні, невеликими зграями. Зазвичай їх приліт пов'язаний з ходою циклонів — вони йдуть за ними. Після прильоту серпокрилець чорний починає будівництво гнізда. Це триває близько 8 днів. У гніздо відкладається 2—3 яйця. Протягом року птах робить 1 кладку.
Висиджують пташенят самець і самка протягом 11—16 днів. Серпокрильці перебувають у гнізді досить довго й відлітають з нього на 38—39 день, а інколи, у зв'язку з природними умовами, й на 56. Відразу після вильоту з гнізда вони можуть літати й самостійно ловити здобич. Згідно з останніми дослідженнями за допомогою мініатюрних акселерометра та логера виявлено, що серпокрильці здатні безперервно перебувати в польоті без посадки на землю 10 місяців[8][9]. Зазвичай, серпокрильці літають із порівняно однаковою швидкістю від 36 до 43 км/год (від 10 до 12 м/с)[10]. Згідно з дослідженням 2009 року, швидкість їх горизонтального польоту може сягати 75 км/год (20,8 м/с), особливо під час соціальної взаємодії — спільних польотів, які супроводжуються голосними криками — а один серпокрилець летів зі швидкістю 111,6 км/год (31 м/с), що було найвищою швидкістю горизонтального польоту серед усіх птахів, яку коли-небудь виявляли[10].
Через короткі ноги та довгі крила злітають дуже важко, а іноді й узагалі не можуть[11]. Через будову ніг практично не можуть пересуватися поверхнею землі[11]. Є така думка[хто?], що з цієї причини серпокрильці майже всю світлу частину доби перебувають у повітрі та, лише коли сонце сідає, ховаються в гніздах. Серпокрильці починають свій зліт не з поштовху, як більшість птахів, а падаючи з гнізда.
Природоохоронний статус[ред. | ред. код]
Вид внесений до Бернської конвенції[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Наукові назви птахів України, затверджені Комісією із зоологічної термінології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України (протокол № 5 від 03.05.2007 р.)
- ↑ Турчик, А.В., Яненко, В.О., Казанник, В.В. Орнітофауна дендропарку «Олександрія» НАН України // Птахи басейну Сіверського Дінця. — 2014. — Вип. 12. — С. 18–25.
- ↑ Стриж // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Щур // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в г Куйбіда В.В. Народні природничі назви — Корсунь-Шевченківський: Корсунський видавничий дім «Всесвіт», 2017. — 895 с. — ISBN 978-966-2652-19-2
- ↑ Українська радянська енциклопедія
- ↑ BirdLife International. 2016. Apus apus. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T22686800A86111691. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22686800A86111691.en. Downloaded on 14 November 2017.
- ↑ Anders Hedenström, Gabriel Norevik, Kajsa Warfvinge, Arne Andersson, Johan Bäckman, Susanne Åkesson (2016). Annual 10-Month Aerial Life Phase in the Common Swift Apus apus. Current Biology[en]. doi:10.1016/j.cub.2016.09.014.
- ↑ Ramin Skibba (27 жовтня 2016). Record-breaking common swifts fly for 10 months without landing. Nature. doi:10.1038/nature.2016.20873.
- ↑ а б Bourton J. Supercharged swifts take flight speed record / Jody Bourton // Earth News. — BBC, 2010. — 2 March.(англ.)
- ↑ а б Булахов В. Л., Губкін А. А., Пономаренко О. Л. та ін. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Птахи: Негоробцеподібні (Aves: Non- Passeriformes) — Донецьк: Видавництво Дніпропетровського національного університету, 2009. — С. 483. — 624 с. — ISBN 978-966-551-248-6
- ↑ Фауна України: охоронні категорії. Довідник / О. Годлевська, І. Парнікоза, В. Різун, Г. Фесенко, Ю. Куцоконь, І. Загороднюк, М. Шевченко, Д. Іноземцева; ред. О. Годлевська, Г. Фесенко. — Видання друге, перероблене та доповнене. — Київ, 2010. — 80 с. — ISBN 978-966-7830-13-5
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). Париж, Нью-Йорк, 1973.Т. 7.
- Серебряков В. Атлас птахів України (поширення та характер перебування). К.: Фітосоціоцентр, 2012. 240 с.
- Марисова І., Талпош В.Птахи України: польовий визначник. К.: Вища школа, 1984.
- Г.Фесенко, А.Бокотей, ілюстрації І.Землянських, С.Костіна, Ю.Костіна. Птахи фауни України: польовий визначник. Київ, 2002. 416 с.
- Воїнственський М., Кістяківський О. Визначник птахів УРСР.К.: Наук. думка, 1952.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ці дивовижні серпокрильці: https://m.day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/ci-dyvovyzhni-serpokrylci
- Серпокрилець чорний (Apus apus) // Сайт «Пернаті друзі»
- 50 цікавих фактів про стрижів (серпокрильців): https://tsikavi-fakty.com.ua/50-tsikavyh-faktiv-pro-stryzhiv-serpokryltsiv/
- Серпокрилець чорний: https://zooclub.org.ua/ua/strizheobraznye/3009-strizh-chyornyj.html
- Серпокрилець чорний — птах 2014 року // Сайт Українського товариства охорони птахів
- Серпокрилець чорний // Сайт «Птахи України»
- Common swift species text in The Atlas of Southern African Birds
- Серпокрилець: як врятувати пташеня: https://www.youtube.com/watch?v=WUk9FJi0hqA
| ||||||||
|
