Службовий роман. Наш час

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Службовий роман. Наш час Picto infobox cinema.png
Служебный роман. Наше время
Жанр комедія, мелодрама
Режисер Сарік Андреасян
Продюсер Сергій Лівньов
Георгій Малков
Андрій Яковлєв
Сценарист Микола Ковбас
Сарік Андреасян
Володимир Зеленський
Сергій Шефір
Борис Шефір
У головних
ролях
Світлана Ходченкова
Володимир Зеленський
Марат Башаров
Анастасія Заворотнюк
Оператор Петро Братерський
Композитор Dr. Tash
Кінокомпанія Студія Квартал-95
Леополис
Дистриб'ютор UFD (Україна)
Тривалість 87 хв.
Мова російська
Країна Україна Україна
Росія Росія
Рік 2011
Дата виходу 17 березня 2011 (Росія)
17 березня 2011 (Україна)
Кошторис 5 млн. $
Касові збори 14.6 млн. $[1]
IMDb ID 1764600
служебныйроман.рф

«Службовий роман. Наш час» (рос. «Служебный роман. Наше время») — українсько-російська комедія 2011 року режисера Саріка Андреасяна, ремейк стрічки 1977 року «Службовий роман». Світова прем'єра фільму відбулася 17 березня 2011 року.

З 9 грудня 2014 року, після протестів громадськості, фільм заборонили до показу та розповсюдження в Україні через незаконні вчинки та антиукраїнські шовіністичні висловлювання актора фільму Івана Охлобистіна. Пізніше у 2016 році, фільм знову був показаний на українському телебаченні телеканалами «1+1» та «Квартал ТВ», але усі сцени та будь-яке згадування Івана Охлобистіна було вирізане.

Опис[ред. | ред. код]

Наші дні. Людмила Калугіна — акула бізнесу, хазяйка рейтингового агентства. Анатолій Новосельцев — фінансовий аналітик, фанатичний байкер і батько двох дітей. І жити б їм: їй — в боротьбі з конкурентами, йому офісним планктоном, коли б не службовий роман…

У ролях[ред. | ред. код]

Заборона до показу[ред. | ред. код]

З 9 грудня 2014 року Державне агентство України з питань кіно заборонило до показу та поширення в Україні фільм «Службовий роман. Наш час» разом із ще 70-ма фільмами та серіалами за участю Івана Охлобистіна.[2][3] За повідомленням відомства, заборона пов'язана із антиукраїнськими шовіністичними вчинками Охлобистіна, а також порушенням ним заборони на в'їзд до України.[4][5] Незадовго до цього за заборону протестували активісти, зокрема учасники кампанії «Бойкот російського кіно».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]