Син Дракули (фільм, 1943)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Син ДракулиPicto infobox cinema.png
Son of Dracula
Son of Dracula movie poster.jpg
Жанр жахи
фантастика
Режисер Роберт Сіодмак
Продюсер Форд Бібі
Сценарист Курт Сіодмак (розповідь)
Ерік Тейлор (сценарій)
У головних
ролях
Лон Чейні молодший
Роберт Пейдж
Евелін Анкерс
Оператор George Robinsond
Композитор Hans J. Salterd
Кінокомпанія Universal Studios
Дистриб'ютор Universal Pictures і Netflix
Тривалість 80 хв.
Мова англійська
урду
Країна США США
Рік 1943
IMDb ID 0036376
Попередній «Донька Дракули»
Наступний «Будинок Дракули»

«Син Дракули» (англ. Son of Dracula) — фільм жахів з Класичною серії фільмів жахів студії Universal. Фільм є сиквелом відразу трьох циклів — про Дракулу, Людину-вовка і монстра Франкенштейна. Режисером фільму виступив Роберт Сіодмак. «Син Дракули» є першою роботою режисера для студії Universal. Картина знята за сценарієм Курта Сіодмака, який є молодшим братом режисера. Це третій фільм у трилогії про Дракулу студії Universal, далі вампір з'являвся вже в кроссоверах. Головні ролі виконали Лон Чейні-молодший та Евелін Анкерс.

Сюжет[ред. | ред. код]

Граф Алукард, таємничий незнайомець, прибуває в США на запрошення Кетрін Колдвелл, однієї з дочок Новоорлеанський полковника, власника плантації Колдвелл. Незабаром після його прибуття, полковник помирає та залишає своє багатство двом дочкам: Клер отримує всі гроші, а Кетрін — його плантацію «Темні Дуби». Кетрін таємно виходить заміж за Алукарда, уникаючи свого давнього друга Френка Стенлі. Френк намагається перешкодити парі і стріляє в Алукарда, але кулі йдуть прямо через тіло Графа й потраляють у Кетрін, вочевидь, вбиваючи її.

Вражений Френк біжить до професора Брюстера й все розповідає йому, професор приїжджає в «Темні Дуби» й зустрічає там Алукарда та живу Кетрін. Пара розповідає йому, що надалі вони будуть присвячувати дні науковим дослідженням, а приймати гостей тільки вночі. Френк приходить в поліцію й зізнається у вбивстві Кетрін. Брюстер пробує переконати шерифа, що він бачив Кетрін живу і вона буде зайнята весь день, але Шериф наполягає на поїздці в «Темні Дуби». Він знаходить мертве тіло Кетрін й привозить його в морг.

Тим часом угорський професор Лазло приїжджає в будинок Брюстера. Доктор Брюстер зауважив, що слово Алукард в зворотному прочитанні буде Дракула і розуміє, що той є вампіром. Пізніше мати приносить до професора сина, якого вкусили в шию, і це тільки підтверджує припущення Лазло. Згодом Граф приходить до Брюстера й Лазло, але вони дістають хрест, направляють його на графа, і той зникає.

Вампір Кетрін входить в камеру Френка й пояснює, що вона все ще любить його, що вона вийшла заміж за Алукарда тільки, щоб досягти безсмертя, і що вона хоче розділити безсмертя з ним. Френк спочатку не погоджується, але потім поступається їй, оскільки вона повідомляє, як знищити Алукарда. Френк збігає з в'язниці й шукає потаємне місце Алукарда; воно знаходиться на болотах в печері, там стоїть його труну, в якому граф ховається від сонячних променів. Френк спалює його труну. Графу ніде сховатися від сонячних променів, і він помирає. Брюстер, Лазло і шериф знаходять те місце, де вдень спав Алукард, й виявляють лише його скелет. Тоді вони йдуть в «Темні Дуби», де дізнаються, що Френк також підпалив Кетрін і тим самим знищив і її.

Команда[ред. | ред. код]

У ролях[ред. | ред. код]

  • Лон Чейні-молодший — Граф Алукард (Дракула)
  • Евелін Анкерс — Клер Колдвелл
  • Роберт Пейдж — Френк Стенлі
  • Луїз Олбріттон — Кетрін Колдвелл
  • Френк Кревен — Доктор Брюстер
  • Дж. Едвард Бромберг — Професор Лазло
  • Семюел С. Гайндс — Джордж Сіммонс
  • Аделін Де Волт Рейнольдс — Мадам Зімба
  • Пет Моріарті — Шериф Девіс
  • Етта Макденіел — Сара
  • Джордж Ірвінг — Полковник Колдвелл
  • Чарльз Бейтс — Томмі Ленд (у титрах не вказаний)
  • Джоан Блер — Місіс Ленд (у титрах не вказана)
  • Джесс Лі Брукс — Камердинер Стівен (у титрах не вказаний)
  • Джиммі Кроу — помічник мадам Зімби (у титрах не вказаний)
  • Сиріл Делеванті — Доктор Пітерс (у титрах не вказаний)
  • Роберт Дадлі — Мировий Суддя Джонатан Кірбі (у титрах не вказаний)
  • Бен Ірвей — Чарлі, кондуктор у потязі (у титрах не вказаний)
  • Роберт Ф. Гілл — Заступник френка (у титрах не вказаний)
  • Сем Макденіел — Енді, слуга, який зустрічає Дракулу (у титрах не вказаний)
  • Джордж Мікер — Гість на вечірці (у титрах не вказаний)
  • Чарльз Р. Мур — Метью, робітник на плантації (у титрах не вказаний)
  • Джек Роквелл — Помічник Джек (у титрах не вказаний)
  • Волтер Сенд — Помічник Мак (у титрах не вказаний)
  • Еммет Сміт — Скуга (у титрах не вказаний)

Знімальна група[ред. | ред. код]

  • Сценарій — Ерік Тейлор, Курт Сіодмак
  • Продюсер — Форд Бібі
  • Асоційований продюсер — Дональд Г. Браун
  • Виконавчий продюсер — Джек Дж. Гросс
  • Режисер — Роберт Сьодмак
  • Композитор — Ганс Й. Зальтер
  • Оператор — Джордж Робінсон
  • Художники — Джон Б. удман, Мартін Обзіна
  • Художник по костюмам — Вера Вест
  • Художники по декораціям — Рассел А. Гаусман, Едвард Р. Робінсон
  • Монтаж — Сол А. Гудкайнд

Виробництво[ред. | ред. код]

Фільм був заснований на оповіданні Курта Сіодмака, який згодом був адаптований у сценарій Еріком Тейлором[1]. Спочатку режисер Роберт Сьодмак не хотів знімати фільм, але в підсумку погодився і зйомки зайняли усього 16 днів, а його гонорар склав 125 доларів на тиждень[2].

У перших прес-релізах 1943 року стверджувалося, що вампір в фільмі є нащадком Дракули, що відображено в назві картини. Це підтверджується в діалозі двох персонажів, професора Лазло і доктора Брюстера, один іншому каже, що вампір і є Дракула. Але далі в одній зі сцен Кетрін кажучи про вампіра вимовляє фразу «він Дракула»[3].

Цей фільм став першим, в якому було показано, як кажан перетворюється на людину. Ефект був зроблений майстром спецефектів Джоном П. Фултоном. Фултон був головним художником спеціальних ефектів компанії Universal Pictures починаючи з фільму «Людина-невидимка» 1933 року[4]. Так кінострічка є першим фільмом в якому Дракула з'являється в Америці.

Фільм вийшов в прокат в США 5 листопада 1943 року[5].

Критика[ред. | ред. код]

В основному фільм отримав змішані оцінки критиків. Агрегатор рецензій Rotten Tomatoes дав картині рейтинг 60%, на основі 15 рецензій. Глядачі оцінили фільм у 32%[6].

Критику з сайту Клуб-Крік в цілому сподобався сюжет фільму. Так само він відзначає «відмінну гру» Лона Чейні молодшого, який «своїм талантом привніс щось нове в роботу». Порівнюючи Дракулу Лугоши з образом Дракули, який створив на екрані Чейні, критик пише, що «він свідомо показово напористий і сильніше, йому не потрібно створювати награну посмішку і хитрувати, цей вампір вважає за краще діяти в відкриту, використовуючи всю свою міць[7]

Критик Пол Чамберс з сайту Movie Chambers навпаки же називає гру Лона Чейні молодшого в цьому фільмі гіршою за всю його кар'єру: «стовп має більше харизми ніж Чейні в ролі Алукарда. Його гра болісно повільна й незграбна[8]

Кінокритик Денніс Шварц теж лає гру Чейні роблячи акцент на тому, що «вампір розмовляє з американським акцентом, хоча він приїхав з Угорщини[9]

Продовження та спадщина[ред. | ред. код]

Уже наступного року на екрани виходить фільм «Будинок Франкенштейна» (1944), а потім «Будинок Дракули» (1945) в яких так само з'являється Дракула, але вже не є головною дійовою особою. В обох продовженнях роль вампіра виконав Джон Керрадайн[10].

У фільмі вперше використано зворотне написання імені Дракули — Алукард. Згодом дана зміна неодноразово використовувалося для іменування персонажів у творах про вампірів. У серії відеоігор Castlevania присутній персонаж на ім'я Алукард, який також є сином Дракули. За сюжетом гри він пішов проти батька і взяв собі це ім'я, щоб показати, що він — протилежність графу. Так само успадкував від батька можливість перетворення в кажана[11]. Вперше даний персонаж з'явився в Castlevania III: Dracula's Curse як боса, де після перемоги над ним стає іграбельним персонажем[12].

В манзі і заснованих на ній аніме й OVA «Hellsing» це ім'я носить сам граф Дракула[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Don G. Smith. [1] — McFarland, 2004-01-01. — 252 с. — ISBN 9780786418138. Архівовано з джерела 1 серпня 2018
  2. Hans C. Blumenberg, Suchergebnisse. [2] — München : Universitas-Verlag, 1982-11. — С. 100—101. — ISBN 9783800408924. Архівовано з джерела 1 серпня 2018
  3. Press kit from 1943 film. Universal publicity department. 1943. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 30 листопада 2018. 
  4. Ron Miller. [3] — Twenty-First Century Books, 2006-01-01. — 134 с. — ISBN 9780761329183. Архівовано з джерела 27 травня 2013
  5. Son of Dracula. IMDB.Com. 5 листопада 1943. Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 31 липня 2018. 
  6. Son of Dracula. rottentomatoes.com (англ.). Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 31 липня 2018. 
  7. MIDNIGHTMAN (МАРТ 3, 2012). Завидный жених — граф Алукард — отзыв на фильм «Сын Дракулы» (Son of Dracula, 1943). КЛУБ-КРИК (ru-RU). klubkrik.ru. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018. 
  8. Hollywood@Home: Universal Classic Monsters-Complete 30-Film Collection. Movie Chambers (амер.). 23 жовтня 2014. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 1 серпня 2018. 
  9. Dennis Schwartz. sonofdracula. homepages.sover.net. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 1 серпня 2018. 
  10. Tom Weaver, John Brunas. [4] — McFarland, 2011-12-06. — 617 с. — ISBN 9780786491506. Архівовано з джерела 1 серпня 2018
  11. Персонажи Castlevania: Symphony of the Night, Nocturne in the Moonlight, Playstation, Saturn. castleofdracula.com.ru. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018. 
  12. Lucas M. Thomas (12 січня 2009). Castlevania III: Dracula's Curse Review (амер.). IGN. Архів оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 1 серпня 2018. 
  13. Alucard. MyAnimeList.net (англ.). Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 1 серпня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]