Когнітивне упередження

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Когнітивні упередження можуть бути представлені у вигляді чотирьох категорій: коли багато інформації, коли не вистачає сенсу, коли швидко реагуємо, коли згадуємо і запам'ятовуємо.

Когнітивне упередження (у різних перекладах зустрічається також: «когнитивна ілюзія» або «когнитивне спотворення»англ. Cognitive bias) — це структура відхилення у судженні, коли висновки про інших людей і ситуації можуть бути зроблені нелогічно[1]. Людина створює свою власну «суб'єктивну соціальну реальність» на основі свого сприйняття даних зовнішнього світу. Побудована індивідом соціальна реальність, а не зовнішні дані, може диктувати його поведінку в соціальному світі. Таким чином, когнітивні упередження можуть іноді призводити до спотворення сприйняття, неточного судження, нелогічної інтерпретації, або того, що в широкому сенсі називається «ірраціональність».

Деякі когнітивні упередження, імовірно, адаптивні. Когнітивні упередження можуть призвести до більш ефективних дій у певному контексті. Крім того, когнітивні упередження дозволяють швидше приймати рішення, коли своєчасність цінніша точності, як показано в евристиці.

Інші когнітивні упередження є «побічним продуктом» обмежень людських можливостей до обробки даних, в результаті відсутності відповідних психічних механізмів (обмежена раціональність), або просто від обмеженої можливості обробки інформації.

Список когнітивних упереджень постійно збільшується за результатом досліджень протягом більш ніж останніх шести десятиліть в галузі людських суджень і прийняття рішень когнітивної науки, соціальної психології і поведінкової економіки. Когнітивні упередження важливі для вивчення, тому що «систематичні помилки» підкреслюють «психологічні процеси, що лежать в основі сприйняття і судження» (Tversky & Kahneman,1999, p. 582). Крім того, Канеман і Тверські (1996) стверджують, що когнітивні упередження мають ефективні практичні наслідки для окремих галузей, включаючи клінічні судження (діагностування)[2].

Огляд[ред. | ред. код]

Упередження виникають з різних процесів, які часом важко вирізнити. Вони включають

  • спрямлення шляхів при обробці інформації (евристика)
  • розумовий шум
  • обмежена здатність розуму до обробки інформації
  • емоційні і моральні мотивації
  • соціальний вплив

Поняття когнітивного упередження було запропоновано Еймосом Тверські та Денієлом Канеманом в 1972 та випливало з їхнього досвіду відсутності в людей навичок рахування, або неможливості інтуїтивно розмірковувати з числами більшого порядку. Тверські, Канеман та колеги продемонстрували декілька відтворюваних шляхів, у яких людські судження та рішення відхиляються від теорії раціонального вибору. Тверські та Канеман пояснили людські відмінності у судженні та прийнятті рішення термінами евристики. Евристика використовує ментальні «скорочення шляху», які надають швидку оцінку відносно ймовірності непевних випадків (Baumeister & Bushman, 2010, p. 141). Евристика є для розуму легкою для обробки, але час від часу призводить до «значних та систематичних помилок» (Tversky & Kahneman, 1974, p. 1125).

Наприклад, евристика репрезентативності визначається як тенденція «оцінювати частоту або ймовірність» події на підставі того, наскільки подія «нагадує типовий випадок» (Baumeister & Bushman, 2010, p. 141). Так звана «проблема Лінди» ілюструє репрезентативну евристику (Tversky & Kahneman, 1983). Учасникам було надано опис «Лінди», який натякав, що Лінда може бути феміністкою (тобто, її описували як стурбовану питаннями дискримінації і соціальної справедливості). Потім учасників спитали, чи на їхню думку, Лінда з більшою ймовірністю є «(a) касиром у банку» або «(b) касиром у банку та активною учасницею феміністичного руху». Більшість обрали варіант «(b)». Ця похибка (математично, варіант (b) не може бути більш ймовірним ніж варіант (a)) є прикладом омани поєднання; Тверські та Канеман доводили, що учасники обирали варіант (b), бо він видавався більш «репрезентативним» або типовим для особи, яка могла б відповідати опису Лінди. Евристика репрезентативності може призводити до таких помилок, як активація стереотипів та невірні судження про інших (Haselton et al., 2005, p. 726).

Натомість, критики Канемана та Тверські такі як Герд Гігеренцер доводять, що евристика не повинна спричиняти твердження, що людське мислення є наповнене ірраціональними когнітивними упередженнями; натомість необхідно застосовувати тезу, що раціональність не є тотожною формальній логіці або підрахунку ймовірностей. Тим не менш, такі експерименти як «проблема Лінди» виросли в евристику та програму дослідження упереджень, що поширилася за межі академічної психології у інші науки, такі наприклад як медицина, політологія та економіка.

Типи[ред. | ред. код]

Упередження можуть класифікуватися за багатьма напрямками. Наприклад, є упередження специфічні для груп (такі як зсув ризику) або для індивідуумів.

Деякі упередження впливають на прийняття рішень, де треба враховувати бажаність варіантів (наприклад, омана неповоротних витрат). Інші, такі як ілюзорна кореляція, впливають на судження наскільки щось є вірогідним або чи є одна річ наслідком іншої. Чіткий клас упереджень впливає на пам'ять, такі як упередження постійності (згадування свого минулого відношення і поведінки як більш схожих до поточних, ніж було насправді).

Деякі упередження впливають на мотивацію людини, наприклад бажання позитивного сприйняття себе веде до упередження егоцентричності та когнітивного дисонансу уникнення неприємного.

Інші упередження спричинені тим, що мозок особливим чином сприймає інформацію, формує спогади та робить судження. Ці відмінності деколи називають «гаряче пізнання» або «холодне пізнання», оскільки мотивоване міркування може включати в себе стан збудження.

Серед «холодних» упереджень:

  • деякі спричинені ігноруванням відповідної інформації (наприклад, відкидання ймовірності);
  • деякі містять рішення або судження, на які вплинула непов'язана інформація (наприклад, ефект обмеження рамками, де та сама проблема отримає різну реакцію залежно від того, яка вона описана; або упередження відмінності, коли варіанти, презентовані разом, обираються не так, як коли вони презентовані окремо;
  • інші надають надмірної ваги неважливій, але характерній рисі проблеми (наприклад, якорування).

Те, що деякі упередження відбивають мотивацію, і зокрема мотивацію мати позитивне ставлення до самого себе, відповідальне за той факт, що багато упереджень орієнтовані на себе або корисливі (наприклад ілюзія асиметричної прозорливості, упередження корисливості, упередження проекції). Також є упередження стосовно того, як індивідуум оцінює «мої групи» і «чужі групи»; «мої групи» оцінюються як більш різноманітні та «кращі» в багатьох аспектах, навіть якщо такі групи були визначені довільним шляхом (упередження «моєї групи», упередження гомогенності «чужих груп»).

Деякі когнітивні упередження належать до підгрупи упереджень зосередження уваги, тобто звертання підвищеної уваги на певні стимули. Було показано, наприклад, що люди, залежні від алкоголю та інших наркотиків, приділяли більше уваги подразникам, пов'язаним з наркотиками. Загальновідомі психологічні тести для вимірювання цих упереджень є завдання Струпа (англ. Stroop Task) і завдання пробної точки (англ. Dot Probe Task).

Нижче наводиться перелік більш вивчених когнітивних упереджень.

Щодо інших упереджень, звертайтесь до Переліку когнітивних упереджень.

Назва Опис
Фундаментальна помилка атрибуції (ФПА) Також відома як упередження відповідності (Baumeister & Bushman, 2010) і є тенденцією, за якою люди надають надмірної ваги поясненням, заснованим на особистих якостях, для поведінки, яку вони спостерігають в інших. В той же час люди занижують роль та силу ситуаційного впливу на таку поведінку. Класичне дослідження Джонса та Гарріса (Jones and Harris) (1967) ілюструє ФПА: незважаючи на те, що учасникам повідомили, що спрямування промови (за Ф.Кастро чи проти нього) спікерові було призначено заздалегідь, вони все ж таки ігнорували такий ситуаційний тиск та відносили позицію «за Кастро» як підтримувану самим спікером, коли він про це говорив.
Підтверджувальне упередження Тенденція шукати або інтерпретувати інформацію таким чином, щоб вона підтверджувала всі наявні власні сприйняття. Крім того, люди можуть відкидати інформацію, яка не відповідає їхнім поглядам. Упередження підтвердження пов'язане з концепцією когнітивного дисонансу, а саме з тим, що індивіди знижують невідповідність, шукаючи інформацію, яка б знову підтвердила їх погляди (Jermias, 2001, p. 146).
Упередження корисливості Тенденція брати більшу відповідальність за успіхи, ніж за поразки. Також може виявлятися у тенденції до того, що люди оцінюють неоднозначну інформацію шляхом, який більше відповідає їхнім інтересам.
Упередження переконань Це коли людина оцінює логічну силу аргументу в залежності від того, вірить вона чи ні у висновок.
Ефект обмеження рамками Використання дуже вузького підходу та опису ситуації або проблеми.
Упередження погляду у минуле Деколи також називається ефектом «я так і знав», і є схильністю бачити минулі події як передбачувані.

Стаття[3] 2012 р. у Психологічному бюлетені стверджує, що принаймні 8 начебто непов'язаних упереджень можуть продукуватися одним і тим самим інформаційно-теоретичним генераційним механізмом. У статті показано, що шумові відхилення у інформаційних процесах, заснованих на спогадах, які перетворюють об'єктивні свідчення (спостереження) у суб'єктивні оцінки (рішення) можуть спричинити регресивний консерватизм, перегляд вірувань (Баєзійський консерватизм), ілюзорні зв'язки, ілюзорну зверхність (ефект краще ніж в середньому) і ефект «гірше ніж в середньому», ефект субадитивності, перебільшені очікування, самовпевненість, і ефект «важко-просто».

Практичне значення[ред. | ред. код]

Багато соціальних інститутів спираються на те, що люди роблять раціональні судження.

Поточний режим регулювання цінних паперів здебільшого передбачає, що всі інвестори діють як повністю раціональні персони. Насправді, реальні інвестори стикаються з когнітивними обмеженнями від упереджень, евристики та ефектів обмеження рамками.

Справедливий суд присяжних, наприклад, вимагає, щоб журі присяжних ігнорувало особливості, які не стосуються справи, належним чином зважувало ті, що стосуються, неупереджено розглядало різні можливості та уникало таких оман як, наприклад, апелювання до емоцій. Різноманітні упередження, продемонстровані у психологічних експериментах свідчать, що люди часто не виконують усі вищезазначені вимоги. Одна роблять це у систематичний спосіб і певному напрямку, які можливо передбачити.

Когнітивні упередження також пов'язані зі збереженням забобонів, з вагомими соціальними проблемами як упередження і дискримінація, а також заважають сприйняттю публікою наукового неінтуїтивного знання.

Зменшення когнітивного упередження[ред. | ред. код]

Подібно до Гігеренцера (1996), Газелтон та інші стверджують, що зміст та напрямок когнітивного упередження не є «некерованими» (Haselton et al. (2005) p. 730). Більш того, когнітивні упередження можуть бути контрольовані. Зменшення упередження (англ. Debiasing) — це техніка, яка має на меті зменшити упередження шляхом стимулювання людей використовувати контрольований (свідомий) механізм обробки інформації замість автоматичної обробки (Baumeister & Bushman, 2010, p. 155).

Наприклад, дослідження щодо зменшення ФПА (див.вище) виявили зв'язок між грошовим заохоченням та інформуванням учасників дослідження, що вони будуть відповідати за атрибуцію («навішування ярликів») з більш релевантною оцінкою.

Модифікація когнітивних упереджень (англ. Cognitive bias modification) є процесом зміни когнітивних упереджень у здорових людей, але також виокремлюється у зростаючий напрямок психологічної (не-фармацевтичної) терапії тривожності, депресії та залежності, який отримав назву Терапія модифікації когнітивного упередження (англ. Cognitive Bias Modification Therapy) або ТМКУ (англ. CBMT). ТМКУ є підгрупою терапій серед зростаючого напрямку психологічних терапій, з або без застосування медпрепаратів та розмовної терапії, який деколи називають Прикладними терапіями когнітивної обробки (англ. Applied Cognitive Processing Therapies). ТМКУ поєднує докази та теорію когнітивної моделі тривожності, когнітивної нейронауки та моделей уваги.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Haselton, M. G., Nettle, D., & Andrews, P. W. (2005). The evolution of cognitive bias. In D. M. Buss (Ed.), The Handbook of Evolutionary Psychology: Hoboken, NJ, US: John Wiley & Sons Inc. pp. 724–746.
  2. Kahneman, D., & Tversky, A. (1996). «On the reality of cognitive illusions». Psychological Review 103 (3): 582–591
  3. (англ.) Martin Hilbert (2012) http://psycnet.apa.org/psycinfo/2011-27261-001 Psychological Bulletin 138(2), 211–237; free access to the study here: martinhilbert.net/HilbertPsychBull.pdf