Скворцов Олександр Вікентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Скворцов
Особові дані
Народження 28 серпня 1954(1954-08-28)
Горький, СРСР
Смерть 4 лютого 2020(2020-02-04) (65 років)
Москва, Росія
Зріст 171 см
Позиція лівий нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1972–1989 СРСР «Торпедо» (Горький) 619 (255)
1989–1990 Фінляндія «Кярпят» (Оулу) 22 (20)
1991–1994 Швеція «Калікс» 66 (52)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1976–1985 СРСР СРСР 123 (41)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скворцов.

Олександр Вікентійович Скворцов (28 серпня 1954, Горький, СРСР — 4 лютого 2020) — радянський хокеїст, лівий нападник. Олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту СРСР.

«Торпедо»

[ред. | ред. код]

Вихованець горьківської хокейної школи (перші тренери — Олександр Рогов[1] і Валерій Кормаков[2][3]). В юнацькій команді його партнерами по ланці були Володимир Ковін і Володимир Бокарьов. У своїй віковій групі став третім призером чемпіонату СРСР[4].

За основний склад «Торпедо» виступав з вісімнадцяти років. Найбільш відомими партнерами у клубі були Володимир Ковін і Михайло Варнаков. Їх вважають найкращою немосковською ланкою в історії радянського хокею[5]. Потужний Ковін гармонійно поєнувався з вертлявими і невловимими крайніми нападниками, а взаєморозуміння між ними за довгі роки було налагоджено до досконалості.

Щоправда, знаменита горьківская трійця, в рідному клубі, не завжди грала разом; тренери «Торпедо» вважали, що кожен з гравців підсилював будь-яку ланку, тоді як, граючи разом, команда отримувала одну суперпотужну ланку і провали в інших змінах. Утрьох, здебільшого, вони виходили в чисельній більшості, або на останніх секундах, коли було потрібно врятувати гру.

Кращий бомбардир команди в шести сезонах: 1976 (35 набраних очок), 1978 (33), 1979 (47), 1981 (35), 1988 (21) і 1989 (13). За вісімнадцять сезонів у вищій лізі провів 591 матч, закинув 244 шайби і зробив 204 результативні передачі, а всього в чемпіонатах СРСР — 619 ігор, 255 голів. За версією інтернет-видання «Sports.ru» входить до символічної збірної «Торпедо» радянської доби: Коноваленко, Федоров — Жидков[6], Скворцов — Ковін — Варнаков[7].

Входить до списку «100 бомбардирів чемпіонату СРСР»[8]. Найрезультативніший хокеїст «Торпедо» в чемпіонатах СРСР. П'ять разів обирався до списку кращих хокеїстів сезону (1977, 1979, 1981, 1982, 1984)[9]. Член «Клубу Всеволода Боброва» — 292 голи[10].

Збірна

[ред. | ред. код]

У складі національної команди дебютував 18 серпня 1976 року. Товариська гра у Гетеборгу проти збірної Швеції завершилася поразкою з рахунком 1:4.

На перший розіграш Кубка Канади, що відбувся у вересні, радянська команда поїхала в експериментальному складі. Віктор Тихонов, новий керманич збірної, залишив вдома сімох переможців Олімпіади в Інсбруку. Оновлена команда не змогла скласти гідної конкуренції канадцям і чехословакам, і завершила турнір на третьому місці. На Кубку Канади Скворцов грав у ланці з Ковіним і нападником «Трактора» Валерієм Бєлоусовим, відзначився двома результативними передачами.

1979 року відбулася серія з трьох матчів між збірними СРСР і Національної хокейної ліги. На Кубку виклику виступав зі своїми партнерами по клубу: Володимиром Ковіним і Михайлом Варнаковим.

Протягом наступних чотирьох років були невдача на Олімпіаді в Лейк-Плесіді і три перемоги на чемпіонатах світу. 1981 року збірна СРСР була сильнішою ніж канадські професіонали у фіналі другого кубка Канади. Скворцов, на останніх секундах, встановив остаточний рахунок матчу — 8:1. На турнірі грав у ланці з «армійцями» Віктором Жлуктовим і Андрієм Хомутовим.

Вершиною спортивної кар'єри стала Олімпіада в Сараєво. Збірна СРСР перемогла всіх суперників і вшосте здобула олімпійське золото. Скворцов і Ковін грали разом з Михайлом Васильєвим. Їхня ланка закинула 12 шайб з 48 загальнокомандних. Особистий доробок лівого нападника — 7 очок в 7 матчах (4 шайби і 3 результативні передачі).

На третій розіграш Кубка Канади Віктор Тихонов викликав з горьківського клубу трьох нападників. На старті турніру вони провели найкращу гру в збірній. Варнаков і Скворцов забили двічі команді Чехословаччини, а гра завершилася перемогою з рахунком 3:0.

Останні матчі за радянську збірну провів на чемпіонаті світу 1985 року і отримав срібну медаль світової першості. На Олімпійських іграх, чемпіонатах світу і Кубках Канади провів 62 матчі, набрав 59 очок (21+38). Всього в складі збірної СРСР провів 123 матчі, 41 гол.

У складі збірної клубів СРСР, московських колективів «Крила Рад» і ЦСКА виступав у суперсеріях проти команд Всесвітньої хокейної асоціації і Національної хокейної ліги. Найкращий, з цих поєдинків, відбувся 31 грудня 1978 року. П'ятірка орендованих «Крилами Рад» гравців закинула більше шайб ніж команда НХЛ «Міннесота Норт-Старс»: Федоров (0+4) — Хатулєв (1+0), Скворцов (2+2) — Ковін (1+2) — Варнаков (2+3). Ще два голи на рахунку Віктора Тюменєва і Ігоря Ромашина, а остаточний рахунок гри — 8:5 на користь європейських хокеїстів.

Тренер

[ред. | ред. код]

В сезоні 1989/90 захищав кольори фінської команди «Кярпят» (Оулу). Тренерську діяльність розпочав у шведському клубі «Калікс». У другій половині 90-х років працював у шведських командах «Гаммарбю», «Мункфорш» і «Остерроке». З квітня 2001 року — у російських клубах:

Досягнення

[ред. | ред. код]
Чемпіон (1): 1984
Віце-чемпіон (1): 1980
Переможець (1): 1981
Третій призер (1): 1976
Півфіналіст (1): 1984
Чемпіон (3): 1979, 1981, 1983
Третій призер (1): 1985
Чемпіон (4): 1979, 1981, 1983, 1985
Переможець (1): 1979

Нагороди

[ред. | ред. код]

Статистика

[ред. | ред. код]

Статистика виступів у національних чемпіонатах:

Сезон Команда Ліга І Г П О Ш
1972/73 «Торпедо» Д-1 2 0 0 0 0
1973/74 «Торпедо» Д-1 19 3 3 6 2
1974/75 «Торпедо» Д-1 36 13 8 21 2
1975/76 «Торпедо» Д-1 34 19 12 31 12
1976/77 «Торпедо» Д-1 36 8 7 15 13
1977/78 «Торпедо» Д-1 36 19 11 30 30
1978/79 «Торпедо» Д-1 43 25 21 46 25
1979/80 «Торпедо» Д-1 44 24 25 49 20
1980/81 «Торпедо» Д-1 44 19 16 35 10
ПТ 1 0 1 1 0
1981/82 «Торпедо» Д-1 41 22 15 37 17
1982/83 «Торпедо» Д-1 44 27 20 47 12
1983/84 «Торпедо» Д-1 37 18 11 29 21
1984/85 «Торпедо» Д-1 31 10 9 19 14
1985/86 «Торпедо» Д-1 34 2 7 9 14
1986/87 «Торпедо» Д-1 29 8 8 16 10
1987/88 «Торпедо» Д-1 25 7 14 21 4
ПТ 26 7 8 15 8
1988/89 «Торпедо» Д-1 24 8 5 13 8
ПТ 35 15 16 31 20
Всього у вищій лізі 591 244 204 448
1989/90 «Кярпят» (Оулу) Д-2 22 20 40 60 0
1991/92 «Калікс» (Швеція) Д-2 19 16 29 45 6
1992/93 «Калікс» (Швеція) Д-2 24 16 36 52 12
1993/94 «Калікс» (Швеція) Д-2 23 20 35 55 8

Статистика виступів у серіях матчів проти клубів Всесвітньої хокейної асоціації і Національної хокейної ліги:

Сезон Команда Ліга І Г П О Ш
1978/79[ru] СРСР-2 ВХА 6 3 4 7 6
«Крила Рад» НХЛ 4 6 4 10 2
1979/80[ru] ЦСКА (Москва) НХЛ 4 1 1 2 0
1982/83[ru] СРСР НХЛ 6 1 0 1 2

Статистика виступів на головних хокейних змаганнях:

Рік Збірна Турнір І Г П О Ш
1976 СРСР КК[en] 5 0 2 2 0
1979 СРСР КВ 3 0 2 2 0
СРСР ЧС 7 2 3 5 0
1980 СРСР ОІ 7 2 5 7 0
1981 СРСР ЧС 8 4 1 5 2
СРСР КК[en] 7 1 0 1 4
1983 СРСР ЧС 10 5 1 6 4
1984 СРСР ОІ 7 4 3 7 0
СРСР КК[en] 6 1 2 3 0
1985 СРСР ЧС 5 2 0 2 0

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Предан был единственной команде (рос.)
  2. ↑ Хоккейные династии [Архівовано 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Звездный путь Валерия Кормакова (рос.)
  4. ↑ Легенды казанского хоккея. Владимир Бокарев: «Мы были колючей командой». (рос.)
  5. ↑ Тридцать три тройки. Часть вторая. (рос.)
  6. ↑ Вячеслав Жидков на сайті EliteProspects.com (англ.)
  7. ↑ Пять плюс один. Советская эпоха — «Торпедо» Горький (рос.)
  8. ↑ 100 бомбардирів (рос.)
  9. ↑ Чемпіонат СРСР 1978/79 (рос.)
  10. ↑ Клуб Всеволода Боброва (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скворцов_Олександр_Вікентійович&oldid=39063126