Свято-Миколаївський пустельний Самарський чоловічий монастир УПЦ (МП): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Addbot (обговорення | внесок) м Вилучення 1 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q4406399 |
||
Рядок 36: | Рядок 36: | ||
[[Категорія:Чоловічі монастирі]] |
[[Категорія:Чоловічі монастирі]] |
||
[[ru:Самарский Пустынно-Николаевский монастырь]] |
|||
{{Reli-stub}} |
{{Reli-stub}} |
Версія за 23:43, 23 березня 2013
Самарський Миколаївський Монастир (Самарський Пустельно (або Пустинно)-Миколаївський Монастир), Самарська пустинь, православний український козачий чоловічий монастир, заснований у кінці 16-го - на початку 17-го сторіч біля слободи Самарчук (Новоселиця; нині м. Новомосковськ Дніпропетровської області) у Орловському Куті на території Самарської паланки Запорізької Січі.
Початок заснуванню С. М. М. був покладений після 1576 р., коли польско-литовський король Стефан Баторій дарував козакам старовинне місто Самарь. До появи монастиря на означеній території існувала невеличка церква в ім'я Святого Миколая. Вона й стала після 1576 року основою для будівництва монастирських споруд. Коло церкви були збудові житлові приміщення, куди за наказами Коша Запорозького клали поранених козаків. У 1602 році фортеця з церквою перетворилась на монастир.
Монастир підлягав безпосередньо Кошу Запорізької Січі, від якого одержав значні земельні маєтності, на яких вів інтенсивне господарство і постачав Запоріжжю хліб та інші продукти. При Самарській пустелі був шпиталь для хворих і старих козаків.
У 17 - 18 ст. монастир неодноразово піддавався нападам. Під час одного з них церква була зруйнована, монастир пограбовано і спустошено. Декілька разів С. М. М. відновлювався та відбудовувався.
Від 1775, по знищенні Січі, був приписаний до Ставропігійського Києво-Межигірського монастиря, 1787 став знову самостійним, а з 1791 приписний до архієрейського дому. С. М. М. мав дві кам'яні церкви, що з них Миколаївська, побудована 1781, мала особливо шановану ікону Богородиці і багато церковних предметів Запорізької доби.
С. М. М. ліквідувала радянська влада.
Зараз монастир відновлений УПЦ-МП й частково відбудований.
Споруди
У монастирі знаходяться архітектурні памятки національного значення: Пустельно-Миколаївський Самарський монастир 1782 - 1820 рр.; Миколаївський собор 1787 р.; Братські й настоятельські келії 1816 - 1820 рр..
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Яворницький Д.І. Самарський Пустинно-Миколаївський монастир // Історія Запорозьких козаків. – К.: ”Наукова думка”, 1990. – Т.1.
- Феодосий (Макаревский). Самарський Екатеринославской епархии Пустинно-Николаевский монастырь // Скалозуб Ю. История Екатеринославской епархии 1775-1917 годы. – Днепропетровск: „Січ”, 2001.
- Гавриил (Розанов). Историческая записка о Пустынно-Николаевском Самарском монастыре. – Одесса, 1838.
- Гавриил (Розанов). Самарский монастырь // Собрание сочинений. – М., 1854.
Посилання
|
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |