Станіслав Вольський
| Станіслав Вольський | |
|---|---|
_04.jpg) | |
| Народився | 1523 |
| Помер | 25 вересня 1566[1] |
| Поховання | катедра Івана Хрестителя (Варшава) |
| Країна |  Королівство Польське |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Знання мов | польська |
| Посада | маршалок надвірний коронний[1], каштелян сандомирськийd, Q64760333?, Q65112917?, староста кшепіцькийd, Q66200903? і Q64850122? |
| Рід | House of Wolski (Półkozic)d |
| Батько | Миколай Вольський |
| Брати, сестри | Mikołaj Wolskid |
| Діти | Миколай Вольський |
Станіслав «на Підгайцях» Вольський гербу Півкозич (1523—1566) — польський шляхтич, урядник Речі Посполитої, власник маєтностей.
Народився 1523 року. Батько — Миколай Вольський (пом. 1548) — син Миколая, равського каштеляна, закінчив Краківський університет. Мати — Анна з Глінок, донька віського каштеляна.
Дідич Підгайців, каштелян бжезінський, равський, сандомирський, староста кшепицький. Посівши посаду каштеляна сандомирського, отримав місце в Сенаті Речі Посполитої.
У 1563—1566 надвірний коронний маршалок, близький до короля Зиґмунта ІІ Августа.
Підписав унію Освенцімського та Заторського князівств.
Як і батько, був ревним католиком; під час Реформації, коли перехід шляхетських родин у протестантство набув загрозливих масштабів, залишився вірним папському престолові. На засіданні Сенату в 1565 році, коли обговорювалося питання розриву з Римом, Станіслав єдиний виступив проти.
Помер 1566 року, був похований у Варшаві в костелі Івана Хрестителя (згодом став катедральним); надгробок встановили дружина Барбара з Тарновських, яка померла 1570 року, і син Міколай.
Був одружений двічі. Перша дружина — можливо, сєрадзька воєводичка Ласька, донька Альбрехта, друга — Барбара з Тарновських гербу Леліва (?—1570), донька сандомирського воєводи Станіслава «Спитка» Тарновського (1514—1568).
Діти — від першого шлюбу:
- Барбара — перша дружина бжесць-куявського воєводи Рафала Лещинського (1526—1592)[2], їхній син Анджей Лещинський (1559—1606). Лещинські були лідерами польської Реформації, кальвіністами, у своєму родинному маєтку Лєшно надали притулок Богемським (чеським) братам; — від другого шлюбу з Барбарою з Тарновських:
- Міколай (1553—1630) — алхімік, дідич Підгайців, у 1605 продав місто Станіславові Ґольському; разом з матір'ю поставили батьку надгробок у базиліці св. Яна Варшави.[3]
- Ян — зять[4] Єжи Язловецького, у 1583 згаданий як дідич Підгайців;
- Зофія — перша дружина київського підкоморія Дмитра Скуміна-Тишкевича (†1609)[5]
- Катажина
- ↑ а б в Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 87. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Leszczyńscy h. Wieniawa (01) [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Несецький К. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 2015-04-27 у Wayback Machine.] — Т. IV. — S. 589. (пол.)
- ↑ Jazłowieccy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Tyszkiewiczowie (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — Т. IV. — 822 s. — S. 589. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |