Соціальна бажаність
Соціа́льна ба́жаність (англ. social desirability bias ‘упередженість [внаслідок] суспільної бажаності’) — схильність або установка представляти себе з найбільш вигідної для себе сторони[1], тенденція відповідати на питання згідно з соціальними нормами.
Ефект соціальної бажаності або соціально бажаний ефект — феномен, за якого суб’єкт підсвідомо намагається відповідати очікуванням дослідників (як вважає суб’єкт).[2]
Суперечливість поняття[ред. | ред. код]
Феномен соціальної бажаності активно досліджується з середини XX ст.. Вперше його описав Ален Л. Едвардс[3], який назвав цей феномен «ефектом фасаду», гадаючи, що людина завжди більшою або меншою мірою бажає здаватися краще, ніж є насправді, отже він розглядав соціальну бажаність як прагнення відповідати ідеальним зразкам, що прийняті у суспільстві. Едвардс наголошував, що соціальна бажаність орієнтована на взірці, які відносно рідко трапляються у житті, але прагнуть до них, чи принаймні демонструють таке прагнення, багато хто.
В галузі психологічного тестування поняття соціальної бажаності протягом тривалого часу було предметом запеклих дискусій. Зокрема, спірними питаннями були визначення соціальної бажаності, її розповсюдження, проблем, які вона детермінує в інтерпретації психологічних тестів і методів її контролю.[4][5]
В різні часи поняття соціальної бажаності визначалося по-різному:[1]
- як тяжіння до культурно-санкціонованих і одобрюваних відповідей;
- як тенденція відповідати соціально бажано на твердження, пропоновані для характеристики себе;
- як схильність описувати себе за допомогою термінів, що розцінюються людиною як бажані;
- як схильність представляти себе у найсприятливішому вигляді.
У всіх визначеннях акцентується певний стиль реагування безвідносно до специфічного змісту особистісної характеристики, яку повинен вимірювати психологічний тест. Звідси, потенційна проблема психологічного тесту полягає в тому, чи являє отриманий за тестом високий бал дійсно високу оцінку вимірюваної тестом характеристики, чи більшою мірою тенденцію представляти себе з більш вигідних позицій.[1]
Особливості[ред. | ред. код]
Сучасні дослідники розглядають соціальну бажаність не лише як артефакт, але також як компонент індивідуальності людини, як риси, що сприяють соціальній успішності, а також як відбиття реальної альтруїстичної тенденції у поведінці людини.[6]
Згідно усталених поглядів на феномен соціальної бажаності, існує два аспекти цього явища: перший стосується особистості та її впевненості у власних можливостях, другий пов’язаний з орієнтацією на інших і може відображати міжособову чутливість, або свідомий намір контролювати враження, яке складається у рецепієнта. Індивідуальні тести, які передбачають оцінку соціальної бажаності, можуть вимірювати будь-який один або й обидва ці аспекти.[4][5]
Соціальна бажаність актуалізується при переході у нову соціальну ситуацію і сприяє налагодженню у ній відносин особистості зі значущими учасниками.[7]
Рівень схильності до спотворення інформації для здобуття соціального схвалення у юнацькому віці знижується в процесі становлення особистості. Схильність до надання соціально-схвальних відповідей корелює з певними особистісними характеристиками у психологічному статусі індивіда.[8]
«Віртуальне “Я”» (тобто «Я», використовуване у телекомунікації) розкутіше, епатажніше і має менший рівень соціальної бажаності у віртуальній самопрезентації порівняно з реальним «Я», і тим більше, ідеальним «Я».[9] Відповіді у телефонних опитування мають вищий рівень соцільної бажаності порівняно з онлайн-опитуваннями.[10]
Соціально бажані відповіді[ред. | ред. код]
Соціально бажані (або схвальні) відповіді (англ. socially desirable responding ‘соціально бажане відповідання’) — відповіді на питання психологічних тестувань чи соціологічних опитувань, свідомо або несвідомо спотворювані респондентом внаслідок схильності людей подавати себе у вигіднішому світлі.
Подолання впливу соціальної бажаності[ред. | ред. код]
Соціальна бажаність — найважливіше джерело зниження достовірностіпсиходіагностичних методик.[11] Зменшенню ефекту соціальної бажаності сприяє правильне пред’явлення методики і попередня бесіда психолога з досліджуваним, спрямована на зменшення недовіри і потайливості (ознайомлення з правилами професійної етики психолога, роз’яснення мети дослідження і планів використання результатів тощо).[12]
Також для подолання впливу соціальної бажаності на результати тестів використовуються наступні методи:[5]
- Використання у тесті формату вимушеного вибору відповідей, разом з цим варіанти відповідей на будь-який пункт мають бути тотожніми з позиції соціальної бажаностї.
- Відбір тестових пунктів, які більшою мірою репрезентують психологічне поняття інтереса, ніж соціальна бажаність.
- Розробка особливих тестових інструкцій для зменшення імовірності відповідей респондентів, зумовлений соціальною бажаністю, наприклад, можна підкреслити анонімність дослідження.
- Статистичне виключення впливу соціальної бажаності з тестових показників на етапі обробки відповідей. Для цього у тест додається спеціальна 'шкала соціальної бажаності (шкала достовірності), оцінки якої згодом використовуються для корекції показника за досліджуваною психологічною характеристикою.
Шкала достовірності[ред. | ред. код]
Задля діагностування схильності давати соціально бажані відповіді у опитувальники додадається шкала достовірності (або шкала брехні) — низка питань, що мають відповідати двом вимогам:[13]
- змальована у питанні ситуація повинна бути достатньо типовою для більшості досліджуваних;
- опитуваному має бути соромно, або, принаймні, ніяково, незручно, зізнаватися в тому, що він вчиняє саме у такий спосіб, порушуючи правила поведінки та моральні норми, прийняті в суспільстві.
Наприклад, шкала брехні в Особистісному опитувальнику Айзенка для підлітків містить такі пункти:
- Ти коли-небудь говорив неправду?
- Ти завжди виконуєш те, що тобі наказують дорослі?
- Чи було таке, що ти колись неввічливо розмовляв з батьками?
Якщо в результатах тесту цей показник досягає певного значення, то це свідчить про нещирість опитуваного.
Див. також[ред. | ред. код]
- Ефект інтерв’юера
- Соціологічне дослідження
- Політкоректність
- Конформність
- Чесність
- Мовчазна більшість
- Ефект Бредлі
- Реактивність (психологія)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Павлова О.В. Вплив мотивації схвалення на самопрезентацію[недоступне посилання з липня 2019][недоступне посилання] // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПНУ. — 2011. — т. XIII, ч.3. — с. 286—293. — С. 290.
- ↑ Порівняльний звіт щодо проблеми насильства над дітьми[недоступне посилання з липня 2019]. — Nobody’s Children Foundation, 2010 — P. 8.
- ↑ (англ.) Edwards A.L. The social desirability variable in personality assessment and research. — N.Y.: The Dryden Press, 1957. — 108 р.
- ↑ а б (рос.) Ильин Е.П. Психология общения и межличностных отношений. – СПб., 2009. – 573 с. , c. 215–219
- ↑ а б в (рос.) Холден P.P. Социальная желательность // Психологическая энциклопедия. — Спб.: Питер, 2003. — С. 829.
- ↑ (рос.) Кондратьева У.Г. Социальная желательность и стиль межличностных отношений в семье // Вестн. Новг. гос. ун-та. Сер.: Педагогика. Психология. — 2011. — №64. — С. 81—84. — С. 82
- ↑ (рос.) Кондратьева У.Г. Социальная желательность и стиль межличностных отношений в семье // Вестн. Новг. гос. ун-та. Сер.: Педагогика. Психология. — 2011. — №64. — С. 81—84. — С. 82
- ↑ Павлова О.В. Соціально-психологічні особливості спотворення інформації для здобуття соціального схвалення в юнацькому віці[недоступне посилання з липня 2019] // Вісник ЧНПУ. Серія: Психологічні науки. — 2012. — Вип. 103, т. 2.
- ↑ (рос.) Жичкина А.Е. Социально-психологические аспекты общения в Интернете. Архів оригіналу за 11 вересня 2006. Процитовано 16 вересня 2013.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|4=
(довідка) - ↑ (англ.) Social desirability bias [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (Difference between parallel telephone and online surveys) // Humphrey Taylor, David Krane, Randall K. Thomas Best Foot Forward: Social Desirability in Telephone vs. Online Surveys [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Public Opinion Pros. — Лютий 2005.
- ↑ (рос.) Никифоров О. В. Психодиагностика: Курс-конспект лекций и контрольные задания. — Рига: Балтийская международная академия. Высшая школа психологии, 2006. — 76 с.
- ↑ (рос.) Куликов Л.В. Психологическое исследование[недоступне посилання з липня 2019]. — 2008.
- ↑ Морозова-Ларіна О.І. Проблема шкал достовірності у сучасній психодіагностиці[недоступне посилання з липня 2019] // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України / За ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. — Вип. 20. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2013. — С. 428—437.
Література[ред. | ред. код]
- (англ.) Edwards A.L. The social desirability variable in personality assessment and research. — N.Y.: The Dryden Press, 1957. — 108 р.