Трунова Тамара Вікторівна
Тамара Вікторівна Трунова | |
---|---|
Народилася | 5 травня 1982 (42 роки) Нова Каховка, Херсонська область |
Національність | Україна |
Діяльність | театральний режисер |
Відома завдяки | головна режисерка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра |
Alma mater | Київський національний лінгвістичний університет і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
Нагороди | Театральная премія «Київська пектораль» |
|
Тамара Вікторівна Трунова (нар. 5 травня 1982, м. Нова Каховка Херсонська область, УРСР) — українська театральна режисерка, головна режисерка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
Народилася в м. Нова Каховка Херсонської області[1].
Середню школу закінчила із золотою медаллю. Спеціальність «перекладач» здобула в Київському національному лінгвістичному університеті (1999 — 2004 рр.). Режисурі вчилася в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого (режисерський факультет, курс Едуарда Митницького), який закінчила 2009 року. В період з 2008 по 2013 роки – викладає на режисерському курсі Едуарда Митницького; від 2018 року — художній керівник курсу заочної режисури Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого[2].
З 2011 року працює в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Серед втілених постановок — вистави у театрах Києва та України, робота в складі членів журі українських та міжнародних фестивалів (британський Edinburgh Fringe 2016). Неодноразовий учасник та переможець театральних конкурсів (театральна програма «Taking the Stage» від Британської Ради в Україні, рейтинги «Київський рахунок» та інші)[3].
Від 12 квітня 2019 року – головний режисер Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра[4].
Виховує доньку Соню. Живе і працює в Києві.
У творчому режисерському доробку Тамари Трунової — більш ніж 30 постановок по Україні та за кордоном[5].
- 2008, 23 грудня — «Том Сойєр» Ярослава Стельмаха за романом «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена
- 2012, 25 вересня — «Пасажир у валізі» за п’єсою «Біля ковчегу о восьмій» Ульриха Хуба
- 2013, 15 березня — «Дві панянки у бік півночі» П’єра Нотта (мала сцена)[6][7]
- 2015, 31 січня — «Близькість…» Патріка Марбера
- 2016, 15 жовтня — «Безприданниця. Версія» за п’єсою «Безприданниця»[ru] Олександра Островського[8][9]
- 2018, 29 квітня — «Дім на краю душі» за мотивами п'єси «Іфігенія» Дона Нігро[en][10][11][12]
- 2019, 13 квітня — «40+» Павла Ар'є за спогадами, думками, історіями людей Київського академічного театру на лівому березі Дніпра (в роботі)[13]
- 2019, 17 травня — «Погані дороги» Наталки Ворожбит (прем'єра на новій сцені вистави, прем'єра якої відбулася як незалежний проект 27 вересня 2018 року)
- 2019, 6 вересня — «Гарантія 2 роки» за п'єсою «Людяна людина» Сіррку Пелтоли[14]
- 2020, 1 березня — «Усі найкращі речі» Дункана МакМілана[en][15]
- 2021, 5 січня — «Дім» Ніколи МакКартні (онлайн-прем’єра в рамках Літературно-перекладацького фестивалю Translatorium відбулася 17 листопада, допрем'єрний показ — 21 грудня 2020 року)[16][17][18]
- Open Opera Ukraine
- 2017 — «Дідона та Еней» Генрі Перселла
- 2019, 12 жовтня — «Ацис і Галатея» Георга Фрідріха Генделя[19]
- Інші театри
- 2012 — «Вечір із гарненькою та самотньою» Олега Єрнєва (Театр «Вільна сцена», Київ)[20]
- 2012 — «Холостяки і холостячки» Ханоха Левіна (Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»)
- 2012 — «Де всі?» за п'єсою «Познач мене» Лізи Лангсет (Дім освіти та культури «Майстер Клас»)
- 2013 — «Фантазії Фарятьєва» Алли Соколової[ru] (Дім освіти та культури «Майстер Клас»)
- 2014 — «Лєна» Д. Левицького (Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка)
- 2014 — «Крим» О. Савченко (Міжнародний фестиваль-лабораторія Telpa Daugavpils, м. Даугавпілс, Латвія)
- 2015, 11 грудня — «Як двоє бідних румунів польською розмовляли» Дороти Масловської (Київський академічний театр «Золоті ворота»)
- 2016 — «Служниця-пані» Джованні Баттіста Перголезі (Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка)
- 2017, 11 лютого — «Саша, винеси сміття» Наталки Ворожбит (Київський академічний Молодий театр)[21]
- 2017, 31 березня — «Під небом синім» Д. Елдріджа (Київський національний академічний театр оперети)[22][23]
- 2017 — «The people are singing» Л. Наннері (The Royal Exchange Theatre (м. Манчестер, Велика Британія)
- 2018 — «Бенкет» (Device Theater, частина проекту ТанцЛабораторіум «Ідеальний театр», учасник проекту) (Національний Центр Театрального Мистецтва імені Леся Курбаса)
- 2018 — «Красиві двадцятилітні. Тизер» Д. Левицького (вистава-відкриття «Книжкового Арсеналу») (Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»)
- 2018, 27 вересня — «Погані дороги» Наталки Ворожбит (театральний простір «Сцена 6» у Довженко-Центрі)[24][25]
- 2018, 7 грудня — «Номери» Олега Сенцова (театральний простір «Сцена 6» у Довженко-Центрі)[26]
- 2020, 17 вересня — «Навігатор» Лаши Бугадзе (Київський академічний драматичний театр на Подолі)[27]
- 2017 — «КостяКатяМамаЧай» за п’єсою «Улун» Тамари Трунової; реж. Тетяна Губрій
- 2012 — «Курбалесія»
- 2012 — Фестиваль молодої режисури[29]
- 2012 — Фестиваль «Тиждень актуальної п'єси»
- 2013 — Фестиваль молодої режисури
- 2013 — Фестиваль «Тиждень актуальної п'єси»
- 2013 — Workshop ГогольFest
- 2013–2014 — Черкаська театральна лабораторія
- 2014 — Фестиваль молодої режисури
- 2014 — Міжнародний театральний фестиваль «Документ»
- 2014 — Міжнародний фестиваль-лабораторія «Telpa Daugavpils» (Латвія)
- 2014 — Фестиваль «Тиждень актуальної п'єси»
- 2015 — Міжнародна партнерська лабораторія (Білорусь)
- 2016 — Фестиваль «Тиждень актуальної п'єси»
- 2017 — «Фестиваль театрів» (Львів)
- 2017 — Фестиваль молодої драматургії «Любимівка» із авторською п’єсою «Улун» (особлива відзнака журі)
- 2018 — Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (Херсон)
- 2011 — Театральная премія «Київська пектораль». Найкраща вистава для дітей (вистава «Пасажир у валізі», Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра)
- 2012 — Дипломом І-го Всеукраїнського фестивалю молодої режисури імені Леся Курбаса у номінації «Елегантність режисерської форми» (вистава «Пасажир у валізі»)
- 2016 — Переможець конкурсної театральної програми «Taking the Stage» (організатор – Британська рада в Україні)[30]
- 2017 — 1 місце театрального експертного рейтингу «Київський рахунок» (вистава «Саша, винеси сміття», Київський академічний Молодий театр)
- 2019 — 1 місце театрального експертного рейтингу «Київський рахунок» (вистава «Погані дороги», Незалежний проект)[31]
- 2019 — ІІ Всеукраїнський фестиваль-премія «ГРА»[32]
- Найкраща режисерська робота (Тамара Трунова, вистава «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра)
- Найкраща драматична вистава («Погані дороги», реж. Тамара Трунова, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра)
- 2021 — Премія Women in Arts (категорія «Жінки в театрі») в межах руху солідарності за ґендерну рівність #HeForShe в Україні[33]
- 2022 — Національна премія України імені Тараса Шевченка за виставу «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра[34]
- ↑ Ірина ПІКУЛЯ (13 серпня 2019). Тамара Трунова: «Театральный режиссер — это в некой степени мазохистская профессия» (рос.). ж-л «Віва». Процитовано 1 вересня 2019.
- ↑ Олена МИГАШКО (23 червня 2013). Польове дослідження Yabl. Сексизм у театрі, політиці та кіно: 5 відомих жінок про вплив гендера на професійний розвиток в Україні (укр.). «Yabl». Процитовано 23 червня 2020.
- ↑ Тамара Трунова на сайті Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (15 квітня 2019). Тамара Трунова – шлях до Головного режисера в 3 місяці та 15 років (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 23 червня 2020.
- ↑ Тамара Трунова у каталозі режисерів портала «Театральна риболовля»
- ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (29 березня 2013). Дві пані… чоловічого роду (укр.). Г-та «Україна молода». Процитовано 5 травня 2019.
- ↑ Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ. Веселий похорон. Прем’єра-2013 на Камерній сцені Театру на лівому березі Дніпра (PDF) (укр.). Г-та «2000». Процитовано 5 травня 2019.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (11 серпня 2018). Оригінальна версія «Безприданниці» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
- ↑ Олена БОГОМАЗОВА (11 жовтня 2016). Гроші і кохання. 15, 16 жовтня у Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра відбудеться прем’єра «Безприданниця. Версія» за О. Островським (укр.). «День» №84. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (8 лютого 2020). П’ятий елемент «Дому на краю душі» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
- ↑ Олена МИГАШКО (16 травня 2018). «Дім на краю душі», танець на кістках тексту. Прем'єра (укр.). «Укрінформ». Процитовано 5 травня 2019.
- ↑ Іван БАБАЕНКО (16 травня 2018). Без підміни. Фейковий світ, або Коли минуле не відпускає (рос.). Г-та «День» №84. Процитовано 5 травня 2019.
- ↑ «Театральна риболовля». Театральне «УЗІ» вистави «40+»
- ↑ Ірина ЧУЖИНОВА (2 жовтня 2019). Сны в стихах (рос.). «Kyiv Daily». Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (28 лютого 2020). Сверхнові «Усі найкращі речі» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
- ↑ Марина КОВАЛЬЧУК (21 серпня 2020). Слогани, прем'єри, редизайн. Українські театри відкривають сезон: чого чекати глядачам (укр.). «Yabl». Процитовано 25 серпня 2020.
- ↑ От женщины про женщин: в Киеве представили премьеру спектакля «Дом» режиссера Тамары Труновой (рос.). «ОстроВ». 22 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (4 січня 2021). «Дім» на Лівому березі. Новосілля Тамари Трунової (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 4 січня 2021.
- ↑ Олександр ОСТРОВСЬКИЙ (17 жовтня 2019). «Ацис і Галатея»: курортний роман помираючого та воскресаючого бога (укр.). Moderato.in.ua. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Олена БОГОМАЗОВА (30 січня 2013). Шукачі щастя. Афіша «Вільної сцени» Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра поповнилася новинкою — виставою «Вечір з гарненькою та самотньою» (укр.). «День» №16. Процитовано 5 травня 2019.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (13 квітня 2018). Порятунок «рядового» Сашка (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
- ↑ Прем'єра вистави «Під небом синім»
- ↑ У Національній опереті відбудеться прем’єра п’єси «Під небом синім»
- ↑ Аліса АНТОНЕНКО (18 вересня 2018). Шість історій про життя і війну (укр.). «День» №167. Процитовано 5 травня 2019.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (30 жовтня 2018). Бренд «Поганих доріг» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 15 листопада 2020.
- ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (9 грудня 2018). Кіно і цирк. Нумерологія (укр.). «Дзеркало тижня». Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 5 травня 2019.
- ↑ Говоримо із театральною режисеркою Тамарою Труновою /Укрінформ, 18 вересня 2020/
- ↑ Тамара Трунова. УЛУН
- ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (27 квітня 2012). Хочеш ставити вистави — став! (укр.). «Україна молода». Процитовано 5 травня 2019.
- ↑ Тамара Трунова: Театральні програми Британської Ради міняють світогляд не лише театралів, а й глядачів
- ↑ «Київський рахунок-2018»: Прізвища, висновки, цифри (укр.). «Театрально-концертний Київ». 20 січня 2019. Процитовано 5 травня 2019.
- ↑ Підсумки II Всеукраїнського театрального фестивалю-премії GRA
- ↑ Андрій КУЛИКОВ (24 березня 2021). «Я створюю простори для кожної глядачки й глядача» — Тамара Трунова, лавреатка премії «Women in Arts» (укр.). «Громадське радіо». Процитовано 25 березня 2021.
- ↑ Указ президента України №118/2022. Офіційне інтернет-представництво Президента України (укр.). Процитовано 9 березня 2022.
- Тамара Трунова на сайті Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра
- Тамара Трунова на сайті Національної опери України
- Тамара Трунова у каталозі режисерів портала «Театральна риболовля»
- #NeoСцена — випуск № 3. Тамара Трунова (телевізійна програма Суспільного каналу «UA:Культура»)
- GOROD_S на телеканалі «Київ» (Діана Попова, Олег Вергеліс, Стас Жирков, Тамара Трунова)