Свято-Миколаївський пустельний Самарський чоловічий монастир УПЦ (МП): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Addbot (обговорення | внесок)
м Вилучення 1 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q4406399
Рядок 36: Рядок 36:
[[Категорія:Чоловічі монастирі]]
[[Категорія:Чоловічі монастирі]]


[[ru:Самарский Пустынно-Николаевский монастырь]]


{{Reli-stub}}
{{Reli-stub}}

Версія за 23:43, 23 березня 2013

Самарський Миколаївський Монастир (Самарський Пустельно (або Пустинно)-Миколаївський Монастир), Самарська пустинь, православний український козачий чоловічий монастир, заснований у кінці 16-го - на початку 17-го сторіч біля слободи Самарчук (Новоселиця; нині м. Новомосковськ Дніпропетровської області) у Орловському Куті на території Самарської паланки Запорізької Січі.

Початок заснуванню С. М. М. був покладений після 1576 р., коли польско-литовський король Стефан Баторій дарував козакам старовинне місто Самарь. До появи монастиря на означеній території існувала невеличка церква в ім'я Святого Миколая. Вона й стала після 1576 року основою для будівництва монастирських споруд. Коло церкви були збудові житлові приміщення, куди за наказами Коша Запорозького клали поранених козаків. У 1602 році фортеця з церквою перетворилась на монастир.

Монастир підлягав безпосередньо Кошу Запорізької Січі, від якого одержав значні земельні маєтності, на яких вів інтенсивне господарство і постачав Запоріжжю хліб та інші продукти. При Самарській пустелі був шпиталь для хворих і старих козаків.

У 17 - 18 ст. монастир неодноразово піддавався нападам. Під час одного з них церква була зруйнована, монастир пограбовано і спустошено. Декілька разів С. М. М. відновлювався та відбудовувався.

Від 1775, по знищенні Січі, був приписаний до Ставропігійського Києво-Межигірського монастиря, 1787 став знову самостійним, а з 1791 приписний до архієрейського дому. С. М. М. мав дві кам'яні церкви, що з них Миколаївська, побудована 1781, мала особливо шановану ікону Богородиці і багато церковних предметів Запорізької доби.

С. М. М. ліквідувала радянська влада.

Зараз монастир відновлений УПЦ-МП й частково відбудований.

Споруди

У монастирі знаходяться архітектурні памятки національного значення: Пустельно-Миколаївський Самарський монастир 1782 - 1820 рр.; Миколаївський собор 1787 р.; Братські й настоятельські келії 1816 - 1820 рр..

Література

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Яворницький Д.І. Самарський Пустинно-Миколаївський монастир // Історія Запорозьких козаків. – К.: ”Наукова думка”, 1990. – Т.1.
  • Феодосий (Макаревский). Самарський Екатеринославской епархии Пустинно-Николаевский монастырь // Скалозуб Ю. История Екатеринославской епархии 1775-1917 годы. – Днепропетровск: „Січ”, 2001.
  • Гавриил (Розанов). Историческая записка о Пустынно-Николаевском Самарском монастыре. – Одесса, 1838.
  • Гавриил (Розанов). Самарский монастырь // Собрание сочинений. – М., 1854.

Посилання