Спроба державного перевороту в Туреччині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Спроба державного перевороту в Туреччині

Дата: 15 липня 2016
Місце: Туреччина Анкара та Стамбул
Результат: Перемога чинної влади
Сторони
Туреччина «Рада миру Туреччини» Туреччина Уряд Туреччини
Командувачі
Акин Озтюрк[1]
Мухаррем Кьосе
Реджеп Таїп Ердоган
Біналі Їлдирим
Хулусі Акар
Військові сили
* Частина 1-ї турецької армії[2]
* Частина 3-ї турецької армії
* Частина ВПС[2]
* Частина ВМС[3]
* Частина Жандармерії[3]
* Головне управління з питань безпеки Туреччини
* Організація національної розвідки
* Частина турецької армії[2]
Втрати
2 гелікоптери (Sikorsky UH-60 Black Hawk) (1 знищено і 1 захоплено)[2]
104 солдатів (вбито)[4]

7543–8775 заарештовано (6030 солдат, 2745 члени судової системи)[4][5]
8777 тимчасово припинені повноваження (7899 співробітників поліції, 614 офіцерів жандармерії, 47 губернаторів, 30 губернаторів регіонів
60 поліцейських (вбито)[4]
3 солдата (вбито)[4]
145 цивільних (вбито)[4]
265 вбито та біля 1440 поранено загалом[6][7][8][9]

Спроба державного перевороту в Туреччині — заколот, що відбувся в ніч з 15 на 16 липня 2016 року. Спроба перевороту була підтверджена Прем'єр-міністром Туреччини Біналі Їлдиримом в коментарях для турецького телеканалу NTV.[10] За словами посадовця, група військових, використовуючи свої повноваження і зброю, спробувала захопити владу в країні[10].

Передумови[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Туреччини

Протистояння поглядів кемалізму та ісламізму[ред.ред. код]

З моменту створення багатопартійної демократії в Туреччині в 1946 році, Збройні сили Туреччини разом із судовою гілкою влади розглядали себе як охоронці кемалістських ідеалів та світського турецького націоналізму, встановлених під час правління Мустафи Кемаля Ататюрка для того, щоб зменшити вплив політичних партій, які пропагують більшу роль ісламу в суспільному житті країни. Військові та судові органи влади регулярно втручалися в політику, блокуючи або забороняючи партії, що представляли консервативних мусульманських турків, які намагалися послабити обмеження щодо традиційних релігійних практик, таких як, обов'язкове носіння жінками хіджабу. Військові скинули чотири обраних уряду переворотами в 1960 та 1980 роках та військовими меморандумами в 1971 та 1997 роках, а також заборонили кілька великих політичних партій. У 1998 році Ердогану, який був мером Стамбулу в той час, було заборонено на довічний термін займатися політикою. Він ув'язнений через вірш, який він прочитав кілька років до того на відкритому засіданні. У 2007 році військові висловили свою незгоду з обранням представника партії Справедливості та розвитку Абдулли Гюля президентом країни шляхом публікації електронного меморандуму, але Гюль був все ж таки обраний президентом Туреччини, коли його партія виграла референдум та дострокові вибори викликані цим питанням, що призвело до отримання партією Гюля ще більшої кількості місць в парламенті.

Суд над Ергенеконом[ред.ред. код]

У роки, що передували спробі державного перевороту в 2016 році, мали місце так звані «судові процеси Ергенекона», які розглядалися аналітиками як спроба цивільних лідерів Туреччини при підтримці президента Ердогана встановити повний контроль над збройними силами країнами. У цій справі, що розглядалася в 2013 як «сенсаційна» та «одна з найбільших в новітній історії Туреччини» — 275 чоловік, в тому числі старших офіцерів, журналістів, юристів та вчених, були звинувачені у підготовці державного перевороту в 2003 та 2004 роках в рамках секретної мережі під назвою «Ергенекон», дії якої нібито були спрямовані проти Ердогана, який був прем'єр-міністром у той час.[11] Крім того, деякі військовослужбовці були звинувачені в участі у окремій змові «кувалда» (тур. Balyoz Harekâtı)[11].

Одночасно Ердоган сприяв підвищенням офіцерів нижчої ланки вгору по ланцюжку командування, гарантуючи цим, що вище керівництво армії буде лояльне до нього, тим самим деморалізуючи армію[12].

Законопроект про «імунітет»[ред.ред. код]

13 липня 2016 року, менш ніж за два дні до спроби перевороту, президент Туреччини підписав законопроект, що надає турецьким військовослужбовцям імунітет від судового переслідування під час участі у внутрішніх безпекових операціях. Порушення кримінальних справ проти командирів затверджується прем'єр-міністром, а стосовно солдатів молодшого рангу можуть бути підписані губернаторами. Законопроект імунітету був спробою налагодити взаємини між урядом та збройними силами, які все частіше беруть участь у військових операціях в курдських районах[13].

Перебіг подій[ред.ред. код]

Увечері 15 липня 2016 року на вулицях столиці Туреччини Анкарі та у місті Стамбул було чути постріли з вогнепальної зброї. Над Анкарою літала військова авіація, у Стамбулі були помічені танки[14]. За повідомленнями очевидців, було чути стрілянину в «Міжнародному аеропорту Ататюрка» та вибух в Анкарі у центрі підготовки сил спеціального призначення[15]. Обидва мости (Перший Босфорський міст та Міст Султана Мехмета) через Босфорську протоку у Стамбулі були перекриті військами[14].

12-й Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган

Близько 23:00, турецькі ЗМІ оголосили офіційне повідомлення, що збройні сили узяли під контроль усю владу в країні «в ім'я збереження демократичного устрою та дотримання прав людини», влада у країні переходить до так званої «Ради миру», оголошено про запровадження комендантської години та воєнного стану[16]. Разом з тим, прем'єр-міністр Туреччини Біналі Їлдирим оголосив про спробу військового перевороту[14].

У штаб-квартирі турецьких збройних сил взятий у заручники начальник Генерального штабу Хулусі Акар разом з деякими іншими керівниками турецької армії[16][17]. Повідомлялося про те, що охорону президентського палацу нейтралізовано[18].

Президент країни Реджеп Таїп Ердоган через FaceTime зробив заяву на турецькому телебаченні, у якій закликав населення до спротиву спробам державного перевороту[19]. Після звернення[20], на вулиці вийшли тисячі людей, через що виникли вуличні сутички між прихильниками чинної влади та заколотниками[21]. Згодом підтримку Ердогана також виголосило командування ВМС країни[22].

Турецькі ЗМІ повідомили про атаку з гелікоптерів на головне управління поліції в Анкарі та танкову атаку на будівлю парламенту[23]. Крім того, в офісі державного телебачення стався вибух, ймовірно через вертолітний напад[24]. Також було завдано ударів по штаб-квартирі турецької розвідки[25]. Небо над Анкарою контролювали винищувачі, також вони збили один з гелікоптерів заколотників.

Ближче до ранку 16 липня президент Ердоган, який перебував у відпустці в Мармарисі прибув в аеропорт імені Ататюрка в Стамбулі де дав прес-конференцію, під час якої заявив, що готель, в якому він перебував, після його від'їзду бомбардували[26].

Організатори та виконавці[ред.ред. код]

Реджеп Ердоган у своєму зверненні до народу заявив, що за переворотом стоять прибічники мільярдера та духовного лідера Фетхулли Гюлена, якого підтримують військовики середньої ланки, у той час як вище керівництво армії підтримало президента[27]. В свою чергу, Фетхуллах Гюлен, який на той час знаходився та тривалий час проживав у американському місті Філадельфія, заперечив свою причетність до заколоту[28].

18 липня 2016 року колишній глава ВПС Туреччини Акин Озтюрк визнав себе винним в організації перевороту[1].

Наслідки[ред.ред. код]

Спочатку повідомлялось про арешти 754 військових-заколотників[29]. Станом на 13:00 було затримано 2839 військовослужбовців, які брали участь у спробі військового перевороту[30].

Вдень 16 липня «BBC» повідомляло, що жертвами заворушень стали не менше 90 осіб, 154 було поранені[31]. Станом на 15:00 16 липня достовірно відомо про 161 загиблого і 1440 поранених внаслідок заворушень[32][33]. Також внаслідок авіаудару в Анкарі загинуло 17 поліцейських[34].

Станом на 18 липня заарештовано понад 6 тисяч учасників заворушень в Стамбулі та Анкарі[35]. Після спроби перевороту турецька влада звільнила майже 8 777 тисяч держслужбовців, серед яких 30 губернаторів, 52 громадських інспектори та 16 консультантів. Також було заарештовано 755 прокурорів та суддів і сотні поліцейських[36]. 24 липня прем'єр-міністр Туреччини Б. Йилдирим заявив про затримання понад 13 тисяч людей — 1329 поліцейських, 8831 військових, 2100 суддів та прокурорів, а також про розпуск президентської гвардії[37].

30 липня стало відомо, що кількість людей, які постійно або тимчасово позбавлялися своїх посад становила 70 тисяч чоловік. Загалом кадрова чистка зачіпила більшість державних сфер. Зокрема, систему освіти, медицину, армію, правоохоронні органи та ЗМІ. У той же час було звільнено 758 затриманих військових [38].

31 липня Ердоган заявив, що уряд має наміри встановити жорсткий контроль над армією. Через декілька годин у виданні «Офіційний вісник» з'явилась інформація, що сухопутні, морські та військово-повітряні сили Туреччини відтепер підпорядковані міністерству оборони [39].

Міжнародна реакція[ред.ред. код]

Політичне керівництво України, НАТО, США, Великої Британії, Німеччини та деяких інших країн висловили свою підтримку чинному президенту країни[40][41][42][43]. Президент України Петро Порошенко висловив свою підтримку Реджепу Ердогану вранці 16 липня[44].

Цікаві факти[ред.ред. код]

Серед затриманих заколотників виявилися пілоти, які збили російський літак[джерело?].

Оцінки[ред.ред. код]

Спроба перевороту отримала неоднозначні оцінки. Спостерігачі також називають три основні версії військового заколоту:

  • Переворот організував Файхулла Гюлен.
  • Переворот був ініціативою військовиків, невдоволених політикою Ердогана.
  • Спроба перевороту була інсценована Ердоганом і його оточенням[45].

Військовики діяли невпевнено, не озвучили чіткого плану дій та одразу не арештували головних високопосадовців, дозволивши їм робити заклики до народу через ЗМІ та соцмережі. Для перевороту обрано невдалий час — вечір п'ятниці. До півночі жителі міст ще гуляли вулицями, користуючись спадом спеки. Натомість, якби військо зайняло місто о 3–4 годині ранку, вулиці були би порожні, а населення би спало. Після невдачі заколоту військовий офіцер у відставці повідомляв, що два винищувачі «F-16» заколотників тримали на прицілі приватний літак Ердогана під час перельоту з курорту Мармарис (де його застав переворот), до Стамбула. Винищувачі так і не відкрили по ньому вогонь[46]. Аналітик Аркадій Бабченко сказав, що це «найлажовіший військовий переворот»[47].

За кілька годин після перевороту розпочалися масові арешти військових, поліцейських, суддів і прокурорів. За два дні без доказів і слідства заарештовано до 3000 військових і 2745 суддів і прокурорів[48], до 25 липня сумарно було заарештовано 13 тис. осіб[49]. Швидкість, із якою це було зроблено, наводить на думку, що списки були готові заздалегідь — таку думку висловив Йоганнес Ган, комісар ЄС із питань політики сусідства та розширення[50].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Екс-глава ВПС Туреччини визнав себе винним в організації перевороту. censor.net.ua. Процитовано 2016-07-18. 
  2. а б в г The Latest: Parliament speaker says lawmakers safe. Associated Press. 15 July 2016. Процитовано 15 July 2016. 
  3. а б Darbeci Generaller Gözaltında. Al Jazeera Turk. 16 July 2016. Процитовано 16 July 2016. 
  4. а б в г д The Latest: Military Officer Kills Driver in Hijacking
  5. LOCAL - 6,000 detained from Turkish army, judiciary in probe into failed coup attempt. 
  6. Turkey PM: Attempted coup leaves 265 people dead. aljazeera.com. Процитовано 16 July 2016. 
  7. Turkish PM Blames Coup Attempt on 'Terrorist Organization:' 161 Killed, 2,839 Detained. 16 July 2016. 
  8. Darbe Girişimi. Diken. 16 July 2016. Процитовано 16 July 2016. 
  9. LOCAL – Top commander saved but others remain hostage to Gülenist coup plotters: Military. 
  10. а б Прем'єр Туреччини повідомив про спробу державного перевороту. Українська правда. 15 липня 2016. Процитовано 15 липня 2011. 
  11. а б Ergenekon: Court quashes 'coup plot' convictions, BBC News (21 April 2016).
  12. Chontier, Issac (15 July 2016). How Turkey Came To This. Slate. Процитовано 16 July 2016. 
  13. Hannah Lucinda Smith (15 липня 2016). Erdogan gives Turkish military immunity. The Times. Процитовано 15 липня 2016. 
  14. а б в Turkey coup: Live updates as military try and seize control and country put on lockdown(англ.)
  15. Turquie/ DIRECT: tentative de coup d'Etat(фр.)
  16. а б Turkey army group announces takeover on TV
  17. У Туреччині захопили в заручники начальника Генштабу
  18. На вулицях Анкари почалися сутички військових з поліцією, президентський палац без охорони. ua.112.ua. Процитовано 2016-07-16. 
  19. Ердоган обіцяє відповісти на переворот і закликає людей вийти на вулиці. Європейська правда. 16 липня 2016. Процитовано 16 липня 2011. 
  20. Спроба перевороту в Туреччині: Ердоган закликав людей виходити на вулиці. tyzhden.ua. Процитовано 2016-07-16. 
  21. У Туреччині противники військового перевороту намагалися зупинити танки голими руками. Процитовано 2016-07-16. 
  22. Туреччина: військові заявили про воєнний стан після взяття влади, уряд заявив, що дасть відповідь на путч. Радіо Свобода. Процитовано 2016-07-16. 
  23. У Туреччині почали застосовувати зброю та військову техніку
  24. Будівлю турецького парламенту обстрілюють танки — Reuters World
  25. Turkish spy agency targeted during coup bid: source(англ.)
  26. Ердоган заявив, що готель у Мармарісі, де він проводив відпустку, бомбардували
  27. Переворот в Турции. Онлайн Что происходит в Анкаре и Стамбуле прямо сейчас(рос.)
  28. Ґюлен запевнив, що не причетний до перевороту в Туреччині
  29. У Туреччині після спроби військового перевороту затримано 754 військових
  30. Спроба перевороту в Туреччині: вже затримано майже 3000 заколотників
  31. Кількість загиблих унаслідок спроби перевороту в Туреччині зросла до 90 людей - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 2016-07-16. 
  32. У Туреччині під час спроби перевороту 161 особа загинула, 1440 поранені. Українська правда. Процитовано 2016-07-16. 
  33. Middle East editor Jeremy Bowen on the reasons for the coup
  34. Туреччина: під час спроби перевороту загинули 90 осіб, понад 1000 поранені — держЗМІ
  35. Настоящее время. Масові арешти в Туреччині. Перші результати розслідування теракту в Ніцці
  36. Влада Туреччини звільнила майже 9 тисяч чиновників після спроби перевороту
  37. Після провального перевороту у Туреччині було затримано більше 13 тисяч осіб
  38. Спроба держперевороту у Туреччині: Кількість "зачищених" наближається до 70 тисяч
  39. Основні роди військ турецької армії підпорядковані Міноборони
  40. Петро Порошенко on Twitter. Процитовано 2016-07-16. 
  41. Rawlinson, Kevin; Phipps, Claire; Levin, Sam; Lewis, Paul; Abdul-Ahad, Ghaith; Wong, Julia Carrie; Yuhas, Alan; Kingsley, Patrick та ін. (2016-07-16). Turkey coup attempt: Erdoğan calls military uprising 'treason' – live updates. the Guardian. Процитовано 2016-07-16. 
  42. NATO. NATO Secretary General statement on events in Turkey. NATO. Процитовано 2016-07-16. 
  43. Turkish army 'takes over power' - BBC News (en-GB). Процитовано 2016-07-16. 
  44. Порошенко висловив підтримку Ердогану і уряду Туреччини: «Базові принципи демократії мають поважатися»
  45. Ердоган проводить повзучу ісламізацію суспільства
  46. Гомон Дмитро, Військовий переворот у Туреччині: Фейк чи правда (espreso.tv, 18.07.2016)
  47. Державний переворот в Туреччині відбувся. Владу захопив Ердоган.
  48. Noah Feldman, Turkey's Judicial Purge Threatens the Rule of Law (bloomberg.com, 18.07.2016) (англ.)
  49. Після провального перевороту у Туреччині було затримано більше 13 тисяч осіб. Процитовано 2016-07-25. 
  50. Robert-Jan Bartunek, Alastair Macdonald. Turkey government seemed to have list of arrests prepared — EU's Hahn (uk.reuters.com, 18.07.2016) (англ.)

Посилання[ред.ред. код]