Охлобистін Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Іванович Охлобистін
рос. Иван Иванович Охлобыстин
Ivan Okhlobystin 16.jpg
Ім'я при народженні Охлобистін Іван Іванович
Народився 22 липня 1966(1966-07-22) (56 років)
Полєново, Тульська область, РРФСР
Національність росіянин
Громадянство Росія Росія
Релігія православ'я
Діяльність актор, режисер, сценарист
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності 1983 — н.в.
У шлюбі з Оксана Охлобистіна
IMDb nm0645612
Нагороди та премії

CMNS: Іван Іванович Охлобистін у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Іва́н Іва́нович Охлоби́стін (рос. Иван Иванович Охлобыстин; псевдоніми: Іван, Іван Чужий, Леопольд Розкішний; нар. 22 липня 1966(19660722), будинок відпочинку «Полєново», Тульська область, РРФСР)  — російський та радянський актор, режисер, сценарист, Священнослужитель Російської Православної Церкви, тимчасово заборонений у служінні. Відомий роллю доктора Бикова з комедійного серіалу «Інтерни».

Відомий гомофобними та антиукраїнськими шовіністичними висловлюваннями, а також підтримкою сепаратистських терористичних організацій на території України та анексії Крима Росією. Занесений до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України[2]. Фігурант баз центру "Миротворець"[3].

Підписав колективне звернення «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента щодо України та Криму». В Україні заборонено творчість за участю Івана Охлобистіна[4][5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Його батько був 62-річним головним лікарем, а мати — 19-річною студенткою. Після закінчення школи Охлобистін вступив до ВДІК. Після служби в армії (служив у ракетних військах в Ростові-на-Дону) відновився в інституті і повністю поринув у громадську роботу. За короткий термін він навіть був обраний секретарем Союзу кінематографістів СРСР[джерело?]. В 1992 році закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Таланкіна). Його акторським дебютом стала картина «Нога» (реж. Н. Тягунов) — він отримав приз за найкращу роль на фестивалі «Молодість-91». Перший же сценарій Охлобистіна до фільму «Виродок» (реж. Р. Качанов) отримав номінацію на престижне «Зелене яблуко, золотий листок». Перша повнометражна режисерська робота Охлобистіна — «Арбітр» (з саундтреком гуртів «Пикник» і «Оберманекен») — отримала нагороду «Кінотавр» в категорії «Фільми для обраних». Також брав участь у театральних постановках. 16 лютого 1996 року у МХАТі відбулася прем'єра вистави за п'єсою Івана Охлобистіна «Злочинниця, або Крик дельфіна» (у постановці М. Єфремова).

Вдома у Охлобистіна є міні-колекція рушниць. Також актор має пристрасть до гарних годинників і мобільних телефонів.[джерело?] Входить до Союзу мисливців і рибалок Росії, а крім того — у Міжнародній асоціації айкідо Кіоку Реммей. Захоплюється ювелірною справою. За політичними переконаннями є монархістом[6].

У 2001 році в Ташкентській єпархії РПЦ рукопокладений у священика.

Родина[ред. | ред. код]

Одружений з 1995 року на актрисі Оксані Охлобистіній (попадя Ксенія; до одруження — Оксана Володимирівна Арбузова). У подружжя шестеро дітей 1996—2006 років народження: два сина (Василь і Сава) і чотири дочки (Анфіса, Євдокія, Варвара та Іоанна).

Нагороди та недавні роботи[ред. | ред. код]

За свою кінематографічну діяльність Іван Охлобистін має 17 нагород за найкращу режисуру, 9 нагород за найкращу акторську роль і 21 нагороду за найкращий сценарій.

Останніми його роботами в кіно, як сценариста, стали картини «ДМБ» (реж. Р. Качанов), «Даун Хаус» (реж. Р. Качанов), «Сміттяр» (реж. Г. Шенгелія).

В 2007 році на екранах з'явився фільм «Параграф 78» (реж. М. Хлебородов), знятий за сценарієм Охлобистіна, який він написав ще в 1995 році.

Одна з останніх ролей — роль заввідділенням Андрія Бикова, серіал — «Інтерни».

Відхід від кінематографа[ред. | ред. код]

Охлобистін пробував свої сили в політиці. Був членом екологічної партії «Кедр»[7], яка йшла у владу з метою відродити в Росії інститут монархії.[джерело?]

У вересні 2011 р. Охлобистін заявив, що збирається висунути свою кандидатуру на президентських виборах РФ у 2012 році.[8]

Свою прихильність до православ'я Охлобистін зробив публічним надбанням в 1998 році, ставши ведучим телепередачі «Канон». На початку 2001 року вийшов фільм «Даун Хаус» з його участю, і в цей же час стає відомо, що Охлобистін висвячений на священика архиєпископом Ташкентським Володимиром (Ікімом). Відбулася ця подія в Ташкентській єпархії. В кінці року Охлобистін повернувся до Москви, де влаштував презентацію свого короткометражного фільму про князя Данила. Причому це був перший фільм із циклу «Житія святих», в якому повинно бути, за задумом Охлобистіна, 477 серій.[джерело?] У тому ж 2001 році Президент Росії Володимир Путін нагородив Охлобистіна іменним золотим годинником N 239 «За заслуги перед Вітчизною».[джерело?]

Сан священнослужителя Охлобистін прийняв будучи вельми популярним актором і сценаристом. Оскільки православ'я негативно ставиться до акторської діяльності[джерело?], Іван на час залишив цю професію і виступав лише в ролі сценариста. Проте до 2008 року Охлобистін знову повернувся до акторської діяльності, пояснюючи це потребою заробітку.

У 2005 році вийшла його книга «XIV принцип», написана в жанрі фантастики.

Теперішній час[ред. | ред. код]

До 2005 року отець Іоанн служив у храмі святителя Миколая в Заяїцькому, що розташований на Раушській набережній річки Москва. Після — в храмі Софії Премудрості Божої на Софійській набережній.

Веде передачу «Зграя» на радіостанції Російської служби новин.

Веде колонку в мультимедійному співтоваристві «Сноб».

Гариком Сукачовим знятий фільм «Будинок Сонця» за сценарієм Охлобистіна.

У фільмі «Змова», який зняв режисер Станіслав Лібін, Іван Охлобистін виконав роль Григорія Распутіна.

Зараз Охлобистін знову активно включився у знімальний процес. В 2009 році вийшли відразу кілька фільмів з його участю: «Куля-дурка», відбулася прем'єра фільму «Цар». Знімається в головній ролі телесеріалу «Інтерни»

26 листопада 2009 року в новинних стрічках з'явилося повідомлення про те, що Охлобистін попросив Патріарха Кирила звільнити його від служіння через «внутрішні протиріччя»[9].

8 лютого 2010 року Патріарх Кирил, на прохання самого Івана Охлобистіна, відсторонив його від священнослужіння, заборонивши носіння одежі священика та ієрейського хреста. Патріарх відзначив, що якщо священик Іоанн Охлобистін зробить «остаточний і однозначний вибір на користь пастирського служіння», то його тимчасова заборона в служінні може бути знята.[10][11]

Погляди[ред. | ред. код]

У Росії Охлобистіна звинувачують у гомофобії, свого часу він вимагав від президента Володимира Путіна повернути у Кримінальний кодекс Росії статтю за мужолозтво, а пізніше заявив, що геї та лесбійки не заслуговують виборчих прав і їх потрібно відправити до армії — мити тарілки.[12][13] Цитата актора:[14]

« Я б їх усіх живцем у пічку запхав. Це Содом і Гоморра, я як віруюча людина не можу до цього ставитися байдуже, це жива небезпека моїм дітям. «

Під час Євромайдану, у своєму акаунті, в мікроблозі Твіттер, висловив підтримку спецпідрозділу «Беркут» у боротьбі з народом, аргументувавши це словами: «Солдати не винні, вони виконують наказ». Також, Охлобистін зазначив, що, якщо б був в Україні, то уже почав би формувати альтернативний уряд на південно-східній частині України[15]. Через деякий час Охлобистін зізнався, що був не правий і попросив вибачення у всіх, кого такі висловлювання образили. Також він написав, що і росіяни і українці солідарні в одному — «ловити Януковича і судити, як бандита і зрадника»[16].

Потап і Іван Охлобистін в Києві, 2012 рік

Охлобистін одним із перших підписав скандального листа на підтримку дій президента Росії Володимира Путіна в Криму та Україні.[17]

Охлобистін неодноразово публікував в соціальних мережах повідомлення україноненависницького та шовіністичного характеру. Так, зокрема, до авторства Охлобистіна входять такі висловлювання:

« Звірі, сп'янілі від пролитої крові своїх співвітчизників, зомбі, одурманені євросодомською брехнею, скнари, обкрадені країною ідіотки Псакі і володаря зла Обами, юди, які зрадили слов'янський світ, адепти сатани. (про українців)[18] «
« Я хочу щоб у вас попідривали усі енергоблоки, щоб ви всі повмирали. (у зверненні до українців)[19] «

30 листопада 2014 року в ході російсько-української війни, незважаючи на винесену СБУ заборону на в'їзд до України, Охлобистін відвідав самопроголошену Донецьку народну республіку. Метою його візиту, за словами актора, були презентація нового фільму та підтримка так званої Новоросії. Під час візиту Охлобистін привіз подарунки для ватажка терористів Мотороли та його дружини. Тоді ж актор висловив думку щодо ролі російського народу у світі:[20][21]

« У кожної нації є своя національна ідея. І, на жаль, у хворобливому своєму піку вона зводиться до світового панування. І тільки в російського народу ця національна ідея протилежна: навпаки, ця національна ідея полягає, щоб не допустити реалізації національних ідей всіх інших народів. Щоб нікому не було можливо..е-е..не було можливо..захопити весь світ. «

Охлобистін підтримує ідею окупації Одеси та заявляв у 2014, що хотів би зустріти Новий рік в Одесі, в театрі Опери та балету:[22]

"Ось подумалось: а чи не провести мені "Духовні Бесіди" на Новий рік, в Одесі, в Оперному театрі? Люблю це місто"»
Оригінальний текст (рос.)
«"Вот подумалось: а не провести ли мне "Духовные Беседы" на Новый год, в Одессе, в Оперном театре? Люблю этот город"

У січні 2015 року в мережі інтернет з'явилось відео із записом пісні на підтримку сепаратистів, у якому, окрім Охлобистіна, також взяли участь російські музики Гарик Сукачов та Олександр Скляр.[23]

Іван Охлобистін проповідує рашизм і вважає, що «рашизм — це вибір мудрого» та доводить вірність своїм переконанням татуюванням на руці, яке він називає «тавро рашиста».[24]. Він висловлюється про рашизм так:

Рашизм - це добре. Це консолідарно, інтернаціонально, прогресивно. Рашизм - це здатність вважати себе причетним до чогось глибоко правильного, духовного, того що веде свій витік від розуміння, що Росія зараз - це останній бастіон, що стримує чорну хвилю безликого індивідуалізму, цинічного споживацтва, звірячої похоті і байдужої жорстокості. Рашизм - це живе, тремтяче серце, сповнене вірою у можливість зробити кожну людину на землі щасливою. Рашизм - це ідеологія героя. Рашизм - це поезія закоханого. Рашизм -це милосердя святого. Рашизм - це вибір мудрого. Я був би гордий, якби мене вважали рашистом. Я б постарався відповідати, цьому високому імені. Хай живе рашизм![24]
Оригінальний текст (рос.)
Рашизм - это хорошо. Это консолидарно, интернационально, прогрессивно. Рашизм – это способность считать себя сопричастным чему-то глубоко правильному, духовному, ведущему свой исток от понимания, что Россия сейчас - это последний бастион, сдерживающий черную волну безликого индивидуализма, циничного потребительства, звериной похоти и равнодушной жестокости. Рашизм – это живое, трепещущее сердце, исполненное верой в возможность сделать каждого человека на земле счастливым. Рашизм – это идеология героя. Рашизм – это поэзия влюбленного. Рашизм –это милосердие святого. Рашизм – это выбор мудрого. Я был бы горд, если бы меня считали рашистом. Я бы постарался соответствовать, этому высокому имени.Да здравствует рашизм!

29 березня 2019 сканадальний актор разом з Михайлом Пореченковим записали відеозвернення на підтримку кандидата в президенти Володимира Зеленського[25][26].

12 серпня 2021 в інтерв'ю пропагандистки Діани Каді закликав Путіна бомбити міста України та вбивати українців[27].

Після признання Президентом РФ ДНР та ЛНР, Охлобистін казав, що не варто тільки на цьому зупинятися і те що "такий історичний казуз як Україна має зникнути"[28].

Після повномаштабного вторгнення Росії в Україну, Охлобистін підтримав російських військових, а також організував флебмоб "Работайте, братья" в рамках якого зачитав вірш з фільма "Брат 2"[29].

Реакції на дії та погляди[ред. | ред. код]

Влітку 2014 року після антиукраїнських і шовіністичних висловлювань українці оголосили бойкот Охлобистіну.[12][17]

В кінці жовтня 2014 року Служба безпеки України заборонила Івану Охлобистіну в'їзд до України.[30] Схожі рішення щодо актора у жовтні—листопаді оголосили Латвія[31] та Естонія[32].

Охлобистін став об'єктом уваги активістів кампанії «Бойкот російського кіно». Із початку грудня 2014 року активісти почали вимагати заборонити показ фільмів в Україні за участі актора.[33][34] З того часу Державне агентство України з питань кіно запланувало скасувати прокатні посвідчення фільмів із участю Охлобистіна, про що повідомив віце-прем'єр, міністр культури України В'ячеслав Кириленко.[35]

У Росії під час моноспектаклю Охлобистіна «Духовні бесіди» чоловік із Тульської області вручив актору пляшку наповнену нібито кров'ю. Під час вручення він пояснив, що це є кров українського та російського народів, а Охлобистін спраглий до неї, оскільки постійно закликає захопити Україну, ввести війська та хоче, щоб всі українці померли.[36]

1 грудня 2014 скандально відомий актор Михайло Пореченков підтримав приїзд до Донецька 30 листопада свого колеги Івана Охлобистіна.[37]

9 грудня 2014 року Державне агентство України з питань кіно заборонило до показу в Україні 71 фільм та серіал за участю Охлобистіна.[38] У відомстві зазначили: «Заборона пов'язана з тим, що вищеназвана особа, нехтуючи забороною в'їзду до України, 30 листопада прибула до міста Донецьк, де виявила підтримку терористичній організації так званій „ДНР“. Під час цього візиту, як і у своїх попередніх заявах, широко посіяних в ЗМІ, Іван Охлобистін пропагував фашизм і неофашизм, закликав до війни проти України та повалення конституційного ладу, розпалював міжетнічну та релігійну ворожнечу, принижував українців за національною ознакою.»[39]

На початку січня 2015 року Служба безпеки України повідомила, що оголосила в розшук усіх російських акторів і музикантів, які приїздили на окуповані території Донбасу.[40]

29 листопада 2016 року Охлобистін написав заяву з проханням про надання громадянства терористичної самопроголошеної Донецької народної республіки[41]. Наступного дня прохання було задоволено. Голова невизнаної республіки Олександр Захарченко надав Охлобистіну паспорт ДНР. 2 грудня 2016 року Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження проти Івана Охлобистіна за ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України (створення терористичної групи чи терористичної організації)[42].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Актор[ред. | ред. код]

Сценарист[ред. | ред. код]

Режисер[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

За свою кінематографічну діяльність Іван Охлобистін має 17 нагород за найкращу режисуру, 9 нагород за найкращу акторську роль і 21 нагороду за найкращий сценарій.

з них:

  • Лауреат Призу «Срібний Орел» за найкращу режисуру на МКФ в Чикаго (1989, за фільм «Руйнівник хвиль»)
  • Лауреат Призу глядацьких симпатій на МКФ фільмів для молоді в Потсдамі (1989, за фільм «Руйнівник хвиль»)
  • Дипломант Кінофестивалю «Молодість-91» (1991, за роль у фільмі «Нога»)
  • Лауреат Призу за найкращу акторську роботу у конкурсі «Фільми для обраних» на Кінофестивалі «Кінотавр» (1992, за роль у фільмі «Нога»)
  • Лауреат Призу за найкращу режисерську роботу у конкурсі «Фільми для обраних» на Кінофестивалі «Кінотавр» (1992, за фільм «Арбітр»)
  • Лауреат Призу за найкращу режисуру на КФ «Друга прем'єра» в Москві (1992, за фільм «Арбітр»)
  • Лауреат Призу за найкращу режисуру на МКФ у Кемпері (1993, за фільм «Руйнівник хвиль»)
  • Лауреат Премії «Золотий Овен» За найкращий сценарій (2000, за фільм «ДМБ»)
  • Нагороджений іменним золотим годинником № 239 «За заслуги перед Вітчизною» (2001)
  • Нагороджений премією «Телезірка» у номінації «Актор року» (2010) (Україна)
  • Нагороджений премією «Телезірка» у номінації «Улюблений актор» (2012) (Україна)
  • Нагороджений гуманітарним знаком «доброволець Донбасу» (2016) (невизнаний ДНР).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці - Міністерство культури та інформаційної політики України - офіційний вебсайт. mkip.gov.ua. Процитовано 19 січня 2022. 
  3. Охлобыстин Иван Иванович / Охлобистін Іван Іванович / Ohlobystin Ivan Ivanovich "Миротворець". 
  4. В Україні заборонили прокат фільмів з акторами, що загрожують національній безпеці (список). ЧаРівне (ua). Процитовано 9 травня 2022. 
  5. Новини - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація. shev.kyivcity.gov.ua. Процитовано 24 травня 2022. 
  6. «Это что-то психическое». Интервью с И. Охлобыстиным в журнале «Русский репортёр». Архів оригіналу за 26 травня 2008. Процитовано 26 травня 2008. 
  7. Общероссийская политическая общественная организация "Экологическая партия "Кедр" (Зеленые) [1]
  8. Іван Охлобистін вирішив іти в Президенти Росії
  9. Новость на сайте Interfax
  10. Патриарх Кирилл отстранил от служения отца Иоанна Охлобыстина. Lenta.ru. 8 лютого 2010. Архів оригіналу за 20 серпня 2012. Процитовано 14 серпня 2010. 
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютого 2010. Процитовано 29 жовтня 2010. 
  12. а б Через бойкот глядачів відомий російський актор І.Охлобистін не виступатиме в Києві. УНН. 05.06.2014
  13. «Гомофоба» Охлобистіна засудили іноземні ЗМІ. ТаблоID. Українська правда. 18.12.2013
  14. Охлобистін: Я б усіх гомосексуалів живцем у пічку запхав. ТаблоID. Українська правда. 13.12.2013
  15. Іван Охлобистін був лаконічним в Твіттері: «Я за „Беркут“». (рос.)
  16. Ловить Януковича и судить, как бандита и предателя, — Охлобыстин изменил мнение об Украине. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014. 
  17. а б Через бойкот глядачів Охлобистін не виступатиме в Києві. ТВі. 04.06.2014
  18. Російський актор ненавидить усе українське, навіть борщ.
  19. СВЯЩЕНИК ІВАН ОХЛОБИСТІН ПОБАЖАВ УСІМ УКРАЇНЦЯМ ПОМЕРТИ.
  20. Охлобистін навідався до терористів: «Моторолі» подарував пляшку, його дружині — шубу. Gazeta.ua. 30.11.2014
  21. Охлобистін в окупованому Донецьку заявив, що готовий воювати на боці терористів. espreso.tv. 01.12.2014
  22. Скандальний Охлобистін хоче приїхати на Новий рік в Одесу. politics.segodnya.ua (укр.). Процитовано 3 червня 2022. 
  23. Охлобистін і Сукачов пропіарилися на «сатанинських обстрілах» Донецька. ВІДЕО. ТаблоID. Українська правда. 19.01.2015
  24. а б Охлобыстин показал «клеймо рашиста». 14.08.2014
  25. "Крим наш! Всьо наше!": Охлобистін і Пореченков агітують за Зеленського. espreso.tv (укр.). Процитовано 3 червня 2022. 
  26. Прихильники сепаратистів хочуть бачити Зеленського президентом (відео). konkurent.ua (укр.). Процитовано 3 червня 2022. 
  27. ОХЛОБЫСТИН: о Навальном, Бузовой, Прилепине, будущем Украины, и о том, почему Грудинин проказник (uk-UA). Процитовано 3 червня 2022. 
  28. «Увлекшийся император» или «Украина должна исчезнуть»? — Как российские звезды оценили «признание» ЛДНР. Послушали Дудя, Охлобыстина и других. Telegraf.by (ru-RU). 23 лютого 2022. Процитовано 11 травня 2022. 
  29. «Работайте, братья». Охлобыстин запустил флешмоб в поддержку спецоперации на Украине. 360tv.ru (рос.). Процитовано 25 травня 2022. 
  30. СБУ заборонила в'їзд в Україну Охлобистіну і ще сотням «діячів культури». Дзеркало тижня. 26.10.2014
  31. Охлобистіну на п'ять років заборонили муляти очі естонцям. ДеПо. 03.11.2014
  32. Охлобистіну заборонили в'їзд до Латвії. espreso.tv. 25.10.2014
  33. «Зомбі» під Нацрадою вимагали позбавити ліцензій телеканали за трансляцію російських серіалів. УНН. 03.12.2014
  34. У Києві під АП «закривавлені телезомбі» вимагали більше серіалів з Охлобистіним. ЗІК. 22.12.2014
  35. Фільми з Охлобистіним в Україні заборонять — міністр культури. Радіо Свобода. 05.12.2014
  36. В Україні заборонять всі фільми зі скандальним Охлобистіним. ТСН. 1+1. 04.12.2014
  37. «Пореченков поддержал приезд Охлобыстина в Донецк»[недоступне посилання з липня 2019] (рос.) 01.12.2014
  38. Держкіно заборонило 71 фільм з участю російського актора Охлобистіна (список). Радіо Свобода. 09.12.2014
  39. Держкіно забороняє фільми Охлобистіна. Державне агентство України з питань кіно. 09.12.2014
  40. СБУ оголосила в розшук усіх російських акторів і музикантів, які виступали на окупованому Донбасі. ТВі. 04.01.2015
  41. Актор Охлобистін просить про надання йому "громадянства ДНР". ukranews.com. Українські новини. 30 листопада 2016. 
  42. СБУ відкрила кримінальну справу проти Охлобистіна. ukranews.com. Українські новини. 2 грудня 2016. 

Література[ред. | ред. код]

  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.400-401.

Джерела[ред. | ред. код]