Симеон (Цонев)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єпископ Симеон
болг. Димитър Попантонов Цонев
Народився 8 жовтня 1900(1900-10-08)
Ічме, Болгарія
Помер 24 травня 1971(1971-05-24) (70 років)
Софія
Країна  Болгарія
Діяльність єпископ Православної церкви Болгарії
єпископ Траянопольский
Alma mater Пловдивська духовна семінарія
Знання мов болгарська
Посада Суфраган
Конфесія православ'я

Єпископ Симеон (в миру Димитрій Попантонов Цонев, болг. Димитър Попантонов Цонев; 8 жовтня 1900, Ічме, Болгарія — 24 травня 1971, Софія) — єпископ Православної церкви Болгарії, єпископ Траянопольский.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 жовтня 1900 року в селі Ічме (нині Стефан-Караджово), Болгарія, був п'ятою дитиною і четвертим сином у родині місцевого священика Антона Цонева. По материнській лінії пов'язаний з родом воєводи Стефана Караджі.

Початкову освіту здобув у рідному селі. Восени 1915 року вступив до Пловдивської духовної семінарії, яку закінчив в 1921 році. З літа того ж року служив економом в Баткунському монастирі, а з вересня 1921 до 15 жовтня 1923 року — учителем-вихователем в Черепішському священицькому училищі.

З кінця 1923 до 1927 роках навчався в нововідкритому Богословському факультеті Софійського університету святого Климента Охридського.

11 травня 1924 року, на другому семестрі навчання, в семінарському храмі святого Іоанна Рильського прийняв чернечий постриг з ім'ям Симеон від ректора семінарії єпископа Величського Михаїла. 24 липня того ж року був висвячений в сан ієродиякона єпископом Величським Михаїлом.

З 1927 до 1929 роках проходив богословську спеціалізацію в Старокатолицькому богословському факультеті Бернського університету, Швейцарія, як стіпендіант Міністерства закордонних справ.

Після повернення до Болгарії знову вчителював в Черепішському священицькому училищі до кінця 1929-1930 навчального року.

25 грудня 1931 року в Русенському кафедральному храмі святої Трійці був висвячений в сан ієромонаха митрополитом Доростольським Михаїлом.

25 грудня 1933 року, за рішенням Священного Синоду, був зведений в сан архімандрита.

З 16 січня 1941 до 31 січня 1947 року був ректором Пасторально-богословського інституту в Черепішському монастирі.

З 1 лютого 1947 по 15 квітня 1949 року — головний секретар Священного Синоду, після чого послідовно служив Синодальним делегатом в Бачковському монастирі і начальником Відділу духовного нагляду за ставропігійними монастирями при Священному Синоді.

З 5 серпня 1951 по 15 липня 1955 року — ігумен Бачковського монастиря.

З 15 липня 1955 року був головним редактором журналу «Духовна Култура», і одночасно був єпископом в Священному Синоді.

З 1 вересня 1960 до травня 1961 року — вікарій Доростольського митрополита.

З травня 1961 року і до смерті — єпископ в Священному Синоді.

Помер 24 травня 1971 році в Софії. Похований на Софійському Центральному цвинтарі.

Джерела[ред. | ред. код]