Слобідка (Прилуцький район)
| село Слобідка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Громада | Талалаївська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA74080190330077503 |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1925 |
| Населення | 222 |
| Площа | 1,975 км² |
| Густота населення | 112,41 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17202 |
| Телефонний код | +380 4634 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°46′16″ пн. ш. 33°05′45″ сх. д. / 50.77111° пн. ш. 33.09583° сх. д.Координати: 50°46′16″ пн. ш. 33°05′45″ сх. д. / 50.77111° пн. ш. 33.09583° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
161 м[1] |
| Найближча залізнична станція | Талалаївка |
| Відстань до залізничної станції |
9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17260, село Стара Талалаївка , вулиця Миру, 34а |
| Карта | |
  Слобідка | |
 Слобідка | |
| Мапа | |
| |
Слобі́дка (Слобідка Новицького) — село в Чернігівській області України. За адміністративним поділом до липня 2020 року село входило до Талалаївського району, а після укрупнення районів входить до Прилуцького району. Входить до складу Талалаївської селищної громади. Розташоване на річці Детюківці за 9 км від залізничної станції Талалаївки. Населення — 222 особи, площа — 1,975 км².
Історія[ред. | ред. код]
Село вперше згадується під 1718 роком під назвою Слобідка Новицького[2]. Входила до Срібнянської сотні Прилуцького полку Гетьманщини. Поселена Новицьким на початку XVIII століття. 1718 року в слобідці налічувалось 40 дворів селян. 1729 року — 56 дворів селян. 1738 року значилася вже селом, в якому було 38 господарств селян бунчукового товариша Якова Новицького. 1780 року — 56 дворів (86 хат) і 5 бездворових хат селян, власником яких був бунчуковий товариш Грицько Новицький. Діяла дерев'яна Покровська церква, збудована між 1737 та 1780 роками.
З ліквідацією полкового устрою у 1782 році село відійшло до Роменського повіту Чернігівського намісництва, а у 1796 році до Прилуцького повіту Малоросійської губернії. 1797 року в «селі Слобідці з хуторами» налічувалось 340 душ чоловії статі податкового населення.
Під час утворення Полтавської губернії у 1802 році село відійшло до Роменського повіту.
У складі СРСР[ред. | ред. код]
 братська могила |
 пам'ятник воїнам-односельцям |
1950 року на братській могилі 2-х невідомих радянських воїнів, що загинули у 1943 році в ході німецько-радянської війни під час відвоювання села, встановлено пам'ятник.
У 1969 році встановлено пам'ятний знак 68 воїнам-односельчанам, які загинули в роки німецько-радянської війни (реконструйований у 1978 році).
В складі України[ред. | ред. код]
З 1991 року село у складі України. У 1996 році в селі був 121 двір, 220 жителів.
До 2020 року було підпорядковане Староталалаївській сільській раді.
Особистості[ред. | ред. код]
В селі народилися:
- Минтус Людмила Миколаївна (нар. 1959) — майстер художнього ткацтва;
- Ротач Петро Петрович (1925—2007) — український поет і літературознавець.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Погода в селі Слобідці
- ↑ Лазаревський О. М. Описание старой Малороссии. Том 3. Полк Прилуцкий. Київ, 1902(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник / за ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин : «Аспект-Поліграф», 2007. — 560 с. — ISBN 978-966-340-221-5.
| ||||||||
| |||||||||||
