П'єр Фернандес Арман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арманд (Арман) П'єр Фернандес
Armand (Arman) Pierre Fernandez
Народження 17 листопада 1928
Ніцца, Франція
Смерть 22 жовтня 2005
  Нью-Йорк, США
(злоякісна пухлина)
Поховання Пер-Лашез
Національність француз
Країна Франція Франція, США США
Жанр художник
Навчання Луврська школаd
Діяльність художник, скульптор, унаочнювач, дизайнер ювелірних прикрас, ілюстратор, рисувальник, перформер
Напрямок новий реалізм
Член Zero[d], Новий реалізм і The 8th Street Clubd
Твори L'Heure de tousd і Q3259050?
У шлюбі з Ельян Радіг
Діти Yves Armand[1]
Роботи в колекції Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[2], Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd[3], Музей мистецтва Метрополітен[4], Design Museum Den Boschd[5][6][7], Swiss National Museumd[5], Королівський музей витончених мистецтв, Stedelijk Museum voor Actuele Kunstd, Beaux-Arts Monsd, Міський музей (Амстердам)[8][9][…], Національний музей сучасного мистецтва, Детройтський інститут мистецтв, Рінглінг музей, Королівські музеї витончених мистецтв[11], Liemers Museumd[12], Музей ван Аббе[13], Музей Ізраїлю, ZKM | Center for Art and Media Karlsruhe[d][14], Q113946282?[15] і Print Collectiond[16]
Нагороди
офіцер ордену «За заслуги»
Автограф
Сайт armanstudio.com

CMNS: П'єр Фернандес Арман у Вікісховищі

Арман (Арманд) П'єр Фернандес (фр. Armand (Arman) Pierre Fernandez; нар. 17 листопада 1928, Ніцца, Франція — пом. 22 жовтня 2005, Нью-Йорк, США) — французький художник і скульптор, учасник руху нових реалістів, створеного критиком П'єром Рестані. З 1960 року створює асамбляжі («акумуляції»). Найбільш відомим є його 20-метровий монумент з автомобілів, залитих бетоном — «Довгострокова стоянка»[17].

Біографія

Франція

Майбутній художник народився 17 листопада 1928 року в Ніцці у родині іспанського художника-аматора. Він почав малювати в десятирічному віці. Його інтерес до побутових предметів і різноманітних дрібних речей, з яких він пізніше буде створювати свої прославлені cкульптури-„акумуляції“, був не випадковим і почався з антикварної крамниці, що належала його батькові. Саме батько став його першим вчителем. Прадід Арманда колекціонував старі авто. А пристрасть до збирання передалася хлопцю від бабусі, яка ніколи нічого не викидала. Арманд згадував:

Одного разу я заліз в її валізу, яка вабила мене своїм таємничим нутром, і був заворожений тим, що мені відкрилося. Склад найнеймовірніших предметів: від колекції пляшкових пробок до десятка різноманітних щипців.

Спадкова пристрасть до збирання визначила його спосіб життя і мистецтво. У 19461949 роках Арманд Фернандес навчався в Школі декоративних мистецтв у Ніцці. Перед тим як серйозно зайнятися живописом, Арманд встиг послужити на початку 1950-х років санітаром у французькому Морському госпіталі під час війни в Індо-Китаї[18]. У 19 років Арманд Фернандес знайомиться з французьким художником-авангардистом Івом Кляйном: ця дружба багато в чому визначила інтерес Арманда до сучасного мистецтва. У 1950-ті роки на Арманда впливає також творчість абстракціоністів російського походження Нікола де Сталя і Сержа Полякова, а також німецького дадаїста Курта Швіттерса[19]. У 19491951 навчається в Парижі в школі Лувру, де вивчає археологію країн Азії. Арманд колекціонував китайський фарфор, пістолети, радіоприймачі, годинники, настільні лампи Тіффані, документи і роботи сюрреалістів і дадаїстів, а його зібрання африканського мистецтва та старовинного японського військового спорядження подорожували по музеях світу. Так само він з молодості множив власні інтереси і заняття. Від шахів, до яких пристрастився в дитинстві (згодом ділив цю прихильність з Марселем Дюшаном), і китайської гри «го» — до дипломів з філософії та математики. Також він захоплювався астрологією, дзен-буддизмом, східними єдиноборствами, займався дзюдо (а згодом кунг-фу) разом з другом юності художником Івом Кляйном. Саме близький друг — Ів Кляйн — долучив його до східних єдиноборств, дзен-буддизму, астрології, вчення розенкрейцерів і Гурджієва[20]. Підписуватися одним тільки ім'ям — Арманд — художник вирішує в 1951 році. Його псевдонім втрачає букву «д» в 1958 році — завдяки друкарській помилці у каталозі для однієї з перших його персональних виставок. У 1959 році Арман несподівано пориває з усіма колишніми захопленнями. Одного разу, знайшовши в своєму ательє ящик, наповнений лампами, він вирішує представити його разом з вмістом у вигляді художньої композиції. Так він знаходить власну тему, обравши буденний предмет в якості об'єкта своєї творчості. Саме тоді він створює свої перші «акумуляції» — масштабні споруди, зібрані зі всіляких побутових предметів. Спочатку він набивав прозорі контейнери з плексигласу різноманітним сміттям, демонструючи певне звалище, «відходи цивілізації». Свою першу серію він недарма назвав «Сміттєвий бак»[18]. У 1960-му році Арман стає одним із засновників руху «Нові реалісти», створеного під егідою критика і теоретика мистецтва П'єра Рестані[19].

США

Захоплюючись арт-сценами Нью-Йорка, Арман в 1961 році їде в місто, «яке ніколи не спить»[21]. Відтоді він став щорічно проводити кілька місяців в Нью-Йорку. Америка в ту епоху була символом модернізму. З 1963 року він тривало живе в Нью-Йорку. Там він знайомиться з багатьма американськими художниками. Друзями Армана стають Джаспер Джонс, Роберт Раушенберг, з якими він познайомився ще в Парижі, і Енді Воргол. Арман — постійний відвідувач його салону авангарду «Фабрика», де збиралися шанувальники року, амфетамінового раю і прихильники сексуальної революції. У ідолі поп-арту він знайшов однодумця. В цей час Арман також почав працювати над «Combustiones»(спалені об'єкти). Це був новий жанр: обвуглені уламки різноманітних предметів, замуровані в куби з прозорого плексигласу. З особливим задоволенням Арман руйнував і підпалював музичні інструменти, в тому числі скрипки і віолончелі. З 1967 року скульптор вже не задовольняється рукотворним мистецтвом і починає новий проект — «Мистецтво та індустрія»: відтепер його твори набувають дійсно промислового масштабу[19]. У 1967—1968 роках Арман викладає у Каліфорнійському університеті[22]. В 1972 році отримує громадянство США. З 1975 року Арман сім років працював над монументальною скульптурою, де 59 легкових автомобілів влиті в бетонний стовп 20-метрової висоти (Жуі-ан-Жоза, парк фонду Картьє). У 1982 році він закінчив проект і назвав величезний монумент «Довгострокова парковка»[20]. 22 жовтня 2005 року Арман помер у Нью-Йорку у віці 76 років.

Творчість

k
i
k

Виноски

  1. Маріон
  2. http://www.moma.org/collection/works/10967
  3. https://collections.mnbaq.org/fr/artiste/600003993
  4. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/487087
  5. а б https://hedendaagsesieraden.nl/2018/02/08/arman/
  6. https://hedendaagsesieraden.nl/2023/12/24/say-hello-wave-goodbye/
  7. Artémis et Actéon — 1997.
  8. Poubelle (uit: Edition MAT, collection '64)
  9. Argusmyope
  10. Allure de violon
  11. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/arman-1
  12. Ingelijst kunstwerk in blinddruk van geschept papier met de titel Violon Stuyvesant voorstellende drie violen en vervaardigd door Arman in 1987
  13. Combien de marins, combien de capitaines
  14. https://zkm.de/en/person/arman
  15. https://hedendaagsesieraden.nl/2023/12/12/diana-kuppers/
  16. https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/315424
  17. Арман (Arman) Фернандес. — dic.academic.ru(рос.)
  18. а б Время собирать, Алла Грачева — art.1september.ru (рос.)
  19. а б в Умер Арманд Пьер Фернандес, Ирина Кулик — Коммерсантъ (рос.)
  20. а б Арман В. Крючкова. — slovari.yandex.ru (рос.) Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «slovari.yandex.ru» визначена кілька разів з різним вмістом
  21. Armand Pierre Fernandez (1928 - 2005) — artfortune.com (англ.)
  22. Arman — fernandez-arman.com (англ.)