Синельник Крістіна Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Синельник.
Крістіна Анатоліївна Синельник
Дата народження1 травня 1972(1972-05-01) (52 роки)
Місце народженняКиїв
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професіяактор
Кар'єра1992 — дотепер
Нагороди«Міжнародна премія імені Володимира Винниченка» (2019)

Крістіна Анатоліївна Синельник (1 травня 1972(19720501), місто Київ)  — українська акторка театру і кіно. Викладач з майстерності актора та сценічної мови в Київській академії мистецтв. Грає в театрах: «Актор», ТЕ-АРТ [Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.], Колізей [Архівовано 8 січня 2022 у Wayback Machine.] та ін..

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1979—1989 роках вчилася у Спеціалізованій школі № 125 [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.] м. Київ. У 1986 році за активну участь в концертній діяльності школи була нагороджена путівкою до міжнародного табору «Артек».

У 1989—1993 рр. навчалася у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Акторське мистецтво», а також здобула кваліфікацію «Актор драматичного театру і кіно».

У 1993 році запросили працювити в Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки. Пізніше продовжила свій творчий шлях у різних Київських театральних колективах та брала участь у багатьох кінопроєктах.

Має сина — Андрія (28.01.2004).

Театральні роботи

[ред. | ред. код]

З 1993 року працює акторкою в київських театрах[1].

Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки (1993—1997)
  • «Молоді роки короля Людовика XIV» (Реж. М. Резніковічь). Роль — графиня Де ля Мотт.
  • «Генерали в спідницях» (Реж. Е. Мітніцкий). Роль — Марі-Крістін.
  • «Радій коли наказують» (Реж. С. Моісеев). Роль — наречена Іполита.
  • «Ревнощі» (Реж. А. Бабенко). Роль-Клавдія.
Майстерня театрального мистецтва Сузір'я (1994—1998)
  • «Приїжджий з Лангуни» (Реж. А. Мухарскій). Роль — Дружина номер 2.
Київський Молодий театр (1998—1999)
  • «Шельменко 2» (Реж. А. Приходько). Роль — Пріся
  • «За двома зайцями» Реж. В. Шулаков. Роль — Наталка.
Київський театр «Браво» (1997—2005)
  • «Ціна кохання» (Реж. С. Горов). Роль — Оксана.
  • «Плачу вперед» (Реж. В. Новіков). Роль — Натуся.
  • «Снігова королева» (Реж. В. Судьїн). Роль-Маленька розбійниця.
  • «Таня-Таня» (Реж. В. Федоров). Роль-Дівчина.
  • «Паучек» (Реж. А. Лелюх). Ролі-Лара.
Київський Експериментальний театр (1999—2002)
  • «Голомоза співачка» (Реж. Л. Паріс). Роль — Пожежник.
  • «Амфетріон» (Реж. А. Ігнотуша). Роль — Ніч.
  • «Між небом і землею» (Реж. А. Петров). Ролі — Дівчина хуліганка.
  • «Скляний Ансельм» (Реж. Л. Паріс). Роль — Вероніка.
Київський театр «Ательє 16» (2005—2008)
Студія Паріс (2008—2010)
  • «Вишневий сад» (Реж. Л. Паріс). Роль — Варя.
  • «Острів Болдіно і його мешканці» (Реж. Л. Паріс). Ролі — Лаура.
Київський Свободний театр (1997—2011)
  • «Діолог самців» (Реж. А. Артіменьев). Роль-Доротея.
  • «Такі вільні метелики» (Реж. А. Артіменьев). Роль-Леді Бреккнел.
  • «Чайка на ім'я Джонотан» (Реж. А. Артіменьев). Роль-Саллі.
Київський театр Візаві
  • «Любов без правил» (Реж. Е. Морозов). Роль — Анна.
  • «Мамуля» (Реж. Е. Морозов). Роль — Ніна.
  • «Подружні пари бажають познайомитись» (Реж. Е. Морозов). Роль — Анфіса.
  • «Спокуса монахіні» (Реж. Е. Морозов). Роль — Настоятелька.
  • «Чоловік через непорозуміння» (Реж. Е. Морозов). Роль — Карина.
  • «Імперія ангелів» (Реж. Е. Морозов). Роль — Венера.
Антреприза Колізей
  • «Боїнг-Боїнг». Роль- Мері.
  • «Дружна сімейка». Роль — Жаклін.
  • «Граємо в дурня». Роль — Крістіна.
  • «Сюрприз». Роль — Подруга.
Київський академічний театр «Актор»
ТЕ-АРТ
  • «Легке Знайомство» (Реж. О. Семешкіна). Роль — Вона
Антреприза Г. Хостікоєва і М. Ягодкіної
  • «Прими» (Реж. М. Ягодкіна). Роль — Флоренс.
Сцена 6

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1992 ф «Духи Пекла» - Дівчина головного героя
1997 ф «Хіппініада або Материк любові» - Наташа
2001—2001 с «Леді Бомж» - Няня Аріна
2003—2003 с «Право на захист» - Аня
2005—2005 с «Мухтар-2» - Оля
2007 ф «Головне встигнути» - Мама Лізи
2008—2008 с «Мухтар-4» - Веселова
2008 ф «Осінній вальс» - Катя подруга Макса
2009 ф «Казка про чоловіка і жінку» - Колишня дружина Вольського
2009 ф «Зовсім інше життя» - Света
2010—2010 с «Поїзд милосердя» - Регіна
2012 ф «Це моя собака» - Секретар Света
2013 ф «Два Івана» - Подруга головної героїні
2013 ф «Точка» - Жінка героя
2015 ф «Клан ювелірів» - Марія Галицька
2015 ф «Прокурори» - Домробітниця Света
2016 ф «Вікно життя» - Викладач курсів
2016 ф «Майор і магія» - Вчителька Катя
2016 ф «Громадянин Ніхто» - Секретарка в банку
2016 ф «Фото на недобру пам'ять» - Регестратор в РАЦСі
2017 ф «Лінія світла» - Мати наркоманки
2017 ф «Кільце з рубіном» - Ірина
2017 ф «Артистка» - Директор дитбудинку
2017 ф «Той хто не спить» - Старша медсестра будинку пристарілих.
2018—2018 с «Лікар Ковальчук» - Серафима

Телебачення

[ред. | ред. код]

У 1993—1996 рр. вела дитячу програму на каналі УТ-2 «Грають усі».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Персональна інформація | Dzyga MDB. dzygamdb.com. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 1 травня 2020.
  2. ↑ Любов БАЗІВ (12 жовтня 2019). Слава Жила, директор-художній керівник театру «Актор»: «Завжди цікавлюся — чи готова публіка до матюків і фальшивої марихуани на сцені» (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 14 жовтня 2019.
  3. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (30 січня 2021). Театральний продюсер Слава Жила: Всі українські олігархи могли б отримати ролі в «Гамлеті» (укр.). «Главком». Архів оригіналу за 10 лютого 2022. Процитовано 2021-2-03.
  4. ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (13 травня 2021). Нуар?.. Хоррор?.. «Вишневий сад»! У театрі «Актор» презентували екстравагантну прем’єру за Чеховим (укр.). «Театрально-концертний Київ». Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 2021-6-03.
  5. ↑ Любов БАЗІВ (2 червня 2021). Вишневий сад у вогні. Театральна прем’єра (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 2021-6-03.
  6. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (12 травня 2021). Слава Жила про «Вишневий сад» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2022-2-09.
  7. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (14 травня 2021). Віталій Ажнов про «Вишневий сад» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2022-2-09.
  8. ↑ Віка ФЕДОРІНА (22 липня 2021). «Чехов, «Вишневий сад» і Лопахін — десь про мене» (укр.). «Kyiv Daily». Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 2021-7-22.
  9. ↑ Іван БАБЕНКО (13 жовтня 2021). …Перед потопом. У столичному театрі «Актор» з’явилася версія чеховського «Вишневого саду» (режисер-постановник Слава Жила) (укр.). «День». Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 16 жовтня 2021.
  10. ↑ Аліса АНТОНЕНКО (18 вересня 2018). Шість історій про життя і війну (укр.). «День» №167. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 2019-5-5.
  11. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (30 жовтня 2018). Бренд «Поганих доріг» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 15 листопада 2020.
  12. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (7 грудня). Кіно і цирк. Нумерологія (uл) . «Дзеркало тижня. Україна». Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 2019-5-5.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Синельник_Крістіна_Анатоліївна