Службовий роман. Наш час

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Службовий роман. Наш час M:
Служебный роман. Наше время
Жанр комедія, мелодрама
Режисер Сарік Андреасян
Продюсер Сергій Лівньов
Георгій Малков
Андрій Яковлєв
Сценарист Микола Ковбас
Сарік Андреасян
Володимир Зеленський
Сергій Шефір
Борис Шефір
У головних
ролях
Світлана Ходченкова
Володимир Зеленський
Марат Башаров
Анастасія Заворотнюк
Оператор Петро Братерський
Композитор Dr. Tash
Кінокомпанія Студія Квартал-95
Леополис
Дистриб'ютор UFD (Україна)
Тривалість 87 хв.
Мова російська
Країна Україна Україна
Росія Росія
Рік 2011
Дата виходу 17 березня 2011 (Росія)
17 березня 2011 (Україна)
Кошторис 5 млн. $
Касові збори 14.6 млн. $[1]
IMDb ID 1764600
служебныйроман.рф

«Службовий роман. Наш час» (рос. «Служебный роман. Наше время») — українсько-російська комедія 2011 року режисера Саріка Андреасяна, ремейк стрічки 1977 року «Службовий роман». Світова прем'єра фільму відбулася 17 березня 2011 року.

З 9 грудня 2014 року, після протестів громадськості, фільм заборонили до показу та розповсюдження в Україні через незаконні вчинки та антиукраїнські шовіністичні висловлювання актора фільму Івана Охлобистіна. Пізніше у 2016 році, фільм знову був показаний на українському телебаченні телеканалами «1+1» та «Квартал ТВ», але усі сцени та будь-яке згадування Івана Охлобистіна було вирізане.

Опис[ред. | ред. код]

Наші дні. Людмила Калугіна — акула бізнесу, хазяйка рейтингового агентства. Анатолій Новосельцев — фінансовий аналітик, фанатичний байкер і батько двох дітей. І жити б їм: їй — в боротьбі з конкурентами, йому офісним планктоном, коли б не службовий роман…

У ролях[ред. | ред. код]

Заборона до показу[ред. | ред. код]

З 9 грудня 2014 року Державне агентство України з питань кіно заборонило до показу та поширення в Україні фільм «Службовий роман. Наш час» разом із ще 70-ма фільмами та серіалами за участю Івана Охлобистіна.[2][3] За повідомленням відомства, заборона пов'язана із антиукраїнськими шовіністичними вчинками Охлобистіна, а також порушенням ним заборони на в'їзд до України.[4][5] Незадовго до цього за заборону протестували активісти, зокрема учасники кампанії «Бойкот російського кіно».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]